ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.08.18 12:52
Якби мені дано було від Бога
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
У царині, що зветься Деревами.
Я б показав на полотні німому,
Як поспліталися вони в екстазі,
Як посхилялися на тиху перемову,
Часом вчуваю

Ольга Олеандра
2025.08.18 12:36
Дональд Трамп і путін вова
для душевної розмови
з миротворчим номіналом
рандеву запланували.

Прилетіли. Тисли руки.
Видавали ротом звуки.
Злігшись в аморальних хащах,

Олександр Сушко
2025.08.18 10:56
Пустельників- мовчальників катма,
А пустомель-балакунів до біса.
Для перших світ - для розуму тюрма,
Для других - ґвалт, крикнява парадизна.

Немов на пуп галасував і я,
У перехожих зів'ядали вуха.
Але на тирлі випрозорилась яв:

С М
2025.08.18 06:51
За брамою у Содіз одноріг на два зубці
Дме на флюґельгорні стразові імпровізації
Вінки гвоздикові плетуть нереїди для китів
Нептун танцює хорнпайп, а Саломея ще й стриптиз

Фалос Філ запевнює що має срібний гаш
Та Сучій Семі чує лиш як ниє Втик~алка

Віктор Кучерук
2025.08.18 06:01
Поспішно йде життя моє
В полон лукавого Амура, –
Дедалі ближчою стає
Пора солодкої зажури.
Утіх любовних круговерть
І шквали пристрастей гарячих, –
Узавтра враз наповнять вщерть
Мене неспокоєм збагачень.

Борис Костиря
2025.08.17 22:08
Я лезом ножа в невідомість іду,
Пірнаю у ризик, немов у безодню.
Жену я наосліп епох череду,
Які зазирнули в спустошену бодню.

У грі випадковостей знак впізнаю,
Простягнутий в полі, як посох прадавній.
В бутті я побачив стрімку течію,

Ярослав Чорногуз
2025.08.17 21:24
Маестро, Вашу музику люблю,
Пливу в її казковім океані.
Круїзи відкриваю кораблю,
В країни чарівливо-несказанні.

Вона мов обіймає нас усіх,
Зворушує душевною красою,
Неначе захищаючи від лих,

Галина Кучеренко
2025.08.17 20:51
Не спинися, йдучи понад краєм,
Де життя часто сенси втрачає,
Де до болю напружені нерви
І від стогону крок завмирає…

Не спиняйся там попри втому,
Попри ношу тяжку, над вагому,
Попри стерті ущент резерви,

Євген Федчук
2025.08.17 17:12
Дивлюсь на те, як Трамп себе веде
І, як не жаль, все більше розумію,
Що, коли хтось на нього мав надії,
Що він до миру світ цей приведе,
То все дарма. Бо Трамп зовсім не той
Месія, що світ буде рятувати.
Скоріше буде світом торгувати.
Адже він – бо

Віктор Кучерук
2025.08.17 08:17
Мрій рожевих світ далекий,
Недосяжний і ясний, –
Звіддаля звучить, мов клекіт
Невідомої весни.
Незглибимий і безпечний
Світ моїх найкращих мрій, –
Світлом ділиться звершечка
І думки лаштує в стрій.

Борис Костиря
2025.08.16 22:23
О, скільки масок, лиць, гримас, личин!
Для перевтілення немає меж.
Сьогодні - Гамлет, завтра - Арлекін.
Ти роль нову, як душу, обереш.

Ти входиш у новий потік буття,
Змішавши Бога й біса у собі.
І кров тече у ріку каяття,

Олена Побийголод
2025.08.16 21:40
Із Бориса Заходера

Зустрілися Бека та Бука.
З них жодний не видав і звуку.
Обоє стулили пащеки –
мовчали і Бука, і Бека.

І Бука про себе промукав:

С М
2025.08.16 11:11
Заходиш до кімнати із якимось олівцем
Бачиш оголеного і кажеш “Хто є оцей?”
Змагаєшся справді якось ухопити сенс
Що казать прийшов собі додому
Бо щось-то відбувається, а ти не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс

Юрій Гундарєв
2025.08.16 09:23
Літні дні лічені -
насолоджуйся кожним,
повернись обличчям
до краси Божої!

Ось м’ячем-сонцем
у високім небі
довгорукі сосни

Віктор Кучерук
2025.08.16 06:52
Правду легко зрозуміти,
Хто б і що не говорив, –
Щастя вічно більше в світі,
Ніж усякої жури.
А коли його багато –
Почуттям не дати стрим, –
Будеш радість виражати,
Нею тішитись затим.

Борис Костиря
2025.08.15 21:59
Старий шукає ровесників,
але їх уже більше
у царстві мертвих, а не живих.
З ким йому розмовляти?
Він бачить молодих,
яких зовсім не розуміє.
Як перекинути місток
до померлих? Як відновити
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валерій Хмельницький / Проза

 The devil is in the detail

Література - це, звісно, хибне зображення життя, але, тим не менше, вона допомагає нам краще його зрозуміти.

Маріо Варгас Льйоса

Вранці Жорж по телефону привітав Женев'єву, натомість вона запросила його у гості. Він прийшов із букетом квітів і подарунком. Саме сьогодні він збирався зробити рішучий крок: освідчитись Женев'єві у коханні - і хотів зробити це в кінці вечірки, коли розійдуться гості. В кишені у нього лежала коробочка з ювелірного магазину, в якій був перстень із діамантом.
Щойно закінчили накривати на стіл, Жорж зайняв місце зліва від Женев'єви і налив у бокали їй та її сусідам по столу гарного колекційного вина.
У веселій компанії час летів непомітно, то ж і не дивно, що ніхто не зауважив, як запаси вина стрімко закінчились. Саме тоді Женев'єва попросила Жоржа допомогти поповнити спустошений арсенал святкового столу, і він з радістю погодився.
Десь хвилин за п'ятнадцять Жорж повернувся у кімнату, на ходу витягуючи із паперового пакету пляшки вина, і здивовано зупинився: на його місці сидів незнайомець, а Женев'єва весело із ним щебетала, дивлячись на того закоханим, як здалось Жоржу, поглядом...
Незнайомець вів себе досить нахабно: чіпав її за груди, коліна, стегна, але вона його не стримувала, а лише задоволено сміялась, поглядаючи час від часу на Жоржа та коментуючи вголос його здивування. Жоржу нестерпно захотілось вхопити незнайомця за комір і викинути з кімнати, але, не бажаючи зчиняти скандал, він величезним зусиллям змусив себе залишатися на місці.
З розмови гостей стало зрозуміло, що незнайомець теж завітав до Женев'єви у гості, причому було незрозуміло, чи то вона його запросила, чи то він сам прийшов без запрошення і приніс із собою пляшку бурбону. З того моменту застілля одразу ж і продовжилось.
Жорж сидів у глибокій задумі, не в змозі прийти до тями. Його не було всього чверть години, але за цей час ситуація настільки явно вийшла із-під його контролю, що він просто розгубився, не знаючи, як її повернути до початкового стану.
Тим часом Женев'єва встала і почала виходити із-за столу повз незнайомця, спиною до нього. Той, скориставшись моментом, провів рукою зверху донизу їй між сідницями, і вона знову з прихильністю, незрозумілою Жоржу, засміялась, коментуючи це. Тоді незнайомець піднявся і запропонував дівчині провести її.
Схвильований Жорж теж вискочив за ними і побачив, як той веде Женев'єву, обійнявши за талію, і вони про щось тихо шепочуться. Жорж рушив уперед з наміром зупинити його і забрати від дівчини, як раптом на нього чи не навмисно, як йому здалось, наштовхнулась одна із гостей, а боковим зором він ніби в тумані помітив, що поряд стоять хлопці, і, реагуючи чи то на зіткнення, чи то на розгубленого Жоржа, весело регочуть. Останнє, що закарбувалось у його пам’яті, був момент, коли Женев'єва з легесеньким сміхом м’яко випручалась з обіймів незнайомця, потихеньку витягуючи свої ніжні долоні з його лап, і нетвердою ходою пішла в сусідню кімнату. Незнайомець на мить зупинився, а тоді рушив за нею.
Жорж, почуваючи себе незручно під поглядами випадкових свідків його приниження, повернувся за стіл.
У вітальні майже нікого не залишилось. Жорж зайняв своє попереднє місце.
Через деякий час з’явилась Женев'єва і, пройшовши повз Жоржа, теж сіла.
Трохи згодом повернувся незнайомець, та, зауваживши, що місце біля неї зайняте, приладнався скраю на кріслі поруч іншої дівчини, обійнявши її спочатку за талію, а потім поклавши ліву долоню їй на груди. Та втішено усміхнулась, не опираючись домаганням незнайомця, і гордовито поглянула на Женев'єву. На обличчі самовдоволеного незнайомця теж застиг зверхній вираз. Женев'єва сумно і докірливо подивилась на них обох і, розчаровано зітхнувши, схилила голову на стіл.
Гостина закінчилась, і компанія почала розходитись.
Незнайомець зник, наче його і не було.
Жорж залишився сидіти самотою на кріслі, геть спустошений.
Десь глибоко всередині у ньому тихенько і безнадійно скімлила ображена та зневірена душа, смертельно зранена осколками розбитого у друзки кохання...


09.10.2015

Примітка:

* The devil is in the detail (англ..) – Диявол криється у дрібницях.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-12-14 10:45:40
Переглядів сторінки твору 5049
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.063 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.995 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2023.04.12 17:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-12-16 10:27:11 ]
Дякую, Кристіане, за нормальне реагування. Сируватий текст - це моє загальне враження, яке має такі складові: 1. Стилістика. Мабуть, найбільш проблематична, бо важко змінити свій спосіб мислення, а отже і написання. Більш розлого не можу, бо я не філолог, щоб розбирати нюанси стилю. 2. Непотрібна деталізація. Наприклад, беру із тексту: "У вітальні вже нікого не залишилось. Олег знову зайняв крісло зліва від крісла коханої, те саме, яке він займав на початку гостини. Через деякий час з’явилась і винуватиця свята і, пройшовши повз Олега, теж сіла". Можна писати простіше: У вітальні нікого не було. Олег зайняв своє місце(чи сів на своє крісло). Згодом з'явилася винуватиця свята(вечірки). - десь так. А то у вас забагато детального опису. 3. Алогічність тексту. Наприклад, із тієї самої цитати випливає, що у вітальні нікого нема, але потім звідкись з'являється "інша дівчина", біля якої примощується отой залицяльник. Це усе поверхнево, бо я не критик, а ваш опус - не "Війна і мир", щоб писати трактати. Сподіваюся на розуміння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-12-16 11:49:27 ]
Дякую, Олександре, зауважені Вами недоліки виправив. Що ж, чекатиму (якщо дочекаюсь) на коментарі філологів, оскільки дуже люблю доводити текст до дзеркального блиску - як у віршах, так і в прозі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Зоря (Л.П./Л.П.) [ 2015-12-16 21:11:01 ]
Не думав коментувати, але коли побачив, що Ви "дуже люблю доводити текст до дзеркального блиску"...
Я б видалив текст і почав нову спробу.

Впрочем, я всего лишь подземный горнорабочий на пенсии,а не филолог.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-12-17 08:06:05 ]
Тобто Ви пропонуєте розбити дзеркало, замість того, аби відшліфувати його? ) А що, теж ідея!) До речі, я час від часу так і роблю, коли бачу, що з текстом годі щось зробити. І, можливо, і цього чекає така ж сумна доля.)
Дякую за відгук, Володимире!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Зоря (Л.П./Л.П.) [ 2015-12-17 20:43:46 ]
Ви мене зрозуміли.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-01-05 08:43:19 ]
Вас не влаштовує фабула оповідання і саме через те Ви його радите знищити? На жаль, до шліфування тексту це не має жодного відношення.
А от щодо таланту чи його відсутності у автора судити, певно, не нам, авторам, які конкурують між собою, а, як мінімум, редакторам видань, які дбають за свою репутацію, і читачам теперішнього та наступних поколінь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Зоря (Л.П./Л.П.) [ 2016-01-09 22:07:36 ]
Тщеславие

В очередной раз просмотрел оценки своих рассказов и задумался.
Будто пою где-то в подземном переходе. Редкие прохожие... Фальшиво пою, часто и надолго замолкаю, но в шапку у ног всё равно заглядываю:
- Опять ничего не бросили!

Гадаю, що оте слово, яким названа мініатюра, не найбільший наш з вами гріх.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-02-18 14:04:42 ]
Я в черговий раз відкоригував текст, змінивши і назву, тому читачам Вашого коментаря буде складно зрозуміти, про що мова, якщо я не повідомлю їм попередню назву оповідання - "Непорозуміння". Адже саме її Ви мали на увазі, так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Зоря (Л.П./Л.П.) [ 2016-02-18 16:35:55 ]
Ні. Я мав на увазі назву моєї мініатюри в останньому коментарі: "Тщеславие".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2016-02-19 10:24:36 ]
Ось воно - непорозуміння. ) А чому ж тоді це "наш з вами гріх"? )