Пане Олесь,
Класне продовження епопеї :-)
***
"Стріляй-но, чорте, нехай вже згину я." - там якось рима не в`яжиться...
***
"Чорний зове до Раю," - мо` знати що це за чорний? не зрозуміло...

Чорний - темний - чорт, очевидно. Зміню на темний. Образ миттєвої насолоди, спокою, та настільки заворожуючий, що "псевдість" оцього непомітна, і самому, без сестер - не впоратися.

Щодо рими - наголошене И присутнє, як на мене - цього цілком достатньо. Спасибі, Юріє.

Ну класно,
Але хіба чорт може вести до Раю.
Мо` тоди "Раю" у лапки взяти?
З повагою,
Юрій

ні... справа у тім, що чорт кличе саме до того ж Раю...

На врожай Яблучок Спокуси??? :-)

Доброго дня, я вперше, тому одразу прошу вибачення, коли що не так скажу. Мені дуже сподобалася образність, гарно написано, якось трохи останній стовпчик вибивається з загальної ритміки, але то, може, мені так здається.

Доброго і Вам, Юліє. Спасибі, що завітали. Насправді, якщо говорити про ритміку з точки зору форми - усе добре в останній строфі. З ритмікою з точки зору змісту - набагато важче, тим паче, якщо мова йде про безліч різноманітних думок, що з'являютьлся в одну мить. Я старався передати оцю неясність, незнання що робити, що правильно, а що ні. І формою (саме тому ритм такий специфічний), і змістом (кидання зі сторони в сторону, абсолютно протилежні). Сподіваюся мені це хоч трохи вдалося.

Спасибі.

Так, сподобалося. Емоційно і чуттєво. Справді, навала думок, відчуттів, почуттів - від одного лише погляду на неї...

Дякую, Ганно

Вірш непростий, проте не залишає байдужим. Добре пердано настрій та роздуми на роздоріжжі...

Вулиці знахабніли,
Чи то од люду, а чи від тиші. - дуже вдалий початок:)

Спасибі, Ярославе. Я намагався передати оце відчуття непевності у всьому, і тисячі думок, що витають у голові разом з тисячами почуттів. У такі моменти і справді не знаєш нічого напевне, не знаєш, що робити і куди рухатися, а найгірше - нащо рухатися. Ритм підкреслює хаос у голові... і тільки "Четверта Сестра" здатна врятувати. Дякую.