ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.04.30 19:48
Злетів у Небо передчасно
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!

Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.

хома дідим
2026.04.30 18:19
хтось пан а дехто і пропав
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно

Євген Федчук
2026.04.30 14:26
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си

Охмуд Песецький
2026.04.30 14:06
Витоки свідомості – такі джерела,
які не напувають, а біжать
моїх думок пісенним а капела,
вриваючись у тиху благодать
западин кулуарного смиренства.

Мряка безсонячних просторів ущелин,
сходи минулих лавин і водоспадів,

Артур Курдіновський
2026.04.30 11:17
березня 1968 року героїчно загинув мій друг, космонавт Юрій Гагарін. Але перед тим, як загинути, він мені сказав: "Жоро, будь у літературі першим! Як я - у космосі!" З того моменту я зрозумів, що в моїй поезії і прозі ідіотизм має бути суто космічного м

Борис Костиря
2026.04.30 11:15
Нескінченні дощі заливають свідомість.
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?

Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б

Тетяна Левицька
2026.04.30 09:39
Вітер увірвавсь на ганок,
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.

Віктор Кучерук
2026.04.30 05:47
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.

Вікторія Лимар
2026.04.29 23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,

хома дідим
2026.04.29 22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб

С М
2026.04.29 21:39
О, шматяр колує справно
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти

Володимир Невесенко
2026.04.29 20:34
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.

За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку

Іван Потьомкін
2026.04.29 20:28
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене

Артур Курдіновський
2026.04.29 19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник

***

Дивлюсь у вибране, зітхаю...

Артур Сіренко
2026.04.29 12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з

Борис Костиря
2026.04.29 11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.

Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / юра гречин (1973) / Вірші

 ДОЛИНА НАРЦИСІВ В ХУСТІ..
НАД ХУСТОМ ВЕЛИЧАВО НАВИСАЮТЬ

РУЇНИ ЗАМКУ НА КРУТІЙ ГОРІ..

ЩОРОКУ БУР'ЯНАМИ ОБРОСТАЮТЬ,

В ТРАВІ ХОВАЮЧИСЬ,НЕНАЧЕ У ІМЛІ..



СТІН ЗАЛИШКИ,ПОРІЗАНІ ВІТРАМИ,

БЕЗЖАЛІСНИМ ДОЩЕМ СТОЧЕНІ ВСІ..

ШЕПОЧЕ КРІЗЬ СТОЛІТТЯ КОЖНИЙ КАМІНЬ,

ЛЕГЕНДИ СЛАВНИХ,ДАВНИХ ТИХ ЧАСІВ..



БУЛИ ЧАСИ..БУЛИ ВИСОКІ МУРИ,

НАД БАШТАМИ РВАВ ВІТЕР ПРАПОРИ..

ЖИВ СЛАВНИЙ КНЯЗЬ НА ТІЙ ГОРІ ПОХМУРІЙ,

ЩО НАВИСА НАД ТИСОЮ ЗГОРИ..



БУЛА У КНЯЗЯ ДОНЕЧКА ЄДИНА,

ЩО РУСЕЮ ЗВАЛАСЯ МІЖ ЛЮДЬМИ..

ЗРОСТАЛА ТИХО,НАЧЕ ТА КАЛИНА..

ВДИХАЛА СВІЖІСТЬ ПОВНИМИ ГРУДЬМИ..



ТИМ ЧАСОМ В ХУСТІ ЖИВ ГОНЧАР ІВАНКО,

ЩО З ГЛИНИ ДИВНИИЙ ПОСУД ВИПІКАВ..

ЛІПИВ НА КРУЗІ ГЛЕЧИКИ ДЛЯ ЗАМКУ,

І КНЯЖНУ РУСЮ ПАЛКО ПОКОХАВ..



НА ПОВНОЛІТТЯ РУСІ-В ЗАМКУ СВЯТО:

ДАВАВ КНЯЗЬ БАЛ (ЗЗИВАЛИ ЖЕНИХІВ)..

ПОНАЗ'ЇЖАЛОСЬ ЛИЦАРІВ БАГАТО,

СЛАВЕТНИХ ГЕРЦОГIВ,БАРОНІВ ТА КНЯЗІВ..



І ВСІ ПРИЙШЛИ ІЗ ЛЕСНИМИ РЕЧАМИ,

ДАРУНКІВ ДИВНИХ КУПУ ПРИНЕСЛИ..

МУЗИКИ ГРАЛИ,СТIЛ ЛОМИВСЬ ХАРЧАМИ,

МЕДИ ТА ВИНА РІКАМИ ТЕКЛИ..



ТА РУСЕНЦІ-КРАСУНІ НЕ ДО П'ЯНКИ..

НЕ РАДУЕ КОШТОВНОСТЕЙ ГОРА..

ВОНА ЧЕКАЛА НА СВОГО ІВАНКА:

КОХАНОГО,ПРОСТОГО ГОНЧАРА..



ПРИЙШОВ ІВАНКО В ЗАМОК ПОНАДВЕЧІР,

В РУКАХ МАВ ЗГОРТОЧОК ДАРУНКА ДЛЯ КНЯЖНИ..

ТА ВАРТА НЕ ПУСТИЛА..ГНАЛА В ПЛЕЧІ..

ПАНИ ГУЛЯЮТЬ..ЙДИ "ПІД ТРИ РОЖНИ"..



ВСЕ Ж УБЛАГАВ ІВАНКО ВАРТОВОГО,

ЩОБ ПЕРЕДАВ ТОЙ ЗГОРТОЧОК КНЯЖНІЙ..

ПРИНЕСЛИ В ЗАЛ..І ЗРАЗУ СТИХЛО СЛОВО..

ТО ДИВНА ВАЗА З КВІТАМИ НА НІЙ..



І КВІТИ,ЯК ЖИВІ ПО НІЙ СТЕЛИЛИСЬ,

ПЕРЕПЛЕЛИСЬ НАРЦИСІВ ПАРОСТКИ..

НА ВСІ БОКИ ІЗ ВАЗИ СВІТЛО ЛИЛОСЬ..

ТРЕМТІЛИ НІЖНО-БІЛІ ПЕЛЮСТКИ..



СЕРДИТИЙ КНЯЗЬ НАСУПИВ ГРІЗНО ОЧІ,

У ГНІВІ ВІН ТУ ДИВНУ ВАЗУ ВЗЯВ..

КОХАННЯ РУСИНЕ,ВСІ ЧАЯННЯ ДІВОЧІ,

У ТУ ХВИЛИНУ В ВАЗІ РОЗПІЗНАВ



В СЕРЦЯХ ТУ ВАЗУ У ВІКНО ВІДКРИТЕ,

ЖБУРНУВ З ГОРИ В ДОЛИНУ,ДЕ ТРАВА..

НА ТИСЯЧІ ОСКОЛОЧКІВ РОЗБИТЕ,

РОЗСИПАЛОСЬ КОХАННЯ ГОНЧАРА



А ВРАНЦІ ВСТАЛО СОНЦЕ ПОНАД ТИСОВ..

І СТАЛОСЬ ДИВО..В КАПЕЛЬКАХ РОСИ..

ПО ВСІЙ ДОЛИНІ ТИСЯЧІ НАРЦИСІВ,

З ОСКОЛКІВ ТОЇ ВАЗИ ПРОРОСЛИ



І В ПАМЯТЬ ПРО ЛЮБОВ ІВАНКА Й РУСІ,

ЩО НЕ СУДИЛАСЬ ЇМ У ТІЙ ПОРІ

ЦВІТУТЬ НАРЦИСИ НА ДОЛИНІ В ХУСТІ..

А ЗАМКА ЛИШ РУЇНИ НА ГОРІ..




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-04-04 15:31:19
Переглядів сторінки твору 420
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.713
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2016.04.04 16:05
Автор у цю хвилину відсутній