
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
Муза смієтьс
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця
приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі
каже блазень крадію
”надто метушливо
ради-от не дають
п’ють ділки моє вино
рвуть плуги мій ґрунт
а ще зневажено давно
словес яку-небудь суть“
Лев`ячі алго
лиш прохолода в глибині печер.
І що не день - нова сюїта,
у кожного своя орбіта.
Чи налаштується ума підхід,
Бо не сліпий він і не чорний кріт.
Прильоти нечисті щоночі:
Щось сказать хотів – не зміг.
Може, як улітку йшлося?
Може, що надходить осінь?
Я поклав лист на долоню:
«Е, та він же непритомний...
Зачекаю. Лист – мій гість.
Як оклига – оповість».
Чисте повітря відразу навкруг, –
Певно, вже сонце не буде сьогодні
Золотом крити обкошений луг.
Меркнуть покоси без блисків проміння,
Наче без лінзи оправа пенсне, –
Душу бентежить іще безгоміння,
Що звідусіль опови
Симфонії яскраві, мов яса.
І навіть сонцесяйні акварелі
І пензлями, і нотами писав.
Чарують досі і його балади,
І скерцо нас вражають вогняні.
І трелі віртуозні і рулади...
Грізне падіння метеориту,
постріл сперми,
вибух наднової зірки,
пізнання незнаних пустель,
стрибок у невідомість,
по той бік добра і зла,
по той бік здорового глузду,
Сидять було попід дубом та уголос мріють,
Що вони робити будуть, як розбагатіють
Та, при тому, щоб нічого не робити, значить.
Якось ввечері вже двоє під тим дубом сіли,
Коли третій прибігає, захекався, наві
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

ПЕРЕДНОВОРІЧНЕ ( замість короткого слова)
для друзів
Про щось шепочуть зорі вечорові.
Прикрашена ялинка миготить.
Цей рік, що повен болю і любові,
Збігає вмить...
Вдивляюся в сумні його зіниці
І не берусь ловити за рукав...
Він дарував ТАКЕ, що й не насниться...
Щось дарував, а щось і відбирав...
Знічев'я випробовував на міцність,
Над прірвою глибокою водив...
Бо хто пізнав біду, любов і підлість,
Той, значить, жив...
І я жила...Та що жила - горіла...
Палала у нестримному вогні.
Коли торкався біль до мого тіла -
Враз оживали Ангели сумні...
Вони мені співали колискові,
Вели до щирих, сонячних людей...
Я й миті не жила без їх любові,
Для них ростила вірші, як дітей...
Без них не подолала б і частини
Тих втрат і зрад, які пережила...
Сніжинкою святкової вітрини
Моя сльоза блаженно проросла...
Минає рік...Нехай собі минає...
В наступний лиш любов перенесу...
Бо світло не зникає й не вмирає,
А в темряві
відсвічує
красу...
З Новим роком, дорогі мої друзі! Дякую Вам за все...
Без Вас я не зуміла б багато чого...
- не навчилася б ЛЮБИТИ і ВІРИТИ (по-справжньому)
-не витримала б дев'ять важких хіміотерапій( ні морально, ні фізично, ні матеріально)
- не пережила б новини, що я "неоперабельна"
-не навчилася б не боятися смерті і сміливо дивитися їй у вічі
- не знала б, що бувають такі люблячі і безкорисливі друзі
- не побачили б світ мої нові книги і читачі не довідалися б про них
- не було б форумів, презентацій, зустрічей
- не було б перемог в Україні та за її межами
- не було б незабутніх поїздок ( до Італії точно :) )
- не було б нових віршів, постів, коментарів, листів, повідомлень, смайликів
-не було б нових вірних друзів
- не було б щастя спілкування
- не було б розчарувань і зачарувань
- не було б репортажів, інтерв'ю, телевізійних програм
-не було б моїх маленьких перемог НАД СОБОЮ
ДЯКУЮ ВАМ
- за щирі молитви
-за радість спілкування
-за моральну, матеріальну, духовну і душевну підтримку
- за книги, малюнки, сувеніри. подарунки
- за молебені у Храмах, про які Ви повідомляли
-за кліпи,переклади, рецензії, відгуки, музику і виконання пісень
-за телефонні розмови
-за листи
-за участь у моїх презентаціях
- за інформаційну підтримку
-за розуміння
- за все сказане і не сказане
- за все написане і не написане
- за уміння мовчати і розуміти
ЗА ТЕ, ЩО ВИ У МЕНЕ Є!!! З ВАМИ Я СИЛЬНА. НЕХАЙ БОГ ПОВЕРТАЄ СТОРИЦЕЮ УСЕ ДОБРЕ, ЩО ІШЛО ВІД ВАС.
Тримаймося на відстані променя!
ЩАСТЯ, СВІТЛА, ДОБРА І МИРУ ВАМ ТА ВАШИМ РОДИНАМ). МИРУ і ДОБРОБУТУ НАШІЙ БАГАТОСТРАЖДАЛЬНІЙ УКРАЇНІ!
*Вибачте, що без прізвищ...але усі Ви є в моєму серці...
Щиро, з любов'ю і поклоном - Світлана Костюк
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)