«Не крадіть, не брешіть і не обдурюйте один одного!»
Левіт, Закони правдивого життя, 19:11

Важко сказати, коли те сталося. І все ж, мабуть, не тоді. Коли частину мудреців юдейських вірний служка Риму цар Александр Янай скарав на горло, а решта змушена була перебігти до Єгипту. Пощастило тільки рабі Шим’ону бен Шатаху: дружина царя Шлом Ціон знайшла сховок братові. Хтозна, скільки б він там просидів, якби не випадок.
Якось цар надумав улаштувати для своїх сановників бенкет. Перед трапезою згідно з юдейськими приписами треба було здійснити Біркат-гамазон –благословення Всевишньому за учту. Молитовників тод ще не було, отож єдина надія була на пам’ять. Але ні господар, ні вельможі не зважились на це.
В таку скрутну хвилю цар попросив дружину знайти когось із мудреців, хто б міг це зробити, а він сам та гості відбудуться лиш одним – «Амінь».
«Ти, певне, забув, що зробив з мудрецями?»- присовістила чоловіка Шлом-Ційон.
«То що ж робити?»
«Лишився, щоправда, один мудрець. Мій брат. Він переховується , аби уникнути твоєї кари».
«Пошли за ним та якомога швидше!»
«За однієї умови: ти не завдаш йому жодної шкоди».
«Обіцяю!»
Бенкет відбувся щонайкраще, а рабі Шим’он відтоді лишився при дворі, а згодом очолив Синедріон (Верховний Суд). А до того ж добився царевої згоди на те, щоб повернулися з Єгипту мудреці.
Був рабі Шим’он суддею справедливим. Більше того, він зробив те, на що зважився жоден з його попередників: притягнув до відповідальності самого царя, коли котрийсь із його рабів учинив злочин. Янай прибув і сів поруч із суддею.
«Встань, Янає, і вислухай свідків!»- заявив рабі Шім’он.
Цар відмовився.
«Встань!»- повторив суддя.- Адже не перед нами стоїш ти, а перед Тим, за Чиїм Словом створено Всесвіт!»
І цар покірно скорився.
Обймаючи таку високу посаду і користуючись неабияким авторитетом, рабі не цурався фізичної праці. Того, чим добували собі на хліб насущний його одновірці, – вирощував і продавав льон.
Побачили якось учні, як їхній немолодий уже вчитель тягне на собі снопи, і вирішили купити йому віслюка.Оглянули зусібіч тварину і знайшли у вусі ...перлину. Привели віслюка до рабі і змовницьки кажуть:
«Вручаємо разом з підмогою ще й багатство!»
«Яким же це чином?»- питає здивований учитель.
«Віслюка купили ми в араба, і неждано-негадано знайшли ще й перлину».
«А господар про це знає?»
«Звісно, що ні»
«Якщо так, то негайно ж поверніть перлину».
«Це ж несправедливо!»-в один голос закричали учні.
«Невже гадаєте, що ваший учитель якийсь там варвар? Кажу вам щиро: «Я готовий скорше почути од араба: «Благословен Бог Ізраїлю!», аніж мати багатства всього світу».
А щоб остаточно переконати юних слухачів, що для юдея – це звичайнісінька річ, а не якась там витівка чи й подвиг, розповів рабі про те, як кілька бідних мудреців купили в римського вояки мішок зерна, а там виявився ще й гаманець з грошима. Негайно ж повернули знахідку й почули в одвіт: «Благословен Бог юдеїв!» А знаний Бен Баг казав ще й таке: «Не можна вкрасти у злодія своє, щоб не стати злодієм самому».
-------------------------------------------------------------------------------------
За основу взято: «Литература Агады». Иерусалим-Москва, «Даат-Знание», 1999, стр.98-99.
Шим’он бен Шатах жив наприкінці другого – першої половини першого століття до н.е.