Впрягає вік твою нужду у мари часу.
Біжи, людино, від біди у біомасу.
Хтось обертає плід бажань у сім'я страху
і на засадах топ-брехні будує плаху.
І не спитає, як ти жив і що накоїв.
Відразу голову з плечей – у рать ізгоїв.
А безголовому життя – суцільне щастя.
Не варто думати за все, що не удасться.
Сьогодні – мить, а завтра – ніч: усе спочатку.
Лишень постав мобільник свій на підзарядку.
Бо раптом прийде есемес «осанна миру!»,
а ти тримаєш у руці свинцеву гирю.
Життя на мапі і в житті – дві різні долі.
Сидиш на кріслі у теплі і вчиш паролі,
щоб увійти у світ речей і безголів’я.
Міняю пуд залізних слів на грам довір’я…

11.02.2016