Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.14
23:13
Не маєтки паперові,
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.
В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.
В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:
2026.06.14
21:55
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
2026.06.14
20:11
іще на хвилину дитинство городом недостигаючих полуниць · строго зелений нечервоніючий аґрус усе дозволяється їсти навіть не миючи · старий холодильник кавказ із характерною залізною ручкою що в одноруких бандитів тільки стирчить не догори а додолу · херн
2026.06.14
19:27
Ще прізвищ в давнину не існувало,
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з
2026.06.14
17:29
Так сонце смажить невідступно
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
2026.06.14
11:25
Анатолій Матвійчук
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
2026.06.14
11:13
Я постукав в двері Бога,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
2026.06.14
09:48
Пісок сховався у рогожу.
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
2026.06.14
07:48
Реквієм страждання
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
2026.06.14
07:24
Сонний алігатор у полуденнім сонці
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
2026.06.14
06:25
Щоби стан покращивсь зранку -
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
2026.06.13
21:40
Зиму я цю намацав,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
2026.06.13
20:36
іконостас твоїх ікон
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
2026.06.13
16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
2026.06.13
14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
2026.06.13
13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.14
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
2026.06.01
2026.05.31
2026.05.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
юра гречин (1973) /
Вірші
ДОЛИНА НАРЦИСІВ В ХУСТІ..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ДОЛИНА НАРЦИСІВ В ХУСТІ..
НАД ХУСТОМ ВЕЛИЧАВО НАВИСАЮТЬ
РУЇНИ ЗАМКУ НА КРУТІЙ ГОРІ..
ЩОРОКУ БУР'ЯНАМИ ОБРОСТАЮТЬ,
В ТРАВІ ХОВАЮЧИСЬ,НЕНАЧЕ У ІМЛІ..
СТІН ЗАЛИШКИ,ПОРІЗАНІ ВІТРАМИ,
БЕЗЖАЛІСНИМ ДОЩЕМ СТОЧЕНІ ВСІ..
ШЕПОЧЕ КРІЗЬ СТОЛІТТЯ КОЖНИЙ КАМІНЬ,
ЛЕГЕНДИ СЛАВНИХ,ДАВНИХ ТИХ ЧАСІВ..
БУЛИ ЧАСИ..БУЛИ ВИСОКІ МУРИ,
НАД БАШТАМИ РВАВ ВІТЕР ПРАПОРИ..
ЖИВ СЛАВНИЙ КНЯЗЬ НА ТІЙ ГОРІ ПОХМУРІЙ,
ЩО НАВИСА НАД ТИСОЮ ЗГОРИ..
БУЛА У КНЯЗЯ ДОНЕЧКА ЄДИНА,
ЩО РУСЕЮ ЗВАЛАСЯ МІЖ ЛЮДЬМИ..
ЗРОСТАЛА ТИХО,НАЧЕ ТА КАЛИНА..
ВДИХАЛА СВІЖІСТЬ ПОВНИМИ ГРУДЬМИ..
ТИМ ЧАСОМ В ХУСТІ ЖИВ ГОНЧАР ІВАНКО,
ЩО З ГЛИНИ ДИВНИИЙ ПОСУД ВИПІКАВ..
ЛІПИВ НА КРУЗІ ГЛЕЧИКИ ДЛЯ ЗАМКУ,
І КНЯЖНУ РУСЮ ПАЛКО ПОКОХАВ..
НА ПОВНОЛІТТЯ РУСІ-В ЗАМКУ СВЯТО:
ДАВАВ КНЯЗЬ БАЛ (ЗЗИВАЛИ ЖЕНИХІВ)..
ПОНАЗ'ЇЖАЛОСЬ ЛИЦАРІВ БАГАТО,
СЛАВЕТНИХ ГЕРЦОГIВ,БАРОНІВ ТА КНЯЗІВ..
І ВСІ ПРИЙШЛИ ІЗ ЛЕСНИМИ РЕЧАМИ,
ДАРУНКІВ ДИВНИХ КУПУ ПРИНЕСЛИ..
МУЗИКИ ГРАЛИ,СТIЛ ЛОМИВСЬ ХАРЧАМИ,
МЕДИ ТА ВИНА РІКАМИ ТЕКЛИ..
ТА РУСЕНЦІ-КРАСУНІ НЕ ДО П'ЯНКИ..
НЕ РАДУЕ КОШТОВНОСТЕЙ ГОРА..
ВОНА ЧЕКАЛА НА СВОГО ІВАНКА:
КОХАНОГО,ПРОСТОГО ГОНЧАРА..
ПРИЙШОВ ІВАНКО В ЗАМОК ПОНАДВЕЧІР,
В РУКАХ МАВ ЗГОРТОЧОК ДАРУНКА ДЛЯ КНЯЖНИ..
ТА ВАРТА НЕ ПУСТИЛА..ГНАЛА В ПЛЕЧІ..
ПАНИ ГУЛЯЮТЬ..ЙДИ "ПІД ТРИ РОЖНИ"..
ВСЕ Ж УБЛАГАВ ІВАНКО ВАРТОВОГО,
ЩОБ ПЕРЕДАВ ТОЙ ЗГОРТОЧОК КНЯЖНІЙ..
ПРИНЕСЛИ В ЗАЛ..І ЗРАЗУ СТИХЛО СЛОВО..
ТО ДИВНА ВАЗА З КВІТАМИ НА НІЙ..
І КВІТИ,ЯК ЖИВІ ПО НІЙ СТЕЛИЛИСЬ,
ПЕРЕПЛЕЛИСЬ НАРЦИСІВ ПАРОСТКИ..
НА ВСІ БОКИ ІЗ ВАЗИ СВІТЛО ЛИЛОСЬ..
ТРЕМТІЛИ НІЖНО-БІЛІ ПЕЛЮСТКИ..
СЕРДИТИЙ КНЯЗЬ НАСУПИВ ГРІЗНО ОЧІ,
У ГНІВІ ВІН ТУ ДИВНУ ВАЗУ ВЗЯВ..
КОХАННЯ РУСИНЕ,ВСІ ЧАЯННЯ ДІВОЧІ,
У ТУ ХВИЛИНУ В ВАЗІ РОЗПІЗНАВ
В СЕРЦЯХ ТУ ВАЗУ У ВІКНО ВІДКРИТЕ,
ЖБУРНУВ З ГОРИ В ДОЛИНУ,ДЕ ТРАВА..
НА ТИСЯЧІ ОСКОЛОЧКІВ РОЗБИТЕ,
РОЗСИПАЛОСЬ КОХАННЯ ГОНЧАРА
А ВРАНЦІ ВСТАЛО СОНЦЕ ПОНАД ТИСОВ..
І СТАЛОСЬ ДИВО..В КАПЕЛЬКАХ РОСИ..
ПО ВСІЙ ДОЛИНІ ТИСЯЧІ НАРЦИСІВ,
З ОСКОЛКІВ ТОЇ ВАЗИ ПРОРОСЛИ
І В ПАМЯТЬ ПРО ЛЮБОВ ІВАНКА Й РУСІ,
ЩО НЕ СУДИЛАСЬ ЇМ У ТІЙ ПОРІ
ЦВІТУТЬ НАРЦИСИ НА ДОЛИНІ В ХУСТІ..
А ЗАМКА ЛИШ РУЇНИ НА ГОРІ..
РУЇНИ ЗАМКУ НА КРУТІЙ ГОРІ..
ЩОРОКУ БУР'ЯНАМИ ОБРОСТАЮТЬ,
В ТРАВІ ХОВАЮЧИСЬ,НЕНАЧЕ У ІМЛІ..
СТІН ЗАЛИШКИ,ПОРІЗАНІ ВІТРАМИ,
БЕЗЖАЛІСНИМ ДОЩЕМ СТОЧЕНІ ВСІ..
ШЕПОЧЕ КРІЗЬ СТОЛІТТЯ КОЖНИЙ КАМІНЬ,
ЛЕГЕНДИ СЛАВНИХ,ДАВНИХ ТИХ ЧАСІВ..
БУЛИ ЧАСИ..БУЛИ ВИСОКІ МУРИ,
НАД БАШТАМИ РВАВ ВІТЕР ПРАПОРИ..
ЖИВ СЛАВНИЙ КНЯЗЬ НА ТІЙ ГОРІ ПОХМУРІЙ,
ЩО НАВИСА НАД ТИСОЮ ЗГОРИ..
БУЛА У КНЯЗЯ ДОНЕЧКА ЄДИНА,
ЩО РУСЕЮ ЗВАЛАСЯ МІЖ ЛЮДЬМИ..
ЗРОСТАЛА ТИХО,НАЧЕ ТА КАЛИНА..
ВДИХАЛА СВІЖІСТЬ ПОВНИМИ ГРУДЬМИ..
ТИМ ЧАСОМ В ХУСТІ ЖИВ ГОНЧАР ІВАНКО,
ЩО З ГЛИНИ ДИВНИИЙ ПОСУД ВИПІКАВ..
ЛІПИВ НА КРУЗІ ГЛЕЧИКИ ДЛЯ ЗАМКУ,
І КНЯЖНУ РУСЮ ПАЛКО ПОКОХАВ..
НА ПОВНОЛІТТЯ РУСІ-В ЗАМКУ СВЯТО:
ДАВАВ КНЯЗЬ БАЛ (ЗЗИВАЛИ ЖЕНИХІВ)..
ПОНАЗ'ЇЖАЛОСЬ ЛИЦАРІВ БАГАТО,
СЛАВЕТНИХ ГЕРЦОГIВ,БАРОНІВ ТА КНЯЗІВ..
І ВСІ ПРИЙШЛИ ІЗ ЛЕСНИМИ РЕЧАМИ,
ДАРУНКІВ ДИВНИХ КУПУ ПРИНЕСЛИ..
МУЗИКИ ГРАЛИ,СТIЛ ЛОМИВСЬ ХАРЧАМИ,
МЕДИ ТА ВИНА РІКАМИ ТЕКЛИ..
ТА РУСЕНЦІ-КРАСУНІ НЕ ДО П'ЯНКИ..
НЕ РАДУЕ КОШТОВНОСТЕЙ ГОРА..
ВОНА ЧЕКАЛА НА СВОГО ІВАНКА:
КОХАНОГО,ПРОСТОГО ГОНЧАРА..
ПРИЙШОВ ІВАНКО В ЗАМОК ПОНАДВЕЧІР,
В РУКАХ МАВ ЗГОРТОЧОК ДАРУНКА ДЛЯ КНЯЖНИ..
ТА ВАРТА НЕ ПУСТИЛА..ГНАЛА В ПЛЕЧІ..
ПАНИ ГУЛЯЮТЬ..ЙДИ "ПІД ТРИ РОЖНИ"..
ВСЕ Ж УБЛАГАВ ІВАНКО ВАРТОВОГО,
ЩОБ ПЕРЕДАВ ТОЙ ЗГОРТОЧОК КНЯЖНІЙ..
ПРИНЕСЛИ В ЗАЛ..І ЗРАЗУ СТИХЛО СЛОВО..
ТО ДИВНА ВАЗА З КВІТАМИ НА НІЙ..
І КВІТИ,ЯК ЖИВІ ПО НІЙ СТЕЛИЛИСЬ,
ПЕРЕПЛЕЛИСЬ НАРЦИСІВ ПАРОСТКИ..
НА ВСІ БОКИ ІЗ ВАЗИ СВІТЛО ЛИЛОСЬ..
ТРЕМТІЛИ НІЖНО-БІЛІ ПЕЛЮСТКИ..
СЕРДИТИЙ КНЯЗЬ НАСУПИВ ГРІЗНО ОЧІ,
У ГНІВІ ВІН ТУ ДИВНУ ВАЗУ ВЗЯВ..
КОХАННЯ РУСИНЕ,ВСІ ЧАЯННЯ ДІВОЧІ,
У ТУ ХВИЛИНУ В ВАЗІ РОЗПІЗНАВ
В СЕРЦЯХ ТУ ВАЗУ У ВІКНО ВІДКРИТЕ,
ЖБУРНУВ З ГОРИ В ДОЛИНУ,ДЕ ТРАВА..
НА ТИСЯЧІ ОСКОЛОЧКІВ РОЗБИТЕ,
РОЗСИПАЛОСЬ КОХАННЯ ГОНЧАРА
А ВРАНЦІ ВСТАЛО СОНЦЕ ПОНАД ТИСОВ..
І СТАЛОСЬ ДИВО..В КАПЕЛЬКАХ РОСИ..
ПО ВСІЙ ДОЛИНІ ТИСЯЧІ НАРЦИСІВ,
З ОСКОЛКІВ ТОЇ ВАЗИ ПРОРОСЛИ
І В ПАМЯТЬ ПРО ЛЮБОВ ІВАНКА Й РУСІ,
ЩО НЕ СУДИЛАСЬ ЇМ У ТІЙ ПОРІ
ЦВІТУТЬ НАРЦИСИ НА ДОЛИНІ В ХУСТІ..
А ЗАМКА ЛИШ РУЇНИ НА ГОРІ..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
