Ніжна, майже шовкова поверхня паперу. Мій натиск руки блукає по його тілу.
Думки в моїй голові завмирають у хаосі часу, щоб з трепетом знайти своє місце на папері, стати його душею.
Відчуваю себе всемогутнім, здатним творити..

Викресаєш зі своєї душі іскру геніальності і залищаєш її на сторінках.
У незайманій душі вона перетворюється на яскраве полум’я, що в ту ж мить стає єдиним і вічним двигуном,
натхненням, запалом, думками, і врешті решт переростає у щось значно більше - талант.