ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
у чесність повернути віру,
не красти і багатим буть!
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія): • Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
ПЕРЕДНОВОРІЧНЕ ( замість короткого слова)
для друзів
Про щось шепочуть зорі вечорові.
Прикрашена ялинка миготить.
Цей рік, що повен болю і любові,
Збігає вмить...
Вдивляюся в сумні його зіниці
І не берусь ловити за рукав...
Він дарував ТАКЕ, що й не насниться...
Щось дарував, а щось і відбирав...
Знічев'я випробовував на міцність,
Над прірвою глибокою водив...
Бо хто пізнав біду, любов і підлість,
Той, значить, жив...
І я жила...Та що жила - горіла...
Палала у нестримному вогні.
Коли торкався біль до мого тіла -
Враз оживали Ангели сумні...
Вони мені співали колискові,
Вели до щирих, сонячних людей...
Я й миті не жила без їх любові,
Для них ростила вірші, як дітей...
Без них не подолала б і частини
Тих втрат і зрад, які пережила...
Сніжинкою святкової вітрини
Моя сльоза блаженно проросла...
Минає рік...Нехай собі минає...
В наступний лиш любов перенесу...
Бо світло не зникає й не вмирає,
А в темряві
відсвічує
красу...
З Новим роком, дорогі мої друзі! Дякую Вам за все...
Без Вас я не зуміла б багато чого...
- не навчилася б ЛЮБИТИ і ВІРИТИ (по-справжньому)
-не витримала б дев'ять важких хіміотерапій( ні морально, ні фізично, ні матеріально)
- не пережила б новини, що я "неоперабельна"
-не навчилася б не боятися смерті і сміливо дивитися їй у вічі
- не знала б, що бувають такі люблячі і безкорисливі друзі
- не побачили б світ мої нові книги і читачі не довідалися б про них
- не було б форумів, презентацій, зустрічей
- не було б перемог в Україні та за її межами
- не було б незабутніх поїздок ( до Італії точно :) )
- не було б нових віршів, постів, коментарів, листів, повідомлень, смайликів
-не було б нових вірних друзів
- не було б щастя спілкування
- не було б розчарувань і зачарувань
- не було б репортажів, інтерв'ю, телевізійних програм
-не було б моїх маленьких перемог НАД СОБОЮ
ДЯКУЮ ВАМ
- за щирі молитви
-за радість спілкування
-за моральну, матеріальну, духовну і душевну підтримку
- за книги, малюнки, сувеніри. подарунки
- за молебені у Храмах, про які Ви повідомляли
-за кліпи,переклади, рецензії, відгуки, музику і виконання пісень
-за телефонні розмови
-за листи
-за участь у моїх презентаціях
- за інформаційну підтримку
-за розуміння
- за все сказане і не сказане
- за все написане і не написане
- за уміння мовчати і розуміти
ЗА ТЕ, ЩО ВИ У МЕНЕ Є!!! З ВАМИ Я СИЛЬНА. НЕХАЙ БОГ ПОВЕРТАЄ СТОРИЦЕЮ УСЕ ДОБРЕ, ЩО ІШЛО ВІД ВАС.
Тримаймося на відстані променя!
ЩАСТЯ, СВІТЛА, ДОБРА І МИРУ ВАМ ТА ВАШИМ РОДИНАМ). МИРУ і ДОБРОБУТУ НАШІЙ БАГАТОСТРАЖДАЛЬНІЙ УКРАЇНІ!
*Вибачте, що без прізвищ...але усі Ви є в моєму серці...
Щиро, з любов'ю і поклоном - Світлана Костюк
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1018 seconds