Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...
і в птеро лиш одна турбота
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.
Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.
Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма
коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси
коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.
Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.
***
А лінія життя, що на долоні,
Чи всох, чи здох... пучечком затугим...
Рай-тузи я зминала у пітній руці,
життя не в шоколаді і не в молоці,
ушир розмазувала посміх на лиці,
в той дім ступала, де кальянив дим...
Приспів:
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
ПЕРЕДНОВОРІЧНЕ ( замість короткого слова)
для друзів
Про щось шепочуть зорі вечорові.
Прикрашена ялинка миготить.
Цей рік, що повен болю і любові,
Збігає вмить...
Вдивляюся в сумні його зіниці
І не берусь ловити за рукав...
Він дарував ТАКЕ, що й не насниться...
Щось дарував, а щось і відбирав...
Знічев'я випробовував на міцність,
Над прірвою глибокою водив...
Бо хто пізнав біду, любов і підлість,
Той, значить, жив...
І я жила...Та що жила - горіла...
Палала у нестримному вогні.
Коли торкався біль до мого тіла -
Враз оживали Ангели сумні...
Вони мені співали колискові,
Вели до щирих, сонячних людей...
Я й миті не жила без їх любові,
Для них ростила вірші, як дітей...
Без них не подолала б і частини
Тих втрат і зрад, які пережила...
Сніжинкою святкової вітрини
Моя сльоза блаженно проросла...
Минає рік...Нехай собі минає...
В наступний лиш любов перенесу...
Бо світло не зникає й не вмирає,
А в темряві
відсвічує
красу...
З Новим роком, дорогі мої друзі! Дякую Вам за все...
Без Вас я не зуміла б багато чого...
- не навчилася б ЛЮБИТИ і ВІРИТИ (по-справжньому)
-не витримала б дев'ять важких хіміотерапій( ні морально, ні фізично, ні матеріально)
- не пережила б новини, що я "неоперабельна"
-не навчилася б не боятися смерті і сміливо дивитися їй у вічі
- не знала б, що бувають такі люблячі і безкорисливі друзі
- не побачили б світ мої нові книги і читачі не довідалися б про них
- не було б форумів, презентацій, зустрічей
- не було б перемог в Україні та за її межами
- не було б незабутніх поїздок ( до Італії точно :) )
- не було б нових віршів, постів, коментарів, листів, повідомлень, смайликів
-не було б нових вірних друзів
- не було б щастя спілкування
- не було б розчарувань і зачарувань
- не було б репортажів, інтерв'ю, телевізійних програм
-не було б моїх маленьких перемог НАД СОБОЮ
ДЯКУЮ ВАМ
- за щирі молитви
-за радість спілкування
-за моральну, матеріальну, духовну і душевну підтримку
- за книги, малюнки, сувеніри. подарунки
- за молебені у Храмах, про які Ви повідомляли
-за кліпи,переклади, рецензії, відгуки, музику і виконання пісень
-за телефонні розмови
-за листи
-за участь у моїх презентаціях
- за інформаційну підтримку
-за розуміння
- за все сказане і не сказане
- за все написане і не написане
- за уміння мовчати і розуміти
ЗА ТЕ, ЩО ВИ У МЕНЕ Є!!! З ВАМИ Я СИЛЬНА. НЕХАЙ БОГ ПОВЕРТАЄ СТОРИЦЕЮ УСЕ ДОБРЕ, ЩО ІШЛО ВІД ВАС.
Тримаймося на відстані променя!
ЩАСТЯ, СВІТЛА, ДОБРА І МИРУ ВАМ ТА ВАШИМ РОДИНАМ). МИРУ і ДОБРОБУТУ НАШІЙ БАГАТОСТРАЖДАЛЬНІЙ УКРАЇНІ!
*Вибачте, що без прізвищ...але усі Ви є в моєму серці...
Щиро, з любов'ю і поклоном - Світлана Костюк
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
