Думки стають різкішими, слова загострюються і зриваються з губ дивним хрипінням, що зовсім не нагадує людський голос. Порядні люди засинають, а ти залишаєшся на самоті із самим собою. Деколи в голові забагато думок, а інколи їх, навпаки, замало. Ніхто не любить безсоння, бо ніколи самотність не здається такою реальною, як у той момент, коли тебе всі покинули і розійшлися кожен у свій сон. Не те, щоб ти з ними був дуже щасливим, але неприємно, коли не чуєш відповіді, покликавши когось на ім’я.
Ніч створена для сну, для того, щоб поринати у казкові світи і жити в будинку з карамельок. У країні сновидінь немає приводів бути нещирим, уся наша краса ховається в маленькому тілі, захованому під пухкою ковдрою. І люди, скручені клубочками, пускаючи слюні і бормочучи заклинання і прогноз погоди, скидають усі свої маски і відкривають світові всю красу себе, справжнього. Ніч змінює людей, загострюючи тіні і контраст з тією химерою, що всміхатиметься тобі вдень. Це не найвдаліший час, щоб бачити світ, який тебе оточує, але саме в мороці ночі і ховається істина.
2015