ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.24
15:51
Безсніжна зима. Беззмістовний мороз.
Безрадісний вечір, безмовний світанок.
В повітрі - відлуння сумних лакримоз,
Сліди від порожніх палких обіцянок.
Беззахисне місто. Безсовісний світ.
Безбарвні думки та безплідна планета.
Свиней не відтягнеш від
Безрадісний вечір, безмовний світанок.
В повітрі - відлуння сумних лакримоз,
Сліди від порожніх палких обіцянок.
Беззахисне місто. Безсовісний світ.
Безбарвні думки та безплідна планета.
Свиней не відтягнеш від
2025.12.24
14:40
Ти бачив те, небачене ніким…
Забутий ним і згублений між ними.
Вдавав себе завбачливо глухим
Своїми (Господи, сприйми…) гучними.
В тобі ховалось сховане від сліз
З усіх доріг назбиране роками…
І ти як той у долі доле-віз,
Забутий ним і згублений між ними.
Вдавав себе завбачливо глухим
Своїми (Господи, сприйми…) гучними.
В тобі ховалось сховане від сліз
З усіх доріг назбиране роками…
І ти як той у долі доле-віз,
2025.12.24
12:14
Ці паростки весни проб'ються безумовно
Крізь кригу і сніги, крізь сумніви і страх.
Вони здолають підступи і мову,
Якою говорив зими старий монах.
Вони здолають забуття і змову
Ненависті і зла, потворної тюрми
І так здобудуть певну перемогу
Крізь кригу і сніги, крізь сумніви і страх.
Вони здолають підступи і мову,
Якою говорив зими старий монах.
Вони здолають забуття і змову
Ненависті і зла, потворної тюрми
І так здобудуть певну перемогу
2025.12.24
09:23
– Який пан товстий та негарний.
– О-о-о, у пана в животі – риба.
У риби всередині – ікра.
А ікра та – очі.
А очі то – світ.
Світ – то пан.
23–24 серпня 1996 р., Київ
– О-о-о, у пана в животі – риба.
У риби всередині – ікра.
А ікра та – очі.
А очі то – світ.
Світ – то пан.
23–24 серпня 1996 р., Київ
2025.12.24
06:54
Мов тополиний пух прилинув
На мерзлу землю за вікном, -
Рої сніжинок безупинно
Літали й вихрились кругом.
Кружляли, никли, шурхотіли
Навколо хати аж надмір
І світ ставав ще більше білим,
І білість вабила на двір.
На мерзлу землю за вікном, -
Рої сніжинок безупинно
Літали й вихрились кругом.
Кружляли, никли, шурхотіли
Навколо хати аж надмір
І світ ставав ще більше білим,
І білість вабила на двір.
2025.12.23
23:51
Ми ховались від холодного дощу чужих слів під чорною парасолькою віри. Барабанні постукування по натягнутому пружному шовку китайщини здавались нам то посмішкою Будди, то словами забутого пророка-халдея, то уривками сури Корану. Ми ховались від дощу чужих
2025.12.23
22:04
О докторе добрий – на поміч!
Там де серце було в мене – біль
Він тихий він б’ється
Можте вирвати і
У банці отій зберегти?
О мамо мені все недобре
І сьогодні не день а стрибок
Там де серце було в мене – біль
Він тихий він б’ється
Можте вирвати і
У банці отій зберегти?
О мамо мені все недобре
І сьогодні не день а стрибок
2025.12.23
21:12
Я прочитати дам вогню твої листи,
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...
Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...
Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова
2025.12.23
19:57
Я іду забутими стежками
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.
Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.
Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,
2025.12.23
17:30
Перше моє прозвисько (в дитинстві) -- Євик, Свинопас, і пішло -- Сем, Кальок, Борода, Будулай, Татарин, Боніфацій, Лабух...
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
2025.12.23
17:18
Я босоніж пройду
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
2025.12.23
15:31
Ой, нема чого читати,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
2025.12.23
11:38
Повертатися годі
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
2025.12.23
08:01
Шумить стривожено Дніпро,
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
2025.12.22
19:59
Видно не того любила,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
2025.12.22
17:40
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський загарбник-мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Тере
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любов Долик (1965) /
Проза
Диво на Стрітення
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Диво на Стрітення
Стрітення нині, людоньки, свято гарне! Вранці бігла до церкви, а світ такий передвесняний уже, говорить до нас із глибин зимових - обіцянками тепла і весни, хмарить небо, аби нам було швидше тепло і квіти...
День так довго не міг визначитися - сонце чи хмари, дусився і захлинався теплом і вологою, терпло повітря в нерішучості - а що ж далі...
І ось, як засутеніло - народився нарешті дощ! Так спочатку ступав дрібненько, несміливо, а далі - наче розпалений танцюрист, який діставав у танці все більшу жагу - розкритися, вихлюпнути у своєму русі усю свою волю, порив, бажання свободи... Так уже витанцьовував, так тропотянкою дрібно вистукував, бив обцаси по тротуарах і бруку, по сходах і дахах -ах! Ах! Ах!
І так рясно засяяла вулиця у вечірній ілюмінації - вода раптом прикрасила дорогу - поплила вогненна рука, потяглася вздовж бордюрів, намацала колеса переляканих автівок, пообіймала усі ямки і заглибинки - і ось у них, як у середньовічних ретортах алхіміків, плавиться еліксир життя - вогонь у воді... Колеса розкрилюють воду з калюжі -рраз! - і вона на мить стає феєричною короною, прозорим веселковим віялом - о, яка гарна!
А це ви бачили - злива забиває у калюжі тонкі цвяшки дощинок - міцних і сильних, стрімких дощових краплинок! А вони підстрибують із рук невмілої майстрині - танцюють і дражняться - не заб"єш, не заб"єш, не піймаєш, не припнеш!
Ліхтарі стали усі, як один, відважними лицарями - цілою армією Дон Кіхотів! Променями сміливими, наче списами, протинають темряву і воду, просувають крізь щільну завісу дощу руки - рятують наші дороги від темноти, сяють зірками. Просто-таки - зірками! Така краса, таке диво, таке відкритя шалене - що мені стало байдуже на мокре пальто і сумку, на хлюпання у чоботах і вимушене стрибання помежи глибоких пасток води... Я іншого разу би, може, нарікала на робтіників, які так погано поклали асфальт, на те, що прогнози у синоптиків абсолютно недостовірні і я не взяла нині парасольку...
Але не нині. Нині зустріла диво...Так просто і несподівано - побачила диво наяву. Ось який дарунок дарувало свято - Стрітення... Невипадково, мабуть? Як гадаєте?
15.02.2016
День так довго не міг визначитися - сонце чи хмари, дусився і захлинався теплом і вологою, терпло повітря в нерішучості - а що ж далі...
І ось, як засутеніло - народився нарешті дощ! Так спочатку ступав дрібненько, несміливо, а далі - наче розпалений танцюрист, який діставав у танці все більшу жагу - розкритися, вихлюпнути у своєму русі усю свою волю, порив, бажання свободи... Так уже витанцьовував, так тропотянкою дрібно вистукував, бив обцаси по тротуарах і бруку, по сходах і дахах -ах! Ах! Ах!
І так рясно засяяла вулиця у вечірній ілюмінації - вода раптом прикрасила дорогу - поплила вогненна рука, потяглася вздовж бордюрів, намацала колеса переляканих автівок, пообіймала усі ямки і заглибинки - і ось у них, як у середньовічних ретортах алхіміків, плавиться еліксир життя - вогонь у воді... Колеса розкрилюють воду з калюжі -рраз! - і вона на мить стає феєричною короною, прозорим веселковим віялом - о, яка гарна!
А це ви бачили - злива забиває у калюжі тонкі цвяшки дощинок - міцних і сильних, стрімких дощових краплинок! А вони підстрибують із рук невмілої майстрині - танцюють і дражняться - не заб"єш, не заб"єш, не піймаєш, не припнеш!
Ліхтарі стали усі, як один, відважними лицарями - цілою армією Дон Кіхотів! Променями сміливими, наче списами, протинають темряву і воду, просувають крізь щільну завісу дощу руки - рятують наші дороги від темноти, сяють зірками. Просто-таки - зірками! Така краса, таке диво, таке відкритя шалене - що мені стало байдуже на мокре пальто і сумку, на хлюпання у чоботах і вимушене стрибання помежи глибоких пасток води... Я іншого разу би, може, нарікала на робтіників, які так погано поклали асфальт, на те, що прогнози у синоптиків абсолютно недостовірні і я не взяла нині парасольку...
Але не нині. Нині зустріла диво...Так просто і несподівано - побачила диво наяву. Ось який дарунок дарувало свято - Стрітення... Невипадково, мабуть? Як гадаєте?
15.02.2016
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0974 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0974 seconds