Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.03
14:10
Я з балкону дивлюся на темний проспект.
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.
Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.
Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц
2026.07.03
12:55
Вдихаю душу очерету,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.
Такий старезний, аж прадавній,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.
Такий старезний, аж прадавній,
2026.07.03
11:55
Нехай гнітить невиплаканий жаль
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.
Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.
Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв
2026.07.03
10:33
Пізнім вечором похожим
Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!
Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!
2026.07.03
06:56
Із глибокої криниці
Зачерпну відром водиці
І нестерпну спрагу прожену, -
Обмочивши трохи вуса,
Сам вдоволено нап'юся,
Потім дам напитися коню.
Після довгої дороги,
Хай спочине прудконогий
Зачерпну відром водиці
І нестерпну спрагу прожену, -
Обмочивши трохи вуса,
Сам вдоволено нап'юся,
Потім дам напитися коню.
Після довгої дороги,
Хай спочине прудконогий
2026.07.03
05:02
Розділ XІІІ:ОСТАННІЙ АКОРД ЗОЛОТОЇ ОСЕНІ: ДУША ЯСТРУБА
Осіння ніч 1074 року дихала прохолодою крізь відчинене вікно спальні. Запах сухого листя й перших приморозків проникав у кімнату, де на великому ліжку під хутряними ковдрами лежав той,
2026.07.02
19:34
Були собі дві подруги, удвох із малого.
Разом росли, разом грались. Не було такого,
Щоби вони розсварились. Отак виростали.
А, коли уже дівчата на виданні стали,
То в одної з‘явивсь хлопець високий та гарний.
Друга його захотіла перейняти - марно.
В
Разом росли, разом грались. Не було такого,
Щоби вони розсварились. Отак виростали.
А, коли уже дівчата на виданні стали,
То в одної з‘явивсь хлопець високий та гарний.
Друга його захотіла перейняти - марно.
В
2026.07.02
18:13
Шкрябаю каручу Шеві '39
Далі – на Ель Монті Ліжен стадіон
Підібрати визгу, о божественна
Тирить ковпаки, убитая у хлам
Пухлі дайси, бонґи, вперті в зад
Човен любови, готовий до атаки
Далі – на Ель Монті Ліжен стадіон
Підібрати визгу, о божественна
Тирить ковпаки, убитая у хлам
Пухлі дайси, бонґи, вперті в зад
Човен любови, готовий до атаки
2026.07.02
16:48
На Купала, ворожбитної ночі,
Волошковий я сплітала віночок.
Хай поплине, хай поплине
рікою,
Хочу бути в Україні
з тобою...
Де ти милий, знати хочу -
Волошковий я сплітала віночок.
Хай поплине, хай поплине
рікою,
Хочу бути в Україні
з тобою...
Де ти милий, знати хочу -
2026.07.02
13:16
Пора міняти це постільне,
Де потонув у глибині
Пекельних дум, листів осінніх,
Кошмарів, наче буруни.
У цьому ліжку народились
Прозріння, сумніви й жахи.
Руно постане, ніби диво
Де потонув у глибині
Пекельних дум, листів осінніх,
Кошмарів, наче буруни.
У цьому ліжку народились
Прозріння, сумніви й жахи.
Руно постане, ніби диво
2026.07.02
10:12
я не зустрівся із тобою
цьогоріч
пишу вірша про це
і взагалі віршую
останній раз
я вийшов просто в ніч
казала ти усе
між нами по феншую
цьогоріч
пишу вірша про це
і взагалі віршую
останній раз
я вийшов просто в ніч
казала ти усе
між нами по феншую
2026.07.02
05:58
Аби ми у снах не загрузли
І краще пізнали життя, -
Розбуджує тишу загуслу
Сирени тривожне виття.
Розколюють темряву ночі
Яскраві розриви ракет,
І никнуть у тьмі неохоче,
Як смуги хвостатих комет.
І краще пізнали життя, -
Розбуджує тишу загуслу
Сирени тривожне виття.
Розколюють темряву ночі
Яскраві розриви ракет,
І никнуть у тьмі неохоче,
Як смуги хвостатих комет.
2026.07.02
05:01
Розділ ХІІ. ПОВЕРНЕННЯ ДО ПАРИЖА: ТРІУМФ СИВОЇ БЕРЕГИНІ
Час летів, мов стріла. Юний лев Філіп змужнів, його грива стала густішою, а державні турботи – важчими. Франція потребувала не лише сили, а й глибокої, давньої мудрості. І тоді король покликав т
2026.07.02
04:09
Меркаптофос усіх од нього
комах виводить -
Одарка.
Не працює телефон.
Уявляєте якби клямку
зі мною відкупорити
комах виводить -
Одарка.
Не працює телефон.
Уявляєте якби клямку
зі мною відкупорити
2026.07.01
20:06
Нема, кому зібрати абрикоси
З дерев старих, які вклонились літу.
Коли ж я встиг навіки загубити
Кохання чарівне, світловолосе?
Давно немає бджіл, і зникли оси.
Життя не можна заново прожити!
Нема, кому зібрати абрикоси
З дерев старих, які вклонились літу.
Коли ж я встиг навіки загубити
Кохання чарівне, світловолосе?
Давно немає бджіл, і зникли оси.
Життя не можна заново прожити!
Нема, кому зібрати абрикоси
2026.07.01
19:26
Нас вабив мед, немов чаклун хвилин,
В хутунах вітру смуток проганяв,
Солодку млість і полохливу лінь
В німе ніщо завзято проводжав.
Можливо й треба, щоб часу пісок
Життя земне перетирав на пил —
Не заїдати ж медом огірок
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В хутунах вітру смуток проганяв,
Солодку млість і полохливу лінь
В німе ніщо завзято проводжав.
Можливо й треба, щоб часу пісок
Життя земне перетирав на пил —
Не заїдати ж медом огірок
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.20
2026.06.18
2026.06.15
2026.06.14
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Летюча Мишка /
Вірші
Momento mori
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Momento mori
Ненависть, войны, убийство... печаль
Верю лишь в прошлое,
Жизни не жаль.
Хочется снова вдохнуть небеса,
Хочется видеть, но снова нельзя...
Вспомнить прошедшее, вернуться домой,
Встать на рассвете, увидеть прибой,
Пройтись по дорогам, что были тогда,
Но тени ушли, ушли навсегда...
Уходят, но слышу я их голоса,
И вижу следы, где опала роса.
Мне в прошлое хочется вновь заглянуть,
И может удастся что-то вернуть...
Увидеть, услышать и снова пройти
Узнать все что было, дорогу найти.
Не ждут впереди - есть дорога назад!
Вернуться, что б снова пройти сто преград.
И сесть у камина, и тихо вздохнуть,
И осторожно в себя заглянуть.
Сесть и послушать звук тишины,
Может заснуть... и запомнить все сны...
Увидеть себя в отражеьи зеркал,
Понять - насколько мир наш устал.
Пройтись по великим ошибкам людей,
Узать сколько было в мире потерь.
И оглянуться... а там, в далеке -
Лебедь оставил круги на воде.
Взмыл в небеса и крылья сложил,
А он ведь, жизнь еще не прожил...
Скатится тихо на землю слеза
За чистое небо, за те небеса
Что дали птице крылья сложить,
Что не смогли дать надежду... что б жить!
Жизни не жаль, только нужно беречь
То, что в прошлом можно прочесть.
Жизнь не вернется, уходят года
В пыль растирая дома, города...
Прошлым становятся эти мгновенья,
Снова уходят мечты дуновенья.
Ветер промчится - и памяти нет.
Нет ничего! И выключен свет.
Пройти все пути с дорог не свернуть,
Развеять мечты, и память вернуть.
Открыть небеса... и выкинуть сеть,
Сердце очистить, но помнить про смерть!
Верю лишь в прошлое,
Жизни не жаль.
Хочется снова вдохнуть небеса,
Хочется видеть, но снова нельзя...
Вспомнить прошедшее, вернуться домой,
Встать на рассвете, увидеть прибой,
Пройтись по дорогам, что были тогда,
Но тени ушли, ушли навсегда...
Уходят, но слышу я их голоса,
И вижу следы, где опала роса.
Мне в прошлое хочется вновь заглянуть,
И может удастся что-то вернуть...
Увидеть, услышать и снова пройти
Узнать все что было, дорогу найти.
Не ждут впереди - есть дорога назад!
Вернуться, что б снова пройти сто преград.
И сесть у камина, и тихо вздохнуть,
И осторожно в себя заглянуть.
Сесть и послушать звук тишины,
Может заснуть... и запомнить все сны...
Увидеть себя в отражеьи зеркал,
Понять - насколько мир наш устал.
Пройтись по великим ошибкам людей,
Узать сколько было в мире потерь.
И оглянуться... а там, в далеке -
Лебедь оставил круги на воде.
Взмыл в небеса и крылья сложил,
А он ведь, жизнь еще не прожил...
Скатится тихо на землю слеза
За чистое небо, за те небеса
Что дали птице крылья сложить,
Что не смогли дать надежду... что б жить!
Жизни не жаль, только нужно беречь
То, что в прошлом можно прочесть.
Жизнь не вернется, уходят года
В пыль растирая дома, города...
Прошлым становятся эти мгновенья,
Снова уходят мечты дуновенья.
Ветер промчится - и памяти нет.
Нет ничего! И выключен свет.
Пройти все пути с дорог не свернуть,
Развеять мечты, и память вернуть.
Открыть небеса... и выкинуть сеть,
Сердце очистить, но помнить про смерть!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
