ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.23
20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.
А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.
А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,
2024.11.23
17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,
2024.11.23
16:51
І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.
ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.
ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.
2024.11.23
16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.
Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.
Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,
2024.11.23
15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле
2024.11.23
10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
2024.11.23
09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
2024.11.23
05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
2024.11.23
05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
2024.11.22
19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
2024.11.22
12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
2024.11.22
04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любов Долик (1965) /
Проза
Диво на Стрітення
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Диво на Стрітення
Стрітення нині, людоньки, свято гарне! Вранці бігла до церкви, а світ такий передвесняний уже, говорить до нас із глибин зимових - обіцянками тепла і весни, хмарить небо, аби нам було швидше тепло і квіти...
День так довго не міг визначитися - сонце чи хмари, дусився і захлинався теплом і вологою, терпло повітря в нерішучості - а що ж далі...
І ось, як засутеніло - народився нарешті дощ! Так спочатку ступав дрібненько, несміливо, а далі - наче розпалений танцюрист, який діставав у танці все більшу жагу - розкритися, вихлюпнути у своєму русі усю свою волю, порив, бажання свободи... Так уже витанцьовував, так тропотянкою дрібно вистукував, бив обцаси по тротуарах і бруку, по сходах і дахах -ах! Ах! Ах!
І так рясно засяяла вулиця у вечірній ілюмінації - вода раптом прикрасила дорогу - поплила вогненна рука, потяглася вздовж бордюрів, намацала колеса переляканих автівок, пообіймала усі ямки і заглибинки - і ось у них, як у середньовічних ретортах алхіміків, плавиться еліксир життя - вогонь у воді... Колеса розкрилюють воду з калюжі -рраз! - і вона на мить стає феєричною короною, прозорим веселковим віялом - о, яка гарна!
А це ви бачили - злива забиває у калюжі тонкі цвяшки дощинок - міцних і сильних, стрімких дощових краплинок! А вони підстрибують із рук невмілої майстрині - танцюють і дражняться - не заб"єш, не заб"єш, не піймаєш, не припнеш!
Ліхтарі стали усі, як один, відважними лицарями - цілою армією Дон Кіхотів! Променями сміливими, наче списами, протинають темряву і воду, просувають крізь щільну завісу дощу руки - рятують наші дороги від темноти, сяють зірками. Просто-таки - зірками! Така краса, таке диво, таке відкритя шалене - що мені стало байдуже на мокре пальто і сумку, на хлюпання у чоботах і вимушене стрибання помежи глибоких пасток води... Я іншого разу би, може, нарікала на робтіників, які так погано поклали асфальт, на те, що прогнози у синоптиків абсолютно недостовірні і я не взяла нині парасольку...
Але не нині. Нині зустріла диво...Так просто і несподівано - побачила диво наяву. Ось який дарунок дарувало свято - Стрітення... Невипадково, мабуть? Як гадаєте?
15.02.2016
День так довго не міг визначитися - сонце чи хмари, дусився і захлинався теплом і вологою, терпло повітря в нерішучості - а що ж далі...
І ось, як засутеніло - народився нарешті дощ! Так спочатку ступав дрібненько, несміливо, а далі - наче розпалений танцюрист, який діставав у танці все більшу жагу - розкритися, вихлюпнути у своєму русі усю свою волю, порив, бажання свободи... Так уже витанцьовував, так тропотянкою дрібно вистукував, бив обцаси по тротуарах і бруку, по сходах і дахах -ах! Ах! Ах!
І так рясно засяяла вулиця у вечірній ілюмінації - вода раптом прикрасила дорогу - поплила вогненна рука, потяглася вздовж бордюрів, намацала колеса переляканих автівок, пообіймала усі ямки і заглибинки - і ось у них, як у середньовічних ретортах алхіміків, плавиться еліксир життя - вогонь у воді... Колеса розкрилюють воду з калюжі -рраз! - і вона на мить стає феєричною короною, прозорим веселковим віялом - о, яка гарна!
А це ви бачили - злива забиває у калюжі тонкі цвяшки дощинок - міцних і сильних, стрімких дощових краплинок! А вони підстрибують із рук невмілої майстрині - танцюють і дражняться - не заб"єш, не заб"єш, не піймаєш, не припнеш!
Ліхтарі стали усі, як один, відважними лицарями - цілою армією Дон Кіхотів! Променями сміливими, наче списами, протинають темряву і воду, просувають крізь щільну завісу дощу руки - рятують наші дороги від темноти, сяють зірками. Просто-таки - зірками! Така краса, таке диво, таке відкритя шалене - що мені стало байдуже на мокре пальто і сумку, на хлюпання у чоботах і вимушене стрибання помежи глибоких пасток води... Я іншого разу би, може, нарікала на робтіників, які так погано поклали асфальт, на те, що прогнози у синоптиків абсолютно недостовірні і я не взяла нині парасольку...
Але не нині. Нині зустріла диво...Так просто і несподівано - побачила диво наяву. Ось який дарунок дарувало свято - Стрітення... Невипадково, мабуть? Як гадаєте?
15.02.2016
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1493 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1493 seconds