Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.28
15:15
БЕЗ ТЕБЕ (глоса)
Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,
Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,
2026.10.28
13:56
Ламає розум полум’яний
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.
В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.
В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,
2026.10.28
11:55
Московитам нічого втрачати окрім кайданів, наготованих на інших.
Хтось ділить останню скибку хліба, а хтось ділить світ.
Людяними можуть бути і люди з невисоким інтелектом і, на жаль, навпаки.
Із ворогами розстатися важче, ніж із друзями.
«Де
2026.10.28
11:54
Сьогодні, 28 жовтня, у Михайлівському соборі в Києві відспівали українського воїна.
Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "
Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "
2026.10.28
07:07
За гроші ніколи не змушуй
Поета зректися лиця, -
Поет обслуговує душі,
Словами лікує серця.
Поету потрібно літати
І віршами зцілювать світ,
А слово за статки чи плату
Помре, не залишивши слід.
Поета зректися лиця, -
Поет обслуговує душі,
Словами лікує серця.
Поету потрібно літати
І віршами зцілювать світ,
А слово за статки чи плату
Помре, не залишивши слід.
2026.10.27
23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
2026.10.27
21:41
Свій, чужий
Всі ми, урешті, ординарні типажі
Я і ти
Бог відає, що вибір зовсім не простий
Із тилу кричали «У бій!»
Але гинув перший ряд
Сидить генерал, посуває війська
Всі ми, урешті, ординарні типажі
Я і ти
Бог відає, що вибір зовсім не простий
Із тилу кричали «У бій!»
Але гинув перший ряд
Сидить генерал, посуває війська
2026.10.27
21:29
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св
2026.10.27
17:19
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
2026.10.27
15:53
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
2026.10.27
13:24
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
2026.10.27
06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
2026.10.26
23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
2026.10.26
18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
2026.10.12
2026.10.08
2026.10.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
юра гречин (1973) /
Вірші
ДОЛИНА НАРЦИСІВ В ХУСТІ..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ДОЛИНА НАРЦИСІВ В ХУСТІ..
НАД ХУСТОМ ВЕЛИЧАВО НАВИСАЮТЬ
РУЇНИ ЗАМКУ НА КРУТІЙ ГОРІ..
ЩОРОКУ БУР'ЯНАМИ ОБРОСТАЮТЬ,
В ТРАВІ ХОВАЮЧИСЬ,НЕНАЧЕ У ІМЛІ..
СТІН ЗАЛИШКИ,ПОРІЗАНІ ВІТРАМИ,
БЕЗЖАЛІСНИМ ДОЩЕМ СТОЧЕНІ ВСІ..
ШЕПОЧЕ КРІЗЬ СТОЛІТТЯ КОЖНИЙ КАМІНЬ,
ЛЕГЕНДИ СЛАВНИХ,ДАВНИХ ТИХ ЧАСІВ..
БУЛИ ЧАСИ..БУЛИ ВИСОКІ МУРИ,
НАД БАШТАМИ РВАВ ВІТЕР ПРАПОРИ..
ЖИВ СЛАВНИЙ КНЯЗЬ НА ТІЙ ГОРІ ПОХМУРІЙ,
ЩО НАВИСА НАД ТИСОЮ ЗГОРИ..
БУЛА У КНЯЗЯ ДОНЕЧКА ЄДИНА,
ЩО РУСЕЮ ЗВАЛАСЯ МІЖ ЛЮДЬМИ..
ЗРОСТАЛА ТИХО,НАЧЕ ТА КАЛИНА..
ВДИХАЛА СВІЖІСТЬ ПОВНИМИ ГРУДЬМИ..
ТИМ ЧАСОМ В ХУСТІ ЖИВ ГОНЧАР ІВАНКО,
ЩО З ГЛИНИ ДИВНИИЙ ПОСУД ВИПІКАВ..
ЛІПИВ НА КРУЗІ ГЛЕЧИКИ ДЛЯ ЗАМКУ,
І КНЯЖНУ РУСЮ ПАЛКО ПОКОХАВ..
НА ПОВНОЛІТТЯ РУСІ-В ЗАМКУ СВЯТО:
ДАВАВ КНЯЗЬ БАЛ (ЗЗИВАЛИ ЖЕНИХІВ)..
ПОНАЗ'ЇЖАЛОСЬ ЛИЦАРІВ БАГАТО,
СЛАВЕТНИХ ГЕРЦОГIВ,БАРОНІВ ТА КНЯЗІВ..
І ВСІ ПРИЙШЛИ ІЗ ЛЕСНИМИ РЕЧАМИ,
ДАРУНКІВ ДИВНИХ КУПУ ПРИНЕСЛИ..
МУЗИКИ ГРАЛИ,СТIЛ ЛОМИВСЬ ХАРЧАМИ,
МЕДИ ТА ВИНА РІКАМИ ТЕКЛИ..
ТА РУСЕНЦІ-КРАСУНІ НЕ ДО П'ЯНКИ..
НЕ РАДУЕ КОШТОВНОСТЕЙ ГОРА..
ВОНА ЧЕКАЛА НА СВОГО ІВАНКА:
КОХАНОГО,ПРОСТОГО ГОНЧАРА..
ПРИЙШОВ ІВАНКО В ЗАМОК ПОНАДВЕЧІР,
В РУКАХ МАВ ЗГОРТОЧОК ДАРУНКА ДЛЯ КНЯЖНИ..
ТА ВАРТА НЕ ПУСТИЛА..ГНАЛА В ПЛЕЧІ..
ПАНИ ГУЛЯЮТЬ..ЙДИ "ПІД ТРИ РОЖНИ"..
ВСЕ Ж УБЛАГАВ ІВАНКО ВАРТОВОГО,
ЩОБ ПЕРЕДАВ ТОЙ ЗГОРТОЧОК КНЯЖНІЙ..
ПРИНЕСЛИ В ЗАЛ..І ЗРАЗУ СТИХЛО СЛОВО..
ТО ДИВНА ВАЗА З КВІТАМИ НА НІЙ..
І КВІТИ,ЯК ЖИВІ ПО НІЙ СТЕЛИЛИСЬ,
ПЕРЕПЛЕЛИСЬ НАРЦИСІВ ПАРОСТКИ..
НА ВСІ БОКИ ІЗ ВАЗИ СВІТЛО ЛИЛОСЬ..
ТРЕМТІЛИ НІЖНО-БІЛІ ПЕЛЮСТКИ..
СЕРДИТИЙ КНЯЗЬ НАСУПИВ ГРІЗНО ОЧІ,
У ГНІВІ ВІН ТУ ДИВНУ ВАЗУ ВЗЯВ..
КОХАННЯ РУСИНЕ,ВСІ ЧАЯННЯ ДІВОЧІ,
У ТУ ХВИЛИНУ В ВАЗІ РОЗПІЗНАВ
В СЕРЦЯХ ТУ ВАЗУ У ВІКНО ВІДКРИТЕ,
ЖБУРНУВ З ГОРИ В ДОЛИНУ,ДЕ ТРАВА..
НА ТИСЯЧІ ОСКОЛОЧКІВ РОЗБИТЕ,
РОЗСИПАЛОСЬ КОХАННЯ ГОНЧАРА
А ВРАНЦІ ВСТАЛО СОНЦЕ ПОНАД ТИСОВ..
І СТАЛОСЬ ДИВО..В КАПЕЛЬКАХ РОСИ..
ПО ВСІЙ ДОЛИНІ ТИСЯЧІ НАРЦИСІВ,
З ОСКОЛКІВ ТОЇ ВАЗИ ПРОРОСЛИ
І В ПАМЯТЬ ПРО ЛЮБОВ ІВАНКА Й РУСІ,
ЩО НЕ СУДИЛАСЬ ЇМ У ТІЙ ПОРІ
ЦВІТУТЬ НАРЦИСИ НА ДОЛИНІ В ХУСТІ..
А ЗАМКА ЛИШ РУЇНИ НА ГОРІ..
РУЇНИ ЗАМКУ НА КРУТІЙ ГОРІ..
ЩОРОКУ БУР'ЯНАМИ ОБРОСТАЮТЬ,
В ТРАВІ ХОВАЮЧИСЬ,НЕНАЧЕ У ІМЛІ..
СТІН ЗАЛИШКИ,ПОРІЗАНІ ВІТРАМИ,
БЕЗЖАЛІСНИМ ДОЩЕМ СТОЧЕНІ ВСІ..
ШЕПОЧЕ КРІЗЬ СТОЛІТТЯ КОЖНИЙ КАМІНЬ,
ЛЕГЕНДИ СЛАВНИХ,ДАВНИХ ТИХ ЧАСІВ..
БУЛИ ЧАСИ..БУЛИ ВИСОКІ МУРИ,
НАД БАШТАМИ РВАВ ВІТЕР ПРАПОРИ..
ЖИВ СЛАВНИЙ КНЯЗЬ НА ТІЙ ГОРІ ПОХМУРІЙ,
ЩО НАВИСА НАД ТИСОЮ ЗГОРИ..
БУЛА У КНЯЗЯ ДОНЕЧКА ЄДИНА,
ЩО РУСЕЮ ЗВАЛАСЯ МІЖ ЛЮДЬМИ..
ЗРОСТАЛА ТИХО,НАЧЕ ТА КАЛИНА..
ВДИХАЛА СВІЖІСТЬ ПОВНИМИ ГРУДЬМИ..
ТИМ ЧАСОМ В ХУСТІ ЖИВ ГОНЧАР ІВАНКО,
ЩО З ГЛИНИ ДИВНИИЙ ПОСУД ВИПІКАВ..
ЛІПИВ НА КРУЗІ ГЛЕЧИКИ ДЛЯ ЗАМКУ,
І КНЯЖНУ РУСЮ ПАЛКО ПОКОХАВ..
НА ПОВНОЛІТТЯ РУСІ-В ЗАМКУ СВЯТО:
ДАВАВ КНЯЗЬ БАЛ (ЗЗИВАЛИ ЖЕНИХІВ)..
ПОНАЗ'ЇЖАЛОСЬ ЛИЦАРІВ БАГАТО,
СЛАВЕТНИХ ГЕРЦОГIВ,БАРОНІВ ТА КНЯЗІВ..
І ВСІ ПРИЙШЛИ ІЗ ЛЕСНИМИ РЕЧАМИ,
ДАРУНКІВ ДИВНИХ КУПУ ПРИНЕСЛИ..
МУЗИКИ ГРАЛИ,СТIЛ ЛОМИВСЬ ХАРЧАМИ,
МЕДИ ТА ВИНА РІКАМИ ТЕКЛИ..
ТА РУСЕНЦІ-КРАСУНІ НЕ ДО П'ЯНКИ..
НЕ РАДУЕ КОШТОВНОСТЕЙ ГОРА..
ВОНА ЧЕКАЛА НА СВОГО ІВАНКА:
КОХАНОГО,ПРОСТОГО ГОНЧАРА..
ПРИЙШОВ ІВАНКО В ЗАМОК ПОНАДВЕЧІР,
В РУКАХ МАВ ЗГОРТОЧОК ДАРУНКА ДЛЯ КНЯЖНИ..
ТА ВАРТА НЕ ПУСТИЛА..ГНАЛА В ПЛЕЧІ..
ПАНИ ГУЛЯЮТЬ..ЙДИ "ПІД ТРИ РОЖНИ"..
ВСЕ Ж УБЛАГАВ ІВАНКО ВАРТОВОГО,
ЩОБ ПЕРЕДАВ ТОЙ ЗГОРТОЧОК КНЯЖНІЙ..
ПРИНЕСЛИ В ЗАЛ..І ЗРАЗУ СТИХЛО СЛОВО..
ТО ДИВНА ВАЗА З КВІТАМИ НА НІЙ..
І КВІТИ,ЯК ЖИВІ ПО НІЙ СТЕЛИЛИСЬ,
ПЕРЕПЛЕЛИСЬ НАРЦИСІВ ПАРОСТКИ..
НА ВСІ БОКИ ІЗ ВАЗИ СВІТЛО ЛИЛОСЬ..
ТРЕМТІЛИ НІЖНО-БІЛІ ПЕЛЮСТКИ..
СЕРДИТИЙ КНЯЗЬ НАСУПИВ ГРІЗНО ОЧІ,
У ГНІВІ ВІН ТУ ДИВНУ ВАЗУ ВЗЯВ..
КОХАННЯ РУСИНЕ,ВСІ ЧАЯННЯ ДІВОЧІ,
У ТУ ХВИЛИНУ В ВАЗІ РОЗПІЗНАВ
В СЕРЦЯХ ТУ ВАЗУ У ВІКНО ВІДКРИТЕ,
ЖБУРНУВ З ГОРИ В ДОЛИНУ,ДЕ ТРАВА..
НА ТИСЯЧІ ОСКОЛОЧКІВ РОЗБИТЕ,
РОЗСИПАЛОСЬ КОХАННЯ ГОНЧАРА
А ВРАНЦІ ВСТАЛО СОНЦЕ ПОНАД ТИСОВ..
І СТАЛОСЬ ДИВО..В КАПЕЛЬКАХ РОСИ..
ПО ВСІЙ ДОЛИНІ ТИСЯЧІ НАРЦИСІВ,
З ОСКОЛКІВ ТОЇ ВАЗИ ПРОРОСЛИ
І В ПАМЯТЬ ПРО ЛЮБОВ ІВАНКА Й РУСІ,
ЩО НЕ СУДИЛАСЬ ЇМ У ТІЙ ПОРІ
ЦВІТУТЬ НАРЦИСИ НА ДОЛИНІ В ХУСТІ..
А ЗАМКА ЛИШ РУЇНИ НА ГОРІ..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
