Про маму.
1.Сірі очі, що випромінюють любов,
Усмішка, що нагадує промінчик сонця.
Ніжні обійми, що дарують тепло,
Й вічно страждальне материне серце.
2.Завжди усміхнена, незважаючи на біль,
Знайде слова підтримки у важку хвилину.
Одна-єдина у мами є ціль,
Захищати і виховати свою дитину.
3.Ніжні руки, що вічно у трудах,
Спітніле чоло, бо в роботі зранку до ночі.
Й ніколи не минаючий страх,
Й сльози, що затуманюють очі.
4.Страх за дитину, що зараз в дорозі,
Страх за маля, що безтурботно спить.
Страх за бійця, що встати не в змозі,
Страх, щоб не втратити радості мить.
5.Матуся, ніби справжній хлібороб,
Де полем є душа її дитини.
Любов і щирість – таким засіває зерном.
Й не забуває про добра зернину.
6.Й вірить неня, що скоро вродить урожай,
Що дасть плоди душі засіяне поле.
Й сподівається бідненька, що бодай
Один разочок за життя відчує за дитину гордість.
7.Щоб швидше проростали паростки зерна,
Кожен день роками обробляє поле.
В душі ж самої ведеться боротьба,
Чи це поле не затопить жорстокості море.
8.А ти ростеш даруючи надію,
Що зможеш залишатись «на плаву».
Й боїшся, щоб не розтоптати мрію,
Щоб не розчарувати неньку свою.
9.Та якось ненароком так буває,
Що не помітиш як завдаш матусі болю.
Вона обличчям усміхнеться, а душею страждає,
Й ні сльозинки не ронить, та серце обливається кров’ю.
10.Сиджу і згадую ту колискову,
Під яку в дитинстві засинала я.
І хоч на мить так хочеться вернутись знову,
В світ дитинства, в світ безтурботного життя.
11.Бо ще тоді я безтурботно засинала,
І гадки не мала, яким буде завтрашній день.
Світом казок я в снах мандрувала,
Й не думала про те, що все колись пройде.
12.А зараз засинаю з думкою одною,
Щоб завтра знов побачити її живу.
Нехай вже сивою, нехай не молодою,
Та найріднішу – матусю свою.
13.Я рідко говорю слова любові,
І рідко кажу дякую тобі.
Та чомусь не забуваю причиняти болі,
Й від мене рідко чуєш ти «Прости».
14.Страшно, мамо, уявити цю картину,
Що одного ранку не обнімеш мене.
Не пригорнеш до свого серденька дитину,
Хоч вже доросла, бо час невпинно йде.
15.Пробач, кохана, за те, що стала я доросла,
Прости, наймиліша, за неслухняність мою.
Жаль, що повернути час назад не можна,
За тебе щиро Богу я молюсь.

04.04.2015р.

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ НАЙРІДНИШІЙ ЛЮДИНІ У СВІТІ - МАМІ...