Я намалюю печаль,
Розірву й підпалю сірниками,
Щоб ніхто у цім світі
Не вмів проливати сльозу,
Я напишу про біль,
Що не дасть засинати ночами,
І про тугу та сум що приходить в грозу.
І нехай все розтане та зникне зі світу,
Щоб не плакали люди, щоб не було біди,
Я напишу про рай і про сонячні квіти
І про місто з якого не хочеться йти.
Я придумаю радість і мрії крилаті
Піднесу до небес природи красу
І хай лине дзвіночком
Щирий сміх в кожній хаті
Я від серця до серця любов донесу!
Я навчусь цінувати запах жита у полі,
Теплий вітер, що грає волоссям моїм,
Перейду по житті крізь мінливості долі
І подякую щиро всім рідним своїм.
Я побачу крізь хмари загублений промінь,
Я здолаю вершини нескорених гір,
Я запалю вогонь і очищусь у ньому,
І від золота сонця втрачатиму зір.
Я напишу усе по своєму мотиву
Вітер й дощ будуть бавитись в ніжну любов,
І ніхто не посміє сказати фальшиво
Ані слова ні звуку поганого знов.
І сіятиме світ, а кохання у ньому
Затанцює ритмічно новий падебас,
І повернеться радість і щастя шаленне,
І можливо, в цім світі не буде вже нас.
2014