ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2026.02.25 17:32
До висохлих джерел
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, коли почули
що згадувати їх ще є кому.
І є кому журитися так само
за митями щасливої доби
і червоніти темними ночами,

Віктор Кучерук
2026.02.25 15:56
* * *
Не німіли в тужному мовчанні,
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.

Борис Костиря
2026.02.25 13:05
Літо
Непомітно літо підійшло,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.

Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,

Юрій Гундарів
2026.02.25 10:23
Мій читацький денник. Валер‘ян Підмогильний
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ Отже, у мене народилася ідея - дарувати тим читачам, які стежать за тим, що я пропоную їхній увазі, свої емоції від тих поетичних чи прозових творів, що залишають слід у душі. Йтиметься про художні перлини українських творців - і тих,

Тетяна Левицька
2026.02.25 08:15
Хто ти?
То ніж у серце, то плювок у спину!
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.

Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче

В Горова Леся
2026.02.24 22:40
Лютий
Цей місяць лютий, він такий важкий.
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.

Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...

Володимир Невесенко
2026.02.24 21:49
Зачепилось сонце за верхівку клена
Зачепилось сонце за верхівку клена,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.

Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,

Іван Потьомкін
2026.02.24 19:33
Надлюдина - нелюд (з Овідієвих "Метаморфоз")
Не йде із пам’яті мале оте хлоп’я –
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало

Артур Курдіновський
2026.02.24 18:35
Скасуймо! Забудьмо! Спалімо!
Розквітла троянда красива,
І сонечко світить палке!
Не треба нам тут негативу,
Тож геть все мінорне й гірке!

Цю темряву, сум і химери
Готові здолати? Авжеж!
Скасуймо сонети Бодлера

Тетяна Левицька
2026.02.24 14:08
На денці океану
Хоч топить ніч квапливо
в долоні сніг лютневий,
збагнути неможливо
цей погляд металевий.
Полудою в зіницях
кришталики туманні
ховають таємниці
на денці океану.

Микола Дудар
2026.02.24 13:53
Одного разу
Одного разу кілька раз
Я заглядав собі у вічі.
Не ради себе, на показ
Не як небудь, по-чоловічі.
Було минуле сполоснеш
Туди - сюди, де сам скитався
І зайве тихо проковтнеш —
Куди впаде — не роздивлявся…

Ігор Шоха
2026.02.24 13:09
Хто є хто
Я одинокий менестрель
край річки, поля, лісу, неба
і більшого уже й не треба,
окрім дороги до осель,
куди навідуватись мушу,
щоб оплатити вічний борг
за те, що маю тіло й душу
хоча б одну з небагатьох,

Юрій Гундарів
2026.02.24 12:50
Рік Червоного Вогняного Коня
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до благородства і милосердя.
Неси, мій Червоний, всупереч болю
сивого серця…

Неси ж мене, коню, по чистому полю
до віри, надії, до Бога.
Неси, мій Червоний ВогнЯний, до волі, 

Ірина Вовк
2026.02.24 12:13
Стоїть хата-ковчег...
На узліссі часу, де весна цілує холодні шрами землі,
Стоїть хата -- ковчег, обвітрений бурями, але міцний, як віра.
За вікном Марена ще розкидає пригоршні мокрого снігу,
Намагаючись забинтувати льодом те, що болить і ятриться,
Але під корінням саду вж

Борис Костиря
2026.02.24 11:28
Повернення
Відбудеться повернення по колу
До форм старих, сонетів і октав.
І мадригал воскресне, що ніколи
Свою величність, гордість не втрачав.

Те, що було банальним і затертим,
Відродиться у виявах нових.
Старі метафори, від холоду затерплі,

С М
2026.02.24 05:30
Плач, бейбі (Janis Joplin)
Плач, бейбі
Плач, маленький
Ось ти і вдома

Вона казала
І я знаю, казала, кохає
Значно більш, аніж я
Та пішла від тебе
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Золота Жінка (1973) / Вірші

 Малюнок на склі
...
перейти до тексту твору




Найвища оцінка Наталія Клименко 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Мирослава Меленчук 4.5 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-04-20 10:57:32
Переглядів сторінки твору 11506
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.495 / 5.29  (5.018 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.554 / 5.38  (5.027 / 5.52)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.708
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 20:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2007-04-20 11:07:39 ]
Як гарно!!! Я теж люблю "малювати" :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Клименко (Л.П./М.К.) [ 2007-04-20 11:36:01 ]
Прекрасно. Лише трохи збилась на "Ти не кинув мене, ні!" - мо' краще "Ти мене не покинув, ні!" - мені здається так ритм чіткіший... Хоча, звісно, Вам видніше. А вірш просто чудовий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-04-20 12:46:07 ]
Ритм вибудуваний так яе цього вимагає текст. Я би нічого не міняв. Я знову в захваті!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Клименко (Л.П./М.К.) [ 2007-04-20 12:55:01 ]
Я ж ніц не нав'зую. Перепрошую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Клименко (Л.П./М.К.) [ 2007-04-20 12:56:28 ]
Тобто не нав'язую... ще раз вибачте. Вірш справді прекрасний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-04-20 13:52:19 ]
Тут явне недоопрацювання. Сюжетної лінії - немає, якихось взаємозв'язків теж не видно, окрім кольорів. Та й відповідність кольорів означенням конкретних апралелей незрозуміле.
Святославе, тут не пахне наближенням до геніальності. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Клименко (Л.П./М.К.) [ 2007-04-20 14:09:18 ]
Ну, щодо сюжетної лінії, то я не згодна - сюжет є, можливо я піймала не зовсім те, що авторка мала на увазі, але... мені здається, що Він пішов від Неї, але Вона не може змиритись, що її покинули, тому каже, що ніколи і не належала йому... та як би Вона не вдавала байдужість - їй боляче - про це свідчить і ХОЛОДНИЙ став, і РОЗХРИСТАНО-ЧОРНІ світи, і РОЗІДРАНО-сонна земля... Хоча, знову ж таки, я нікому нічого не нав'язую - то просто моє бачення ситуації.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-04-20 14:24:32 ]
Погоджуюся з Мирославою щодо змісту, і з Наталкою щодо форми. Зрештою, і мовно вірш не є надто сильним. Попередня поезія п'яти хвилин була значно кращою. А ще, враховуючи деяку схожість звучання (принаймні яким воно мені зараз видається) з Іриною Білик чи Алсу - зовсім зле, як на мене. Оцінка Святослава щодо цієї поезії надто висока це точно. Вірш дуже приємний, сказано лаконічно і багато. Але це не той випадок, коли все геніальне просте чи вайс верса. Тим не менше, я в захваті од Ваших інших поезій, Жінко Золота. Успіхів


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-04-20 14:25:45 ]
Люба Наталю!
"Синім – церква. Жовтим – вогні." - щось мені не уявляється синя церква. Ну, гаразд. Навіть, якщо вона дерев'яна і пофарбована у синій колір - допускається. Вогні, я так розумію, полум'я свічки в церкві. Приймаю пропозиції, оскільки багато-чого не розумію.

"Мокро-сірим – холодний став." - нічого собі перенесення. Як з церкви побачити став. Тут хтось має точно літати, оскільки вікна у церквах явно високо і мало хто може через них щось побачити.
"Ти не кинув мене, ні!
Ти ніколи мене не мав." - все ясно.
"І розхристано-чорні світи…
І розідрано-сонна земля…
Білим-білим, як сніг — ти.
Синім-синім, як сон — я." - чомусь хочеться більшого сплетіння цих рядків. Світи, земля - надто розмито все. І той мокрий сірий став мішає сприймати належно білий сніг без пояснень.
Гарні паралелі між синьою церквою і синім сном. Хоча проситься запитати, а чому синім? Тільки одне логічне пояснення спало на думку - спорідненість із синім птахом щастя...
Досить незрозуміло.
Думаю, автор на такі твори затрачає дуже мало часу. Майстерність проглядується стовідсотково, але інколи мені це видається блюзнірством. Тому вибачайте, що я не надто підтримую такі вірші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Клименко (Л.П./М.К.) [ 2007-04-20 14:46:38 ]
Перепрошую, синя церква - то, напевно, вечірні тіні. Стоячи десь побіля церкви можна легко побачити і вогники вікон (а мо' то ліхтарні вогники?), і мокро-сірий осінній чи весняний став, і перший осінній, чи останній весняний сніг...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-04-20 15:05:03 ]
Отож, гарний малюнок - сині вечірні тіні церкви, вогні (ввечері будь-які підійдуть), мокро-сірий став і сніг (кому який більше подобається)...

Він ніколи її не кидав, оскільки ніколи вона не була його. - можливо, потрібно якось було виокремити цю частину, оскільки це вже не малюнок, а роздуми на іншу тему, що спонукали до малювання.

"І розхристано-чорні світи…
І розідрано-сонна земля…" - тут чесно вагаюсь із побудовою. Це віднести до малюнку чи все-таки до роздумів-переживань? Важко намалювати "розхристано-чорні світи" і "розідрано-сонну землю"...
Мабуть, це поетичний малюнок, а не малюнок на склі.
І чому сон синій? Наталко, Ви знаєте? А то я така необізнана в цьому.
І ще, Наталю, а Золота Жінка, то випадково не Ви? - тримаєте таку потужну оборону.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Золота Жінка (М.К./М.К.) [ 2007-04-20 15:20:00 ]
Ого, яка дискусія навколо такого малесенького віршика:). Усім вдячна за участь і варіації пояснення. Віршик дуже автобіогрфічний (як, певно, й усі інші), і розмитий, як весняні акварелі - тому, певно, й важко щось точно означити. Пам"ять і спогади. Давні та вже не болючі. Але пригадую точно - тоді, коли було ще боляче і не все-одно - того вечора тієї зимної весни усе було саме так: мокро-сірий став, давня церква на березі того ставу, Він - такий жалюгідно-ніжний, безглуздий, що було аж не шкода і таке інше... Страшенно всім вдячна:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Клименко (Л.П./М.К.) [ 2007-04-20 15:23:50 ]
Ні, то не я :) Я швидше мідна - на брухт здати можна, але дорогоцінністю і не пахне :)
Синій сон... то щось з народного... "синій сон край вікон"... Мо' синій - бо не яскраво-життєрадісний, не кольоровий, але й не чорно-білий беземоційний... синій смуток... Сумний колір, в деяких країнах навіть траурний...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Клименко (Л.П./М.К.) [ 2007-04-20 15:24:58 ]
О, от і винуватиця дискусії :) Дуже дякую за чудовий вірш! Гарно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Золота Жінка (М.К./М.К.) [ 2007-04-20 15:39:17 ]
Наталю, Ви себе недооцінюєте! Усі Жінки - Золоті! А Ви - ти паче!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-04-20 19:07:14 ]
Вірш сприймається легко і гарно, причому десь на рівні підсвідомості відчуваєш - тут все вірно написано. Не розумію - для чого маніакально шукати тверду логіку у цьому вірші і розбирати його по мікронах - авторка ж не претендувала на геніальність - звідки стільки жовчі? - чітко ж написано "Любитель поезії" :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-04-20 20:28:53 ]
Пані Мирослава, Браво!!!
Так препарувати художній твір може справжній Критик, з добрим філологічним підгрунтям. Мій Вам респект!
Стосовно моїх оцінок. Я не філолог, а любитель поезії, мені більш до вподоби поезіофіл :-), тому сприймаю поетичний текст як цілісність, на яку реагує моя психіка з усіма її рівнями, які я усвідомлюю і не усвідомлюю.
Я не знаю як можна "об'єктивно" оцінювати поетичні тексти.
Cуб'єктивно для мене тексти Золотої Жінки вартують набагато більше, ніж тексти багатьох "профі" на цьому сайті і на папері в українських книжках і журналах.
Ну все, забалакався я чомусь. Піду краще далі читати любі моєму серцю твори ЗЖ :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-04-23 09:19:28 ]
Ярославе, дякую за "жовч"! Ви, схоже, стали моїм ненависником. :) Якщо це Ви "покусали" мій рейтинг за вихідні, то дякую іще раз. Що ж, Ваше право. Хоча ображати нікого не мала на меті - ні Вас (щодо Вашої поезії), ні Золотої Жінки. Тут багато у кого написано "Любитель поезії", а є ще рівень R2, розмежування для якого немає, хоча для редакторів він існує. Я відчуваю майстерність Золотої Жінки, тому піднімаю планку її рівня. До всього ж Жінка, як Ви бачили, нічого мені не заперечила. Якщо Ви маєте конкретне, а не розпливчасте означення вищої оцінки для даного вірша, то прошу - завжди готова вислухати, а якщо ні, то вибачайте - як сприймаю, так і оцінюю, так і коментую. Ярославе, можете звернутися до редакторів з проханням оцінити цей вірш без "жовчі" і наказати мене за безвідповідальну критику. Я не зобов'язана гладити когось по голівці, якщо мені щось не подобається. Це зараз на цьому сайті штиль, а раніше редактори ставилися до кожного більш суворіше, за що їм і вдячна. В кінці-кінців автор твору може стерти мій коментар будь-коли.

Святославе, сподіваюсь, Ви не знущаєтесь. :)
Річ у тому, що написання таких творів для майстра, яким вважаю ЗЖ, все одно, що "раз плюнути". Цим варто захоплюватись, але великої цінності для мене вони не несуть. Вони буденно прості і водночас такі милі для сприйняття, але великої геніальності у них не бачу. Автор в потенціалі набагато краще може писати. А про більш об'єктивне оцінювання можете прочитати в розділі "Оцінки та оцінювання".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-04-23 09:37:18 ]
Та ні, не знущаюся ;-) Я завжди з пошаною ставлюся до Критиків, бо сам об'єктивно не вмію оцінити поетичних текстів.
До Вас, пані Мирославо, як до філолога закид. "Великої геніальності" в мові не існує, це все одно, що сказати "дуже прекрасний". Про потенціал Автора: звідки Ви знаєте як може писати автор? Може у Вас є якийсь об'єктивний спосіб визначення того потенціалу. Мені дуже цікаво. Дайт відповідь, якщо можете.
З незмінною повагою,
Святослав.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-04-23 10:11:11 ]
Святославе, від закиду не відмовляюсь, хоч я і не є філологом за освітою. Не говорила про "велику геніальність" у мові, висловилась щодо літератури. У мові все досить чітко обумовлено правилами, а літератира змушує поглянути на твір змістовно, де правила диктують автори. В деяких творах висловила свій захват, а у даному вірші не відчула сумісності обраному стилю, от і намагалась збагнути все через критику.

Щодо потенціалу, то загляньте, будь ласка, до своєї скриньки.