Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.08
17:13
Не піду під щитом я "на ви",
Сеньйорит не ділитиму з кимось.
Не зносити мені голови –
І в амбіції більше не кинусь.
Перейшов до когорти дідів,
Дідусем величають онуки.
Тож куфайку стареньку надів,
Сеньйорит не ділитиму з кимось.
Не зносити мені голови –
І в амбіції більше не кинусь.
Перейшов до когорти дідів,
Дідусем величають онуки.
Тож куфайку стареньку надів,
2026.08.08
16:11
А бики не зарили сокири
в епопеї кориди за мир.
Проти миру
і пу зі сортиру,
і зеленої швалі кумир.
***
А ботаніки люльку курили
в епопеї кориди за мир.
Проти миру
і пу зі сортиру,
і зеленої швалі кумир.
***
А ботаніки люльку курили
2026.08.08
15:10
Весна барвиста, лагідно-казкова,
Лишала слід у кожному сонеті.
Зустрілися колись невипадково
На поетичнім сайті два поети.
Перегляд. Прочитання. Їх багато!
Я відповів. Та хто мене примусив?
Не всім життя спроможне дарувати
Лишала слід у кожному сонеті.
Зустрілися колись невипадково
На поетичнім сайті два поети.
Перегляд. Прочитання. Їх багато!
Я відповів. Та хто мене примусив?
Не всім життя спроможне дарувати
2026.08.08
13:44
Я ночую в пустельнім воклазі,
Попідтинню самотньо іду.
У якій же далекій Валгаллі
Я притулок знайду, ніби дух?
Мене дощ так безжально періщить.
Я ночую у вогких церквах.
Мене істина б'є у обличчя,
Попідтинню самотньо іду.
У якій же далекій Валгаллі
Я притулок знайду, ніби дух?
Мене дощ так безжально періщить.
Я ночую у вогких церквах.
Мене істина б'є у обличчя,
2026.08.08
11:56
Задощило.
Заспівало.
Досить спеки! Літа мало!
Прохолода між краплинок.
Міжспекотний відпочинок.
По душі біжать доріжки.
Вздовж калюж стрибають ніжки.
Зустріч пальців і повітря.
Заспівало.
Досить спеки! Літа мало!
Прохолода між краплинок.
Міжспекотний відпочинок.
По душі біжать доріжки.
Вздовж калюж стрибають ніжки.
Зустріч пальців і повітря.
2026.08.08
11:56
коли розвиднюється
але хмарам тісно
і цей розклад
небесний цей ландшафт
гармоніює із душевним
надто звісним
із люстром де усі
шляхи навспак назад
але хмарам тісно
і цей розклад
небесний цей ландшафт
гармоніює із душевним
надто звісним
із люстром де усі
шляхи навспак назад
2026.08.08
09:52
P.S. Четвер – есей
0 Друзям. Песах. Смеркалось.
1 От і Четвер. З Петром приготували Пасху, запекли ягня, щоб Учитель спожив зі Своїми учнями.
2 Знайомий воду приніс*. В цей час і учні зайшли.
3 Накритий стіл в світлиці. З’явивсь Ісус і почали. Ще
2026.08.08
07:33
За хмарою хмара - і кожна мрячить
Набридливо і безкінечно, -
Похмурі хмарини укрили блакить
І вітер подув недоречно.
Оця надокучлива мжичка дрібна, -
Як мухи серпневі в кімнаті, -
Як пам'ятна змалечку пісня сумна
Про наші родинні утрати.
Набридливо і безкінечно, -
Похмурі хмарини укрили блакить
І вітер подув недоречно.
Оця надокучлива мжичка дрібна, -
Як мухи серпневі в кімнаті, -
Як пам'ятна змалечку пісня сумна
Про наші родинні утрати.
2026.08.08
04:44
постійна втома, не розумію
спав три, чи більше, діб
мене змолов хтось, поспіль розсіяв
не годний до трудів
наче хтось соки із мене вичавив
пить не у змозі я
голодним чуюся, у чім тут причина
їв же кінський біляш
спав три, чи більше, діб
мене змолов хтось, поспіль розсіяв
не годний до трудів
наче хтось соки із мене вичавив
пить не у змозі я
голодним чуюся, у чім тут причина
їв же кінський біляш
2026.08.07
21:51
А без тебе і небо несинє —
наче осінь дочасна спива
з неба синяву всмак по краплині.
Вигасає в осмуті трава.
Замовкають поволі цикади —
найказковіший супровід снів, —
а натомість нема кому грати.
Кожен вечір тепер онімів.
наче осінь дочасна спива
з неба синяву всмак по краплині.
Вигасає в осмуті трава.
Замовкають поволі цикади —
найказковіший супровід снів, —
а натомість нема кому грати.
Кожен вечір тепер онімів.
2026.08.07
15:27
Чорний сніг і попелястий світанок
Контраст цієї ночі розколов місто навпіл. На римських барикадах легіонери, втомлені, брудні від сажі та кіптяви, дивилися на заграву з полегшенням. Вони витирали піт з чола і міцніше стискали руків'я своїх гладіусів.
2026.08.07
12:05
оса влітає
лупиться у скло
минають спаси
вицвітають квіти
не спиться
радше умирається
в це літо
усе для того
лупиться у скло
минають спаси
вицвітають квіти
не спиться
радше умирається
в це літо
усе для того
2026.08.07
11:54
Холодний вітер люто свище
Із потойбіччя, з царства снів,
Роздмухуючи попелище
Старих ідей, старих вождів.
Ніхто цей епос не напише.
Перо - у реготі вогнів.
Холодний вітер продиктує
Із потойбіччя, з царства снів,
Роздмухуючи попелище
Старих ідей, старих вождів.
Ніхто цей епос не напише.
Перо - у реготі вогнів.
Холодний вітер продиктує
2026.08.07
07:27
Лука вогка та зелена,
Різнотравна і м'яка, -
Досі зваблює натхненням
Чуйну душу письмака.
Тут найлегше зрозуміти
Нині можете і ви
Всю безкраю ніжність квітів
Та піддатливість трави.
Різнотравна і м'яка, -
Досі зваблює натхненням
Чуйну душу письмака.
Тут найлегше зрозуміти
Нині можете і ви
Всю безкраю ніжність квітів
Та піддатливість трави.
2026.08.06
20:14
Лунная поляна
светит серебром,
там, где сердца рана –
родина и дом.
Там же пелась песня
и родных тепло...
Боже, дай воскреснуть
с тем, когда светло.
светит серебром,
там, где сердца рана –
родина и дом.
Там же пелась песня
и родных тепло...
Боже, дай воскреснуть
с тем, когда светло.
2026.08.06
17:39
Вже давно у лісах Амазонії
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.
На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.
На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Офисный сон. Сюр. Маленькая поэма
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Офисный сон. Сюр. Маленькая поэма
Дремлет офисных суток
Антракт. Тишина.
И сиеста... С минутой
Обеднего сна...
................................
...Догорает огонь.
Улетает зола
В неба томную вонь...
...Память мне помогла
Удержать на плаву
Этот странный сюжет...
...Я на остров плыву,
Где тебя уже нет...
...Он ужат и отмыт,
Этот взрослости мир,
Словно мысли,
Забитые в темный сортир,
И когда-то сольется
Вода в туалет,
Подтверждая, что НЕТ.
Ничего больше нет...
....................................
...Да, "вернемся к баранам"...
...Плыву я к тебе,
Будто вдаль утром ранним
Навстречу судьбе...
-Помнишь залитый светом
Песочек у скал?..
...Из окна кабинета
До детства рука
Протянулась... И снова
К тебе я плыву.
Это жизни основа...
-Тебя как зовут?
Валя? Таня? Аленка?
Надежда? Скажи,
И разливисто-звонко
Дружить предложи...
Ты откуда такая?
Ага, из Москвы.
Здесь семьей отдыхая,
Бываете вы...
Ну, а я киевлянин,
И это совсем
В дружбе нам не доставит
Недетских проблем...
...Эти важные тетки-
Гранд- оффис- прокат,
Словно в бочке селедки
Лоснятся бока...
...Да... Ты вышла на берег,
В трусишках ХэБэ.
Я еще не умею
Сознаться тебе,
Что тобою любуюсь...
Наверно, люблю...
Я еще не целуюсь,
Но- на! Подарю
С уваженьем глубоким
Роскошный улов-
Банку сока (без сока,
Но с рыбой-иглой,
Что я выловил в море)
Подарок прими!
...Все изменится вскоре...
-Меня обними!..
...Резкий цокот от шпилек
Врывается в сон...
-Вот тебя бы пришпилить,
Да вымести вон!..
...Наши ноги босые...
Морская вода...
Украина... Россия...
Куда вы? Куда?..
Это иглами в сердце
Понятье- война...
Словно детство,
Ветра унесли времена...
........................................
Сон прошел. Неуклонным
Пробужденьем объят
Деловито- районный
Офис... Военкомат.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116021800523
Антракт. Тишина.
И сиеста... С минутой
Обеднего сна...
................................
...Догорает огонь.
Улетает зола
В неба томную вонь...
...Память мне помогла
Удержать на плаву
Этот странный сюжет...
...Я на остров плыву,
Где тебя уже нет...
...Он ужат и отмыт,
Этот взрослости мир,
Словно мысли,
Забитые в темный сортир,
И когда-то сольется
Вода в туалет,
Подтверждая, что НЕТ.
Ничего больше нет...
....................................
...Да, "вернемся к баранам"...
...Плыву я к тебе,
Будто вдаль утром ранним
Навстречу судьбе...
-Помнишь залитый светом
Песочек у скал?..
...Из окна кабинета
До детства рука
Протянулась... И снова
К тебе я плыву.
Это жизни основа...
-Тебя как зовут?
Валя? Таня? Аленка?
Надежда? Скажи,
И разливисто-звонко
Дружить предложи...
Ты откуда такая?
Ага, из Москвы.
Здесь семьей отдыхая,
Бываете вы...
Ну, а я киевлянин,
И это совсем
В дружбе нам не доставит
Недетских проблем...
...Эти важные тетки-
Гранд- оффис- прокат,
Словно в бочке селедки
Лоснятся бока...
...Да... Ты вышла на берег,
В трусишках ХэБэ.
Я еще не умею
Сознаться тебе,
Что тобою любуюсь...
Наверно, люблю...
Я еще не целуюсь,
Но- на! Подарю
С уваженьем глубоким
Роскошный улов-
Банку сока (без сока,
Но с рыбой-иглой,
Что я выловил в море)
Подарок прими!
...Все изменится вскоре...
-Меня обними!..
...Резкий цокот от шпилек
Врывается в сон...
-Вот тебя бы пришпилить,
Да вымести вон!..
...Наши ноги босые...
Морская вода...
Украина... Россия...
Куда вы? Куда?..
Это иглами в сердце
Понятье- война...
Словно детство,
Ветра унесли времена...
........................................
Сон прошел. Неуклонным
Пробужденьем объят
Деловито- районный
Офис... Военкомат.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116021800523
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
