Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.30
19:48
Злетів у Небо передчасно
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!
Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!
Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.
2026.04.30
18:19
хтось пан а дехто і пропав
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно
2026.04.30
14:26
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си
2026.04.30
14:06
Витоки свідомості – такі джерела,
які не напувають, а біжать
моїх думок пісенним а капела,
вриваючись у тиху благодать
западин кулуарного смиренства.
Мряка безсонячних просторів ущелин,
сходи минулих лавин і водоспадів,
які не напувають, а біжать
моїх думок пісенним а капела,
вриваючись у тиху благодать
западин кулуарного смиренства.
Мряка безсонячних просторів ущелин,
сходи минулих лавин і водоспадів,
2026.04.30
11:17
березня 1968 року героїчно загинув мій друг, космонавт Юрій Гагарін. Але перед тим, як загинути, він мені сказав: "Жоро, будь у літературі першим! Як я - у космосі!" З того моменту я зрозумів, що в моїй поезії і прозі ідіотизм має бути суто космічного м
2026.04.30
11:15
Нескінченні дощі заливають свідомість.
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?
Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?
Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б
2026.04.30
09:39
Вітер увірвавсь на ганок,
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
2026.04.30
05:47
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
2026.04.29
23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
2026.04.29
22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
2026.04.29
21:39
О, шматяр колує справно
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
2026.04.29
20:34
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
2026.04.29
20:28
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
2026.04.29
19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
2026.04.29
12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з
2026.04.29
11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.29
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
2026.04.14
2026.04.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
юра гречин (1973) /
Вірші
ПАЛАНОК...замок в Мукачево
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПАЛАНОК...замок в Мукачево
У ЧАСІ ЗАГУБИЛИСЯ ПОЧАТКИ,
ЙОГО IСТОРIЇ,ТА ІМЕНА ТВОРЦІВ..
АЛЕ В АРХІВАХ ВЖЕ ДЕСЯТОГО СТОЛIТТЯ,
ВIН ЗАХИЩАВ НАШ КРАЙ ВІД ВОРОГІВ..
ПОДОЛЬСЬКИЙ КЯЖИЧ-ФЕДІР КОРЯТОВИЧ,
ОТРИМАВ ЙОГО В ДАР ВІД КОРОЛЯ,
А ТАКОЖ ЛУГ,З ДЕСЯТОК ВИННИХ СХОВИЧ,
І ГЕН ДО ЛАТОРИЦІ ВСЯ ЙОГО ЗЕМЛЯ..
У ТІЖ ЧАСИ ( ТРИНАДЦЯТЕ СТОЛIТТЯ ),
ЗАСІЛА ДУМКА В КНЯЗЯ В ЗАМКУ ТУТ
-ЯК ВИСТОЯТИ В ПОРУ ЛИХОЛIТТЯ?
ЯК ПЕРЕЖИТЬ ОСАДУ ДОВГИХ ПУТ?
ЗЕРНОМ ЗАБИТІ СХОВИЩА ПІДЗЕМНІ,
АЛЕ ВОДИ НІ КАПЛІ НА ГОРІ..
І ВИРІШИВ НАШ КНЯЗЬ КОПАТИ ЗЕМЛЮ,
КОЛОДЯЗЬ РИТИ НА В ЗАМКУ У ДВОРІ..
ЯК БИ Ж ЗЕМЛЯ..А ТО Ж - СКАЛА-СКАЛОЮ
I ДЕНЬ І НІЧ СІЧУТЬ КАМЕНЯРІ..
КРОВАВИМ ПОТОМ,РАБСЬКОЮ СЛЬОЗОЮ,
ВГРИЗАЛИСЬ НА СТО ЛОКТІВ ДО ЗЕМЛІ..
ТЯНУЛИСЬ ДУЖЕ ДОВГО ДНІ ЧЕКАННЯ,
ВЖЕ КОРЯТОВИЧ І НЕ ЇВ Й НЕ СПАВ..
ТА КОЖЕН ДЕНЬ:- НІ КНЯЖЕ!(ЯК ЗНУЩАННЯ),
ВІД СЛУГ СВОЇХ НАДВЕЧІР ВИСЛУХАВ..
ЙШЛИ ДОВГІ МІСЯЦІ ЧЕКАННЯ..КНЯЗЬ ЗНЕДУЖАВ,
ЯК ХМАРА ЧОРНИЙ..МАРНІСТЬ ВСІХ СТАРАНЬ..
-ПРОДАВ БИ, - КРИКНУВ,ЯКОСЬ - ЧОРТУ ДУШУ!!
ЗА ТУЮ ВОДУ,ЗРАЗУ,БЕЗ ВАГАНЬ..
І СТАЛОСЬ ДИВО:СТОВП ВОГНЮ ТА ДИМУ,
РАПТОВО ЗАПАЛИВСЯ ПЕРЕД НИМ.
ІЗ НЬОГО ВИЙШОВ В ЧОРНІЙ ОДЕЖИНІ,
ЯКИЙИСЬ НЕЗНАЙОМЕЦЬ..ПРОХОДИМ..
-ТВОЯ ДУША,НАСТІЛЬКИ ЧОРНА,КНЯЖЕ,
ЩО НАВІТЬ НЕ ВВІЙШЛА ДО АДСЬКИХ КНИГ..
КОЛОДЯЗЬ ТВІЙ НАПОВНЮ Я ВОДОЮ,
ЗА ПЯТЬ МІШКІВ ДУКАТІВ ЗОЛОТИХ!!
-ТИ ЗГОДЕН КНЯЖЕ? - ЗГОДЕН!ВСЕ ЗА ВОДУ!
А ЦЕ НЕ ЖАРТ?ТИ БІЛЬШЕ ЗАПРОСИ?
- ТА НІ,НЕ ЖАРТ! ВСЕ! СКЛАДЕНО УГОДУ!
ДО СХОДУ СОНЦЯ ГРОШІ ПРИНЕСИ!
І КНЯЗЬ НЕ ВСПІВ ЗНИЗАТИ І ПЛЕЧИМА,
ЯК ТОЙ ВЖЕ НАД КОЛОДЯЗЕМ ПОВИС..
-ЧЕКАЮ НА СВІТАНКУ ІЗ ГРОШИМА!!!..
Й ЗІСКОЧИВ В ПРІРВУ, НАЧЕ КАМНЕМ ВНИЗ..
В КОЛОДЯЗІ НА ДНІ ВСЕ ЗАГРИМІЛО..
ВОГНЯНІ СПОЛОХИ..СІРЧАНИЙ РИНУВ ДИМ..
НУ А КОЛИ ВСЕ ВТИХЛО,ВСІМ НА ДИВО
-КОЛОДЯЗЬ ПОВЕН БУВ ЧИСТІШОЇ ВОДИ..
РАДІЄ КНЯЗЬ..У ЗАМКУ НИНІ СВЯТО..
РАДІЮТЬ СЛУГИ,СКРИПКА ВИГРАЄ..
ТА СКОРО РАНОК,ТЕБА НЕСТИ ПЛАТУ,
А ЗОЛОТА БОДАЙ ТРЕТИНА Є..
СЛУЖИВ У КНЯЗЯ В ЗАМКУ ХИТРИЙ БЛАЗЕНЬ,
ВІН ДАВ ПОРАДУ ПАНУ,ДОБРИХ СЛІВ..
-ТИ,ПАНЕ,НЕ СУМУЙ,АДЖЕ З ТИМ ЧОРТОМ,
ВИ НД ДОМОВИЛИСЬ ПРО РОЗМІРИ МІШКІВ!!;-)
КНЯЗЬ НАКАЗАВ ПОШИТИ П'ЯТЬ МІШЕЧКІВ,
ЗОВСІМ МАЛЕНЬКИХ(КОЖЕН З ДВА ВЕРШКИ)..
ПОКЛАВ ПО ПАРІ ЗОЛОТИХ МОНЕТ-КРУЖЕЧКІВ,
БОЖ НА СВІТАНКУ ДО КОЛОДЯЗЯ ІТИ..
-НУ ЩО,ПРИНІС? -А ЯК ЖЕ..ОСЬ І ПЛАТА,
МІЙ ЛЮБИЙ ЧОРТЕ,ВСЕ ЯК ОБІЦЯВ!
ОСЬ П'ЯТЬ МІШЕЧКІВ,ПОВНІЇ ДУКАТІВ..
(ПРО ЇХ РОЗМІРИ ТИЖ НІЧОГО НЕ СКАЗАВ:-)
ЧОРТ ЗАРЕВІВ..ЗРИВАЛАСЯ УГОДА..
ВІН БУВ ОБДУРЕНИЙ,НЕНАЧЕ ЦУЦЕНЯ..
- Я ЗАБЕРУ ВІД ТЕБЕ КНЯЖЕ ВОДУ..
ЗІСКОЧИВ ВНИЗ..В СТОВП ДИМУ І ВОГНЮ
ВОДИ НЕМА В КОЛОДЯЗІ Й ПОНИНІ..
І КАЖУТЬ ЛЮДИ-В ЗАМКУ ПО НОЧАМ,
ШУМИТЬ КОЛОДЯЗЬ,ІСКРИ ВЮТЬСЯ СИНІ..
БО ЧОРТ ОБДУРЕНИЙ,ІЩЕ І ДОСІ ТАМ...
ЙОГО IСТОРIЇ,ТА ІМЕНА ТВОРЦІВ..
АЛЕ В АРХІВАХ ВЖЕ ДЕСЯТОГО СТОЛIТТЯ,
ВIН ЗАХИЩАВ НАШ КРАЙ ВІД ВОРОГІВ..
ПОДОЛЬСЬКИЙ КЯЖИЧ-ФЕДІР КОРЯТОВИЧ,
ОТРИМАВ ЙОГО В ДАР ВІД КОРОЛЯ,
А ТАКОЖ ЛУГ,З ДЕСЯТОК ВИННИХ СХОВИЧ,
І ГЕН ДО ЛАТОРИЦІ ВСЯ ЙОГО ЗЕМЛЯ..
У ТІЖ ЧАСИ ( ТРИНАДЦЯТЕ СТОЛIТТЯ ),
ЗАСІЛА ДУМКА В КНЯЗЯ В ЗАМКУ ТУТ
-ЯК ВИСТОЯТИ В ПОРУ ЛИХОЛIТТЯ?
ЯК ПЕРЕЖИТЬ ОСАДУ ДОВГИХ ПУТ?
ЗЕРНОМ ЗАБИТІ СХОВИЩА ПІДЗЕМНІ,
АЛЕ ВОДИ НІ КАПЛІ НА ГОРІ..
І ВИРІШИВ НАШ КНЯЗЬ КОПАТИ ЗЕМЛЮ,
КОЛОДЯЗЬ РИТИ НА В ЗАМКУ У ДВОРІ..
ЯК БИ Ж ЗЕМЛЯ..А ТО Ж - СКАЛА-СКАЛОЮ
I ДЕНЬ І НІЧ СІЧУТЬ КАМЕНЯРІ..
КРОВАВИМ ПОТОМ,РАБСЬКОЮ СЛЬОЗОЮ,
ВГРИЗАЛИСЬ НА СТО ЛОКТІВ ДО ЗЕМЛІ..
ТЯНУЛИСЬ ДУЖЕ ДОВГО ДНІ ЧЕКАННЯ,
ВЖЕ КОРЯТОВИЧ І НЕ ЇВ Й НЕ СПАВ..
ТА КОЖЕН ДЕНЬ:- НІ КНЯЖЕ!(ЯК ЗНУЩАННЯ),
ВІД СЛУГ СВОЇХ НАДВЕЧІР ВИСЛУХАВ..
ЙШЛИ ДОВГІ МІСЯЦІ ЧЕКАННЯ..КНЯЗЬ ЗНЕДУЖАВ,
ЯК ХМАРА ЧОРНИЙ..МАРНІСТЬ ВСІХ СТАРАНЬ..
-ПРОДАВ БИ, - КРИКНУВ,ЯКОСЬ - ЧОРТУ ДУШУ!!
ЗА ТУЮ ВОДУ,ЗРАЗУ,БЕЗ ВАГАНЬ..
І СТАЛОСЬ ДИВО:СТОВП ВОГНЮ ТА ДИМУ,
РАПТОВО ЗАПАЛИВСЯ ПЕРЕД НИМ.
ІЗ НЬОГО ВИЙШОВ В ЧОРНІЙ ОДЕЖИНІ,
ЯКИЙИСЬ НЕЗНАЙОМЕЦЬ..ПРОХОДИМ..
-ТВОЯ ДУША,НАСТІЛЬКИ ЧОРНА,КНЯЖЕ,
ЩО НАВІТЬ НЕ ВВІЙШЛА ДО АДСЬКИХ КНИГ..
КОЛОДЯЗЬ ТВІЙ НАПОВНЮ Я ВОДОЮ,
ЗА ПЯТЬ МІШКІВ ДУКАТІВ ЗОЛОТИХ!!
-ТИ ЗГОДЕН КНЯЖЕ? - ЗГОДЕН!ВСЕ ЗА ВОДУ!
А ЦЕ НЕ ЖАРТ?ТИ БІЛЬШЕ ЗАПРОСИ?
- ТА НІ,НЕ ЖАРТ! ВСЕ! СКЛАДЕНО УГОДУ!
ДО СХОДУ СОНЦЯ ГРОШІ ПРИНЕСИ!
І КНЯЗЬ НЕ ВСПІВ ЗНИЗАТИ І ПЛЕЧИМА,
ЯК ТОЙ ВЖЕ НАД КОЛОДЯЗЕМ ПОВИС..
-ЧЕКАЮ НА СВІТАНКУ ІЗ ГРОШИМА!!!..
Й ЗІСКОЧИВ В ПРІРВУ, НАЧЕ КАМНЕМ ВНИЗ..
В КОЛОДЯЗІ НА ДНІ ВСЕ ЗАГРИМІЛО..
ВОГНЯНІ СПОЛОХИ..СІРЧАНИЙ РИНУВ ДИМ..
НУ А КОЛИ ВСЕ ВТИХЛО,ВСІМ НА ДИВО
-КОЛОДЯЗЬ ПОВЕН БУВ ЧИСТІШОЇ ВОДИ..
РАДІЄ КНЯЗЬ..У ЗАМКУ НИНІ СВЯТО..
РАДІЮТЬ СЛУГИ,СКРИПКА ВИГРАЄ..
ТА СКОРО РАНОК,ТЕБА НЕСТИ ПЛАТУ,
А ЗОЛОТА БОДАЙ ТРЕТИНА Є..
СЛУЖИВ У КНЯЗЯ В ЗАМКУ ХИТРИЙ БЛАЗЕНЬ,
ВІН ДАВ ПОРАДУ ПАНУ,ДОБРИХ СЛІВ..
-ТИ,ПАНЕ,НЕ СУМУЙ,АДЖЕ З ТИМ ЧОРТОМ,
ВИ НД ДОМОВИЛИСЬ ПРО РОЗМІРИ МІШКІВ!!;-)
КНЯЗЬ НАКАЗАВ ПОШИТИ П'ЯТЬ МІШЕЧКІВ,
ЗОВСІМ МАЛЕНЬКИХ(КОЖЕН З ДВА ВЕРШКИ)..
ПОКЛАВ ПО ПАРІ ЗОЛОТИХ МОНЕТ-КРУЖЕЧКІВ,
БОЖ НА СВІТАНКУ ДО КОЛОДЯЗЯ ІТИ..
-НУ ЩО,ПРИНІС? -А ЯК ЖЕ..ОСЬ І ПЛАТА,
МІЙ ЛЮБИЙ ЧОРТЕ,ВСЕ ЯК ОБІЦЯВ!
ОСЬ П'ЯТЬ МІШЕЧКІВ,ПОВНІЇ ДУКАТІВ..
(ПРО ЇХ РОЗМІРИ ТИЖ НІЧОГО НЕ СКАЗАВ:-)
ЧОРТ ЗАРЕВІВ..ЗРИВАЛАСЯ УГОДА..
ВІН БУВ ОБДУРЕНИЙ,НЕНАЧЕ ЦУЦЕНЯ..
- Я ЗАБЕРУ ВІД ТЕБЕ КНЯЖЕ ВОДУ..
ЗІСКОЧИВ ВНИЗ..В СТОВП ДИМУ І ВОГНЮ
ВОДИ НЕМА В КОЛОДЯЗІ Й ПОНИНІ..
І КАЖУТЬ ЛЮДИ-В ЗАМКУ ПО НОЧАМ,
ШУМИТЬ КОЛОДЯЗЬ,ІСКРИ ВЮТЬСЯ СИНІ..
БО ЧОРТ ОБДУРЕНИЙ,ІЩЕ І ДОСІ ТАМ...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
