
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.30
21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
2025.06.30
10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
2025.06.30
09:12
Частина друга
Жовч і кров
1930 рік
Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
2025.06.30
08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.
На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.
На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —
2025.06.30
05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
2025.06.29
23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.
Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.
Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,
2025.06.29
23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,
2025.06.29
22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.
І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.
Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.
Невідчутна і ледь жива.
І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.
Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.
2025.06.29
17:16
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке
Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке
Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке
2025.06.29
14:18
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і
2025.06.29
12:07
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн
2025.06.29
11:45
Кілька днів просто не міг відійти від трагікомедії «Мій карпатський дідусь». Пронизливе враження - справді велике кіно, навіть не за форматом, а передусім, за художнім рівнем. Міжнародна творча команда (режисер і сценарист фільму - грузин Заза Буадзе, спі
2025.06.29
06:19
Там, де куриться туманом
Гомінка ріка,
Виглядають спозарана
Хлопця-козака.
Почалася косовиця,
А тебе нема, –
Покажися-обізвися
Хоч би крадькома.
Гомінка ріка,
Виглядають спозарана
Хлопця-козака.
Почалася косовиця,
А тебе нема, –
Покажися-обізвися
Хоч би крадькома.
2025.06.28
21:48
Цей твір, який сховався у пучині
Глибинних вод, потоків, бурунів,
Пропав у невідомості, що нині
Диктує нам свій первозданний гнів,
Який нам світить із очей вогнів.
Цей текст не є сакральним чи пророчим,
Він народився у боях терзань
Глибинних вод, потоків, бурунів,
Пропав у невідомості, що нині
Диктує нам свій первозданний гнів,
Який нам світить із очей вогнів.
Цей текст не є сакральним чи пророчим,
Він народився у боях терзань
2025.06.28
20:06
В лузі серед конюшини
Виросли дзвіночки сині,
І голівками хитають,
Дзвоном бджілок відганяють.
Прилетів сердитий джміль:
"Чути дзвін ваш звідусіль!"
Не дзвенять вже ті, співають,
На гостину бджіл скликають.
Виросли дзвіночки сині,
І голівками хитають,
Дзвоном бджілок відганяють.
Прилетів сердитий джміль:
"Чути дзвін ваш звідусіль!"
Не дзвенять вже ті, співають,
На гостину бджіл скликають.
2025.06.28
15:06
Усе життя, по суті – пошук істини,
як путь у невідоме, в один бік.
А сенс буття – не має часу й відстані,
йому байдуже, миля, день чи вік…
І живемо, немов у невагомості,
де гаємо години, де роки.
У митях так, на рівні підсвідомості,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...як путь у невідоме, в один бік.
А сенс буття – не має часу й відстані,
йому байдуже, миля, день чи вік…
І живемо, немов у невагомості,
де гаємо години, де роки.
У митях так, на рівні підсвідомості,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Анатолій Анатолій (1950) /
Вірші
Доля України
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Доля України
Споконвіку Україна
дарувала світу
синів славних, дочок гарних,
як буяння цвіту.
Козаків і хліборобів,
гетьманів, сірому,
славних лицарів, що сікли
зайд, немов солому.
Музикантів і поетів,
малярів і зодчих.
Чому ж нині стільки родить
на чуже охочих?
Президенти і прем'єри,
можні депутати -
все гребуть без перебору
до своєї хати.
Хитромудрі олігархи,
бандюків обранці,
все ніяк не нажеруться,
щоб їх з'їли пранці.
І міністри, й прокурори,
торгаші і судді-
наче биричі князівські
в хащах на полюдді.
А копійку на освіту
чи на медицину
треба жебрати уклінно
в можних біля тину.
Що з тобою поробили, Україно-мати?
В злиднях жити і терпіти,
тихо вимирати?
Хто ж повинен нести кару
і відповідати.
Научились не давати,
а в народу брати.
Народився - дай на лапу, пошануй чинушу.
А помреш - не відспівають
без копійки й душу.
Горопахи пересічні
у злиднях гарують.
А чинуші та бандити
палаци мурують.
Схожі стали на руїни
села невеселі.
То невже нам доведеться
жити у пустелі?
А були ж ми козаками,
брали вражі мури.
То невже нам поміняли
ДНК структури?
І тепер нас запрягають
в ярма яничари
та ще й зайди інородці посівають чари.
Де наш Гоголь, де Шевченко, де славні ватаги?..
Думав я, що поніміли
наші думи й саги.
Та коріння й гени, браття,
проросли, як спори.
І здвигнулись, Україно,
твої доли й гори.
На Майдані, на Майдані
цвіт твого народу,
славна молодь молодиста
з Заходу і Сходу.
Загула козацька Рада,
вільна, величава.
Слава, слава Україні!
І героям слава!
Підлі вбивці яничари,
слуги шапкокрада,
все зробили, щоб розбіглась із-під куль громада.
Тільки хто убити зможе
вікову свободу?
Хто проб'є гаряче серце
вільного народу?
Він сказав:
- Терпіти годі,
банду до розплати!
І метнулись лихоманці,
хто куди тікати.
Обібрали Україну
до нитки, до латки,
Тепер тратять на убивців
накрадені статки.
Та у Кремлі паханові
заглядають в рота.
А тому всю Україну
прихопить охота.
Мало Криму стражденного -
ллє кров у Донбасі,
Бо всі такі недоріки
до чужого ласі...
Та з небес слова Тараса
понад світом линуть:
«Діла добрих оновляться,
діла злих загинуть»...
Дочекалися добра ми
від «старшого брата»,
тепер знаємо, чого та
Московщина варта.
Тож не даймо історію
знову нам забути,
аби знов не повторились
муравйовські Крути.
І шануймось та єднаймось
та плекаймо згоду
задля тебе, Україно,
й козацького роду.
2015
дарувала світу
синів славних, дочок гарних,
як буяння цвіту.
Козаків і хліборобів,
гетьманів, сірому,
славних лицарів, що сікли
зайд, немов солому.
Музикантів і поетів,
малярів і зодчих.
Чому ж нині стільки родить
на чуже охочих?
Президенти і прем'єри,
можні депутати -
все гребуть без перебору
до своєї хати.
Хитромудрі олігархи,
бандюків обранці,
все ніяк не нажеруться,
щоб їх з'їли пранці.
І міністри, й прокурори,
торгаші і судді-
наче биричі князівські
в хащах на полюдді.
А копійку на освіту
чи на медицину
треба жебрати уклінно
в можних біля тину.
Що з тобою поробили, Україно-мати?
В злиднях жити і терпіти,
тихо вимирати?
Хто ж повинен нести кару
і відповідати.
Научились не давати,
а в народу брати.
Народився - дай на лапу, пошануй чинушу.
А помреш - не відспівають
без копійки й душу.
Горопахи пересічні
у злиднях гарують.
А чинуші та бандити
палаци мурують.
Схожі стали на руїни
села невеселі.
То невже нам доведеться
жити у пустелі?
А були ж ми козаками,
брали вражі мури.
То невже нам поміняли
ДНК структури?
І тепер нас запрягають
в ярма яничари
та ще й зайди інородці посівають чари.
Де наш Гоголь, де Шевченко, де славні ватаги?..
Думав я, що поніміли
наші думи й саги.
Та коріння й гени, браття,
проросли, як спори.
І здвигнулись, Україно,
твої доли й гори.
На Майдані, на Майдані
цвіт твого народу,
славна молодь молодиста
з Заходу і Сходу.
Загула козацька Рада,
вільна, величава.
Слава, слава Україні!
І героям слава!
Підлі вбивці яничари,
слуги шапкокрада,
все зробили, щоб розбіглась із-під куль громада.
Тільки хто убити зможе
вікову свободу?
Хто проб'є гаряче серце
вільного народу?
Він сказав:
- Терпіти годі,
банду до розплати!
І метнулись лихоманці,
хто куди тікати.
Обібрали Україну
до нитки, до латки,
Тепер тратять на убивців
накрадені статки.
Та у Кремлі паханові
заглядають в рота.
А тому всю Україну
прихопить охота.
Мало Криму стражденного -
ллє кров у Донбасі,
Бо всі такі недоріки
до чужого ласі...
Та з небес слова Тараса
понад світом линуть:
«Діла добрих оновляться,
діла злих загинуть»...
Дочекалися добра ми
від «старшого брата»,
тепер знаємо, чого та
Московщина варта.
Тож не даймо історію
знову нам забути,
аби знов не повторились
муравйовські Крути.
І шануймось та єднаймось
та плекаймо згоду
задля тебе, Україно,
й козацького роду.
2015
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію