ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталка Білецька (1981) / Вірші

 ***

Відбувається день : не збагнути тобі і мені,
не відкрити крізь призму повітря і скла, і льоду...
Тоскно жовкне троянда на глиняному вікні.
Повертається сонце, як завжди, чомусь зі Сходу.
Я вивчаю слова – ті, що відала тисячі літ.
Юні літери слів практикуються з мого недбальства.
І рипить на столі, як папір, недописаний світ.
І стікає вода світових океанів на пальці. –
То за вікнами дощ. Як непрошений свідок чи гість,
притулився волоссям до тіла промерзлого хати,
став і слухає день, наче хтось йому відповість,
звідки все.
Та і нікому відповідати.





Найвища оцінка Олесь Холодний 6 Майстер-клас / Любитель поезії
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-04-24 13:27:57
Переглядів сторінки твору 5149
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.909 / 5.58  (4.771 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 4.804 / 5.5  (4.782 / 5.41)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.740
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Постфемінізм
Автор востаннє на сайті 2009.01.03 21:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-04-24 13:52:40 ]
Вірш мені подобається, ось тільки, перепрошую за нахабство, останній рядок наводить на деякі роздуми? "Та"? Може трохи логічніше "невже", "але", чи там ще щось? Наприклад, якщо залишити "та", то замість " і нікому" щось інше?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Білецька (М.К./М.К.) [ 2007-04-24 15:20:44 ]
Доброго дня шановним критикам!
Спробую висловити своє міркувння щодо отриманого зауваження.
Якщо ставити питання "невже" - як на мене, втрачається загальна таємниця світоіснування та повіданого у вірші. Питання під кутом "невже" в даному контексті звучить надто риторично (принаймні, мені так вчувається).Тому цей варіант однозначно відпадає.
Сполучник "але" - це категоричне заперечення, і, у такий спосіб, губиться загальний сенс тексту, адже створюється враження, що автор/лір.герой(-їня) від початку ЗНАВ природу дня, сутність побутування світу і лукаво приховував від усіх цю інформацію, аби у фіналі вивищитись НАД (уловлюєте?).
Чесно кажучи, цей останній рядок (разом із самим віршем, звісно!) "жив" у шухлядці під двома ймовірними своїми варіаціями-інкарнаціями: одна - представлена мною вище, інша ж - мусила б мати вигляд на кшталт "та й нема кому відповідати". Думалось, з приводу збереження звукової мелодики тексту, 2-ий варіант тяжіє до народного (може, дійсно такого, що більш відповідає ознакам і принципам евфонії?)...
Утім, щиро дякую за увагу до тексту, комент та критичну пропозицію. Обіцяю обов"язково замислитись детальніше над висловленим.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-04-24 15:46:14 ]
Цікаво що було спочатку: вірш неписано з "Та" чи роздумування і пояснення собі чому саме "та" підходить краще? Думаю, що писалося не думаючи про це. І, як на мене, виправдано. "Та" - однозначно краще. Прекрасна поезія, Наталко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-04-24 16:39:26 ]
А мені цей вірш більше сподобався образністю ніж попередній!
Клас! Дуже живо сприймається...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-04-24 18:46:55 ]
А мені сподобалось набільше закінчення 2) "та нема кому відповідати" Досить дуалістично і все інше теж :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-04-25 12:01:28 ]
Хороший, сильний вірш, що навіває безліч думок, про які хочеться думати насамоті - у той дощ, коли нікому відповідати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Білецька (М.К./М.К.) [ 2007-04-25 20:53:06 ]

Доброго вечора, панове! Перш за все, дякую за теплі слова, присвячені моїм рядкам! Знаєте, (а ви це знаєте, як ніхто!),коли те, що тобою "видихнуте" знаходить відгуки чи-то спільні настроєво-емоційні нотки в людських душах, то, думається, стають абсолютно нейтральними і всілякі там премії, і звання, і посади, оскільки найвища оцінка для митця - це отакі-ось слова, як я їх сьогодні прочитала.
Пане Олесю, я так собі думаю, що, коли пишу, настільки тонко - на рівні всіх нервових закінчень мого тіла (й душі!) відчуваю мову - а саме аспект тематико-стилістичний (візьму на себе нахабство назвати це так, антимовознавчо), що на другий план самі по собі відходять технічні моменти. Мені колись один поважний київський Дядько відкрив таку істину,що, мовляв, у поета обов"язково мусить бути відмінний редактор : так, наприклад, як визнавав сам великий російський поет, Єсеніна-генія не було б, якби не його гарний, талановитий редактор.Однак, не подумайте, що я зовсім відмовляюсь від критично-редакторської оцінки своїх віршів. Навпаки! Але, повірте, дуже ціную ваші думки з приводу, як і ваші оцінки.
Іще раз дякую всім!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2007-04-26 20:34:33 ]
Талановитих редакторів не буває, тому що редактор - це професія, а поет - це покликання, це фатум. Тож ваш вірш мені подобається не за прискіпливе редагування ( що потрібно!), а за його поетичні надбання, цілком автентичні і неповторні.