ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олеся ніжна
2026.04.11 23:45
Самотність.
Вона зсередини з'їдає,
так непомітно забирає,
усе.
Втрачають барви почуття.
Ця пустота не має дна.
На відбивну засипле градом.
Готуючи, снодійним ядом

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

Олена Квітуча
2026.03.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Золота Жінка (1973) / Вірші

 Малюнок на склі




Найвища оцінка Наталія Клименко 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Мирослава Меленчук 4.5 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-04-20 10:57:32
Переглядів сторінки твору 11626
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.495 / 5.29  (5.019 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.554 / 5.38  (5.027 / 5.52)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.708
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 20:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-04-20 11:07:39 ]
Як гарно!!! Я теж люблю "малювати" :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Клименко (Л.П./М.К.) [ 2007-04-20 11:36:01 ]
Прекрасно. Лише трохи збилась на "Ти не кинув мене, ні!" - мо' краще "Ти мене не покинув, ні!" - мені здається так ритм чіткіший... Хоча, звісно, Вам видніше. А вірш просто чудовий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-04-20 12:46:07 ]
Ритм вибудуваний так яе цього вимагає текст. Я би нічого не міняв. Я знову в захваті!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Клименко (Л.П./М.К.) [ 2007-04-20 12:55:01 ]
Я ж ніц не нав'зую. Перепрошую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Клименко (Л.П./М.К.) [ 2007-04-20 12:56:28 ]
Тобто не нав'язую... ще раз вибачте. Вірш справді прекрасний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-04-20 13:52:19 ]
Тут явне недоопрацювання. Сюжетної лінії - немає, якихось взаємозв'язків теж не видно, окрім кольорів. Та й відповідність кольорів означенням конкретних апралелей незрозуміле.
Святославе, тут не пахне наближенням до геніальності. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Клименко (Л.П./М.К.) [ 2007-04-20 14:09:18 ]
Ну, щодо сюжетної лінії, то я не згодна - сюжет є, можливо я піймала не зовсім те, що авторка мала на увазі, але... мені здається, що Він пішов від Неї, але Вона не може змиритись, що її покинули, тому каже, що ніколи і не належала йому... та як би Вона не вдавала байдужість - їй боляче - про це свідчить і ХОЛОДНИЙ став, і РОЗХРИСТАНО-ЧОРНІ світи, і РОЗІДРАНО-сонна земля... Хоча, знову ж таки, я нікому нічого не нав'язую - то просто моє бачення ситуації.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-04-20 14:24:32 ]
Погоджуюся з Мирославою щодо змісту, і з Наталкою щодо форми. Зрештою, і мовно вірш не є надто сильним. Попередня поезія п'яти хвилин була значно кращою. А ще, враховуючи деяку схожість звучання (принаймні яким воно мені зараз видається) з Іриною Білик чи Алсу - зовсім зле, як на мене. Оцінка Святослава щодо цієї поезії надто висока це точно. Вірш дуже приємний, сказано лаконічно і багато. Але це не той випадок, коли все геніальне просте чи вайс верса. Тим не менше, я в захваті од Ваших інших поезій, Жінко Золота. Успіхів


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-04-20 14:25:45 ]
Люба Наталю!
"Синім – церква. Жовтим – вогні." - щось мені не уявляється синя церква. Ну, гаразд. Навіть, якщо вона дерев'яна і пофарбована у синій колір - допускається. Вогні, я так розумію, полум'я свічки в церкві. Приймаю пропозиції, оскільки багато-чого не розумію.

"Мокро-сірим – холодний став." - нічого собі перенесення. Як з церкви побачити став. Тут хтось має точно літати, оскільки вікна у церквах явно високо і мало хто може через них щось побачити.
"Ти не кинув мене, ні!
Ти ніколи мене не мав." - все ясно.
"І розхристано-чорні світи…
І розідрано-сонна земля…
Білим-білим, як сніг — ти.
Синім-синім, як сон — я." - чомусь хочеться більшого сплетіння цих рядків. Світи, земля - надто розмито все. І той мокрий сірий став мішає сприймати належно білий сніг без пояснень.
Гарні паралелі між синьою церквою і синім сном. Хоча проситься запитати, а чому синім? Тільки одне логічне пояснення спало на думку - спорідненість із синім птахом щастя...
Досить незрозуміло.
Думаю, автор на такі твори затрачає дуже мало часу. Майстерність проглядується стовідсотково, але інколи мені це видається блюзнірством. Тому вибачайте, що я не надто підтримую такі вірші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Клименко (Л.П./М.К.) [ 2007-04-20 14:46:38 ]
Перепрошую, синя церква - то, напевно, вечірні тіні. Стоячи десь побіля церкви можна легко побачити і вогники вікон (а мо' то ліхтарні вогники?), і мокро-сірий осінній чи весняний став, і перший осінній, чи останній весняний сніг...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-04-20 15:05:03 ]
Отож, гарний малюнок - сині вечірні тіні церкви, вогні (ввечері будь-які підійдуть), мокро-сірий став і сніг (кому який більше подобається)...

Він ніколи її не кидав, оскільки ніколи вона не була його. - можливо, потрібно якось було виокремити цю частину, оскільки це вже не малюнок, а роздуми на іншу тему, що спонукали до малювання.

"І розхристано-чорні світи…
І розідрано-сонна земля…" - тут чесно вагаюсь із побудовою. Це віднести до малюнку чи все-таки до роздумів-переживань? Важко намалювати "розхристано-чорні світи" і "розідрано-сонну землю"...
Мабуть, це поетичний малюнок, а не малюнок на склі.
І чому сон синій? Наталко, Ви знаєте? А то я така необізнана в цьому.
І ще, Наталю, а Золота Жінка, то випадково не Ви? - тримаєте таку потужну оборону.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Золота Жінка (М.К./М.К.) [ 2007-04-20 15:20:00 ]
Ого, яка дискусія навколо такого малесенького віршика:). Усім вдячна за участь і варіації пояснення. Віршик дуже автобіогрфічний (як, певно, й усі інші), і розмитий, як весняні акварелі - тому, певно, й важко щось точно означити. Пам"ять і спогади. Давні та вже не болючі. Але пригадую точно - тоді, коли було ще боляче і не все-одно - того вечора тієї зимної весни усе було саме так: мокро-сірий став, давня церква на березі того ставу, Він - такий жалюгідно-ніжний, безглуздий, що було аж не шкода і таке інше... Страшенно всім вдячна:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Клименко (Л.П./М.К.) [ 2007-04-20 15:23:50 ]
Ні, то не я :) Я швидше мідна - на брухт здати можна, але дорогоцінністю і не пахне :)
Синій сон... то щось з народного... "синій сон край вікон"... Мо' синій - бо не яскраво-життєрадісний, не кольоровий, але й не чорно-білий беземоційний... синій смуток... Сумний колір, в деяких країнах навіть траурний...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Клименко (Л.П./М.К.) [ 2007-04-20 15:24:58 ]
О, от і винуватиця дискусії :) Дуже дякую за чудовий вірш! Гарно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Золота Жінка (М.К./М.К.) [ 2007-04-20 15:39:17 ]
Наталю, Ви себе недооцінюєте! Усі Жінки - Золоті! А Ви - ти паче!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-04-20 19:07:14 ]
Вірш сприймається легко і гарно, причому десь на рівні підсвідомості відчуваєш - тут все вірно написано. Не розумію - для чого маніакально шукати тверду логіку у цьому вірші і розбирати його по мікронах - авторка ж не претендувала на геніальність - звідки стільки жовчі? - чітко ж написано "Любитель поезії" :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-04-20 20:28:53 ]
Пані Мирослава, Браво!!!
Так препарувати художній твір може справжній Критик, з добрим філологічним підгрунтям. Мій Вам респект!
Стосовно моїх оцінок. Я не філолог, а любитель поезії, мені більш до вподоби поезіофіл :-), тому сприймаю поетичний текст як цілісність, на яку реагує моя психіка з усіма її рівнями, які я усвідомлюю і не усвідомлюю.
Я не знаю як можна "об'єктивно" оцінювати поетичні тексти.
Cуб'єктивно для мене тексти Золотої Жінки вартують набагато більше, ніж тексти багатьох "профі" на цьому сайті і на папері в українських книжках і журналах.
Ну все, забалакався я чомусь. Піду краще далі читати любі моєму серцю твори ЗЖ :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-04-23 09:19:28 ]
Ярославе, дякую за "жовч"! Ви, схоже, стали моїм ненависником. :) Якщо це Ви "покусали" мій рейтинг за вихідні, то дякую іще раз. Що ж, Ваше право. Хоча ображати нікого не мала на меті - ні Вас (щодо Вашої поезії), ні Золотої Жінки. Тут багато у кого написано "Любитель поезії", а є ще рівень R2, розмежування для якого немає, хоча для редакторів він існує. Я відчуваю майстерність Золотої Жінки, тому піднімаю планку її рівня. До всього ж Жінка, як Ви бачили, нічого мені не заперечила. Якщо Ви маєте конкретне, а не розпливчасте означення вищої оцінки для даного вірша, то прошу - завжди готова вислухати, а якщо ні, то вибачайте - як сприймаю, так і оцінюю, так і коментую. Ярославе, можете звернутися до редакторів з проханням оцінити цей вірш без "жовчі" і наказати мене за безвідповідальну критику. Я не зобов'язана гладити когось по голівці, якщо мені щось не подобається. Це зараз на цьому сайті штиль, а раніше редактори ставилися до кожного більш суворіше, за що їм і вдячна. В кінці-кінців автор твору може стерти мій коментар будь-коли.

Святославе, сподіваюсь, Ви не знущаєтесь. :)
Річ у тому, що написання таких творів для майстра, яким вважаю ЗЖ, все одно, що "раз плюнути". Цим варто захоплюватись, але великої цінності для мене вони не несуть. Вони буденно прості і водночас такі милі для сприйняття, але великої геніальності у них не бачу. Автор в потенціалі набагато краще може писати. А про більш об'єктивне оцінювання можете прочитати в розділі "Оцінки та оцінювання".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-04-23 09:37:18 ]
Та ні, не знущаюся ;-) Я завжди з пошаною ставлюся до Критиків, бо сам об'єктивно не вмію оцінити поетичних текстів.
До Вас, пані Мирославо, як до філолога закид. "Великої геніальності" в мові не існує, це все одно, що сказати "дуже прекрасний". Про потенціал Автора: звідки Ви знаєте як може писати автор? Може у Вас є якийсь об'єктивний спосіб визначення того потенціалу. Мені дуже цікаво. Дайт відповідь, якщо можете.
З незмінною повагою,
Святослав.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-04-23 10:11:11 ]
Святославе, від закиду не відмовляюсь, хоч я і не є філологом за освітою. Не говорила про "велику геніальність" у мові, висловилась щодо літератури. У мові все досить чітко обумовлено правилами, а літератира змушує поглянути на твір змістовно, де правила диктують автори. В деяких творах висловила свій захват, а у даному вірші не відчула сумісності обраному стилю, от і намагалась збагнути все через критику.

Щодо потенціалу, то загляньте, будь ласка, до своєї скриньки.