ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.31
18:18
губи всихають
рельєфом скелястих гір
на шкірі рожевій
подих сплітається
з рухами грудної клітини
сльози-кришталь
стікають у море
мандрівниця в тісноті
рельєфом скелястих гір
на шкірі рожевій
подих сплітається
з рухами грудної клітини
сльози-кришталь
стікають у море
мандрівниця в тісноті
2024.05.31
10:49
Червня полуничний смак цілує сонце,
Ллються пахощі меліси, м*яти.
І малини аромати у долонях,
Трави поглядом небес прим*яті.
Подих літа із спекотної Трезени,
І думки у нас тепер синхронні,
Бо закоханість ураз біжить по венах,
Ллються пахощі меліси, м*яти.
І малини аромати у долонях,
Трави поглядом небес прим*яті.
Подих літа із спекотної Трезени,
І думки у нас тепер синхронні,
Бо закоханість ураз біжить по венах,
2024.05.31
09:13
Обмовитись словом; не більше рукостискань.
Найкраще не знати, ні хто він, ні звідки, ні пристань
З якої відправилось слово у море зітхань
Піднявши вітрило з малюнком сліпучого сонця.
Найкраще не знати яким він насправді був.
Найкраще не знати, ні хто він, ні звідки, ні пристань
З якої відправилось слово у море зітхань
Піднявши вітрило з малюнком сліпучого сонця.
Найкраще не знати яким він насправді був.
2024.05.31
05:53
Коли я чую: великий русский язык,
то розумію, які ми неповноцінні,
хтось просто, до болю, вторинним бути звик
і тягне у ярмо прийдешні покоління,
нате, їжте Єсеніна, Блока натще,
або ковтайте Бодрова збочені фільми.
Цікаво, що треба суспільству дати
то розумію, які ми неповноцінні,
хтось просто, до болю, вторинним бути звик
і тягне у ярмо прийдешні покоління,
нате, їжте Єсеніна, Блока натще,
або ковтайте Бодрова збочені фільми.
Цікаво, що треба суспільству дати
2024.05.31
05:24
Красу весни в обіймах літа
Уже не видно так, як слід,
Хоча продовжує жаріти
З останніх сил весняний цвіт.
Він ще повсюди погляд гріє
І трохи пахне на зорі,
Але менш зроджуються мрії
Біля цвітінь цих у дворі.
Уже не видно так, як слід,
Хоча продовжує жаріти
З останніх сил весняний цвіт.
Він ще повсюди погляд гріє
І трохи пахне на зорі,
Але менш зроджуються мрії
Біля цвітінь цих у дворі.
2024.05.31
00:10
Софійка. Шість років. Чернігів.
Сьогодні з'явилась нова
Сторінка злочинної книги,
Яку написала москва.
Софійка. Чернігів. Шість років.
Ракетний удар. Тільки мить.
Вивчати багато уроків
Сьогодні з'явилась нова
Сторінка злочинної книги,
Яку написала москва.
Софійка. Чернігів. Шість років.
Ракетний удар. Тільки мить.
Вивчати багато уроків
2024.05.31
00:04
Він інший. Він - мачо. А я – звичайнісінький хлопець.
Він впорає бізнес; розкрутить занедбаний блог.
З ним точно не в'яжуться «дурість» або «вузьколобість».
А в мене життя – послідовність дурних помилок.
У нього душа - наче Оз, там суцільні смарагд
Він впорає бізнес; розкрутить занедбаний блог.
З ним точно не в'яжуться «дурість» або «вузьколобість».
А в мене життя – послідовність дурних помилок.
У нього душа - наче Оз, там суцільні смарагд
2024.05.30
20:32
Зимова ніч спустилася на ліс.
Сніг припинився, але що від того?
Усе біліло навкруги від нього,
Лежав на гіллі сосен і беріз.
У верховіттях вітер завивав,
Дарма старався між дерев сховатись.
Ліс не збирався вниз його пускати.
Тож він сердито голос п
Сніг припинився, але що від того?
Усе біліло навкруги від нього,
Лежав на гіллі сосен і беріз.
У верховіттях вітер завивав,
Дарма старався між дерев сховатись.
Ліс не збирався вниз його пускати.
Тож він сердито голос п
2024.05.30
14:08
Струмки шукають виходу із ринв,
збігаються до склепу річки Либідь,
не чує небо молитовних злив,
якщо не чує, певно, і не треба.
Почайна обернулася на Стікс,
ріка Монашка всохла у скорботі,
скоро й Дніпро поверне не в той бік,
стає тісніше і душі у
збігаються до склепу річки Либідь,
не чує небо молитовних злив,
якщо не чує, певно, і не треба.
Почайна обернулася на Стікс,
ріка Монашка всохла у скорботі,
скоро й Дніпро поверне не в той бік,
стає тісніше і душі у
2024.05.30
09:40
Вам тут сподобається. На вибір багато міст.
Безліч вулиць, кафе, філософських концепцій, танців.
До пари – поети, злочинці, верховні правителі,
Посадовці із міністерств,
Чи хтось із демократичної більшості.
Безліч вулиць, кафе, філософських концепцій, танців.
До пари – поети, злочинці, верховні правителі,
Посадовці із міністерств,
Чи хтось із демократичної більшості.
2024.05.30
08:50
Відтоді, як Україна стала
Лиш чеканням стрічі,
Де б не довелося бути,
Шукаю гору, на яку зійти спроможен.
З літами нижча вона й нижча,
Але незмінно одна й та ж – Чернеча.
І коли сходжу на ту гору,
Дозбирую думки про Україну,
Лиш чеканням стрічі,
Де б не довелося бути,
Шукаю гору, на яку зійти спроможен.
З літами нижча вона й нижча,
Але незмінно одна й та ж – Чернеча.
І коли сходжу на ту гору,
Дозбирую думки про Україну,
2024.05.30
05:00
Хоч мав безліч інших справ, –
Лікувальний душ прийняв,
Адже мав надію,
Що волосся відросте
Кучеряве та густе,
Й чорне, як на віях.
Потім дощик – кап-кап-кап
На відкритий мій пікап
Лікувальний душ прийняв,
Адже мав надію,
Що волосся відросте
Кучеряве та густе,
Й чорне, як на віях.
Потім дощик – кап-кап-кап
На відкритий мій пікап
2024.05.30
02:13
Моє терпіння стегнами її,
Здається, спокушає сам диявол.
Спокійна зовні, хоч веде бої
З собою без пощади та без правил.
Де битий шлях в нікуди з усіма,
Їй ближче одиноке бездоріжжя.
Яскраве світло, затишна пітьма…
Здається, спокушає сам диявол.
Спокійна зовні, хоч веде бої
З собою без пощади та без правил.
Де битий шлях в нікуди з усіма,
Їй ближче одиноке бездоріжжя.
Яскраве світло, затишна пітьма…
2024.05.30
00:37
Зелений оксамит... Він міг би стати
Обкладинкою, сутністю та змістом,
Настільки неспаплюженим та чистим,
Що налякав би злодія чи ката.
Нав'язливий, оманливий туман
Перемогла б нечувана прозорість,
Коханням міг завершитись роман.
Обкладинкою, сутністю та змістом,
Настільки неспаплюженим та чистим,
Що налякав би злодія чи ката.
Нав'язливий, оманливий туман
Перемогла б нечувана прозорість,
Коханням міг завершитись роман.
2024.05.29
22:05
Вічне повернення, вічне повернення.
Бог покладе на ті ж самі місця
Атоми гніву і атоми ствердження.
Атоми серця в долонях митця.
Вічне повернення в обрії вічності,
Де розпадається вся марнота.
І на полях первозданної вірності
Бог покладе на ті ж самі місця
Атоми гніву і атоми ствердження.
Атоми серця в долонях митця.
Вічне повернення в обрії вічності,
Де розпадається вся марнота.
І на полях первозданної вірності
2024.05.29
21:53
Редакціє!
З огляду на вашу підтримку тих авторів ПМ, які протягом тривалого часу дозволяють собі вкрай некоректні вислови на мою адресу (на превеликий жаль, не тільки мою, а й інших колег, зокрема жінок), прошу вас:
- більше не розміщувати моїх творів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Зачарована (1993) /
Проза
Образ Ісуса
Так було і тієї п’ятниці. На дворі був жовтень, і осінь ставала вже чужою і байдужою. Помолившись, я сіла на лаву і тихо вдивлялась в обличчя Ісуса на «моєму» образі. Так, моєму, бо за останній час я не могла уявити собі життя без цього образу. Єдиним місцем і єдиним відображенням, яке робило мене по-справжньому щасливою, радісною, задоволеною своїм буттям, був образ, цей великий образ Ісуса.
Та раптом мою «тиху розмову» перервав голос дитини, і коли я відвела свій погляд від образу, то побачила, що переді мною стоїть гарненька дівчинка, років з семи. Вона сіла біля мене на лаву і сказала: «Тьотю, чи ви не маєте якихось копійок, бо дуже їсти хочеться. Або купіть мені шось поїсти». Я отетеріла. Ще ніколи в житті мені не доводилось бачити дитини, яка б з таким поглядом в очах і тремтливим голосом виявляла єдине своє бажання - поїсти.
Відкривши свій гаманець, я побачила там лише одну п’ятигривневу купюру, гривня і двадцять п’ять копійок якої я мала відкласти на проїзд до дому. Я пояснила дівчинці і сказала, щоб вона пішла зі мною, аби я розміняла купюру. А дівча витягнуло зі своєї кишені гривню і двадцять п’ять копійок і простягнуло мені. Я ж, натомість, дала їй п’ять гривень. Вона подякувала і побігла до трьох дітей (одна дівчинка і два хлопчика), які прийшли разом з нею і були, видимо, наймолодші. Усі діти стали на коліна, помолились, як могли, потім кілька хвилин пошептавшись між собою, почали виходити з церкви. Та дівчинка виходила останньою. Вона підійшла до мене і сказала: «Я поділилася з дітьми. Ну щоб вони у вас вже не просили». А потім швиденько зникла за дверима церкви.
Я сиділа і не могла поворухнутись. Мені хотілося плакати, але я не плакала. Не плакала, бо вперше за стільки часу, та що там – вперше за все своє життя я побачила «справжнього ангела». Я побачила ангела в дитині, яка з такою добротою, взявши у мене тих кілька гривень, поділилась зі своїми братиками і сестричкою (чи може просто друзями), щоб не образити їх і не просити більше в мене.
Така світла і чиста дитина, якій хотілося лише шматочка хліба, без пафосу, без гри, відкрила мені очі і змусила повірити у те, що добро є, і воно набагато сильніше, ніж я собі думала.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Образ Ісуса
З власного досвіду
Запах ладану, світло сотень свічок і великий образ Ісуса переді мною. Його погляд, наче інший світ, до якого мені б так хотілось доторкнутись. Саме це я робила кожного вівторка і п’ятниці, коли заходила у храм Святої Трійці. Будучи роздратованою і знесиленою всією буденною суєтою, навчанням, втомленою від постійного оточення недоброзичливих людей, а інколи розбита їхнім самолюбством, я кожного вівторка і п’ятниці заходила в церкву. І достатньо мені було вклякнути на коліна і підвести очі до великого образу, на якому був зображений Ісус, я наче знову народжувалась. Народжувалася в чистоті, любові, доброті, опіці – усе це я бачила у погляді Ісуса на образі.
Так було і тієї п’ятниці. На дворі був жовтень, і осінь ставала вже чужою і байдужою. Помолившись, я сіла на лаву і тихо вдивлялась в обличчя Ісуса на «моєму» образі. Так, моєму, бо за останній час я не могла уявити собі життя без цього образу. Єдиним місцем і єдиним відображенням, яке робило мене по-справжньому щасливою, радісною, задоволеною своїм буттям, був образ, цей великий образ Ісуса.
Та раптом мою «тиху розмову» перервав голос дитини, і коли я відвела свій погляд від образу, то побачила, що переді мною стоїть гарненька дівчинка, років з семи. Вона сіла біля мене на лаву і сказала: «Тьотю, чи ви не маєте якихось копійок, бо дуже їсти хочеться. Або купіть мені шось поїсти». Я отетеріла. Ще ніколи в житті мені не доводилось бачити дитини, яка б з таким поглядом в очах і тремтливим голосом виявляла єдине своє бажання - поїсти.
Відкривши свій гаманець, я побачила там лише одну п’ятигривневу купюру, гривня і двадцять п’ять копійок якої я мала відкласти на проїзд до дому. Я пояснила дівчинці і сказала, щоб вона пішла зі мною, аби я розміняла купюру. А дівча витягнуло зі своєї кишені гривню і двадцять п’ять копійок і простягнуло мені. Я ж, натомість, дала їй п’ять гривень. Вона подякувала і побігла до трьох дітей (одна дівчинка і два хлопчика), які прийшли разом з нею і були, видимо, наймолодші. Усі діти стали на коліна, помолились, як могли, потім кілька хвилин пошептавшись між собою, почали виходити з церкви. Та дівчинка виходила останньою. Вона підійшла до мене і сказала: «Я поділилася з дітьми. Ну щоб вони у вас вже не просили». А потім швиденько зникла за дверима церкви.
Я сиділа і не могла поворухнутись. Мені хотілося плакати, але я не плакала. Не плакала, бо вперше за стільки часу, та що там – вперше за все своє життя я побачила «справжнього ангела». Я побачила ангела в дитині, яка з такою добротою, взявши у мене тих кілька гривень, поділилась зі своїми братиками і сестричкою (чи може просто друзями), щоб не образити їх і не просити більше в мене.
Така світла і чиста дитина, якій хотілося лише шматочка хліба, без пафосу, без гри, відкрила мені очі і змусила повірити у те, що добро є, і воно набагато сильніше, ніж я собі думала.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію