Мені навіть не треба доводити вам, що ми європейці: розташування в нас саме те, що треба, менталітет трохи спаскудився, але все ж, доволі непоганий, та і кричали ми про це так довго, що за принципами конформізму, це вже мало б стати правдою. Ми – справжні європейці, бо з початків своєї історії український народ завжди стояв на засадах свободи та справедливості, мужньо відбиваючись від нападок катів та узурпаторів, однак з кожним таким початком, борців ставало все менше. Але ось ми знову піднімаємося з колін, мільйони людей, готових рухатися до кращого життя, а саме європейського. Скоти, потопаючі у брехні і розбраті, добровільні раби на корумпованій скотобійні. Ось хто ми є! Але, звісно, ще й європейці, без цього ніяк. Відкрию вам маленький секрет: ми не мали ними ставати! Ми не викинули ще з себе всього радянського, найгарнішим прикладом чому може слугувати той факт, що я, виспівуючи оди новій владі, пишу гарнюній творик на тему «Ми – європейці», який так нагадує віршики про батька революції Леніна, що не вистачає лише пафосно це прочитати. Ми боролися за свободу, ба більше, ми її вибороли, але і рабства ми з себе не витравили! Не ставши українцями як такими, вже погналися далі. Тож ми з вами дійсно європейці. Але не тому, що ми ними стали, ні, просто нам так сказали по телевізору. А в Радянському Союзі по телевізору не брешуть.
2016