Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.16
10:59
Шалені дикі ґедзі не кусають.
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.
Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.
Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,
2026.03.16
05:47
То вітер грається волоссям,
То ясне сонце сліпить зір, -
То дощ іде і скрізь розносить
Шум крапелин, як поговір.
Усе навкруг, як сни, мінливе,
Щедротне надмір і скупе, -
Лише завжди минуле сиве
За мною гониться й сопе...
То ясне сонце сліпить зір, -
То дощ іде і скрізь розносить
Шум крапелин, як поговір.
Усе навкруг, як сни, мінливе,
Щедротне надмір і скупе, -
Лише завжди минуле сиве
За мною гониться й сопе...
2026.03.15
17:20
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно
2026.03.15
16:33
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж
2026.03.15
16:17
І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.
2026.03.15
11:56
У сні побачу болісні пророцтва,
Які хотів спалити у вогні,
Тривог і болів, дива і юродства
В мінливій і безмежній глибині.
У сні приходить те, що неможливо,
Химерне, дивне, неземне, із дна
Морів і океанів. Пустотливо
Які хотів спалити у вогні,
Тривог і болів, дива і юродства
В мінливій і безмежній глибині.
У сні приходить те, що неможливо,
Химерне, дивне, неземне, із дна
Морів і океанів. Пустотливо
2026.03.15
02:02
Насичено ядом життя України,
хто поруч чи рядом бере від людини?
хто має підступне бажання очолить
народ цей і далі продовжить неволить?
Кому завдяки не закінчена битва
за щастя в житті і за промені світла?
кому до вподоби подвійні стандарти
хто поруч чи рядом бере від людини?
хто має підступне бажання очолить
народ цей і далі продовжить неволить?
Кому завдяки не закінчена битва
за щастя в житті і за промені світла?
кому до вподоби подвійні стандарти
2026.03.14
21:40
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.
І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.
І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,
2026.03.14
21:36
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.
А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.
А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила
2026.03.14
16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
2026.03.14
13:57
Співала самотність про зграйну дружбу.
Співала, аж серце злітало з словами
І в звуках тремтіло.
Здіймалося вище і вище.
Як жайворон, висло
Та й впало, мов грудка...
Нараз обірвалася пісня.
На серце людина поклала руку.
2026.03.14
13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
2026.03.14
11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
2026.03.14
02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
2026.03.14
00:59
Олександр Жаров (1904—1984)
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
2026.03.13
22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.13
2026.03.06
2026.02.26
2026.02.25
2026.02.24
2026.02.14
2026.02.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
юра гречин (1973) /
Вірші
ДОЛИНА НАРЦИСІВ В ХУСТІ..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ДОЛИНА НАРЦИСІВ В ХУСТІ..
НАД ХУСТОМ ВЕЛИЧАВО НАВИСАЮТЬ
РУЇНИ ЗАМКУ НА КРУТІЙ ГОРІ..
ЩОРОКУ БУР'ЯНАМИ ОБРОСТАЮТЬ,
В ТРАВІ ХОВАЮЧИСЬ,НЕНАЧЕ У ІМЛІ..
СТІН ЗАЛИШКИ,ПОРІЗАНІ ВІТРАМИ,
БЕЗЖАЛІСНИМ ДОЩЕМ СТОЧЕНІ ВСІ..
ШЕПОЧЕ КРІЗЬ СТОЛІТТЯ КОЖНИЙ КАМІНЬ,
ЛЕГЕНДИ СЛАВНИХ,ДАВНИХ ТИХ ЧАСІВ..
БУЛИ ЧАСИ..БУЛИ ВИСОКІ МУРИ,
НАД БАШТАМИ РВАВ ВІТЕР ПРАПОРИ..
ЖИВ СЛАВНИЙ КНЯЗЬ НА ТІЙ ГОРІ ПОХМУРІЙ,
ЩО НАВИСА НАД ТИСОЮ ЗГОРИ..
БУЛА У КНЯЗЯ ДОНЕЧКА ЄДИНА,
ЩО РУСЕЮ ЗВАЛАСЯ МІЖ ЛЮДЬМИ..
ЗРОСТАЛА ТИХО,НАЧЕ ТА КАЛИНА..
ВДИХАЛА СВІЖІСТЬ ПОВНИМИ ГРУДЬМИ..
ТИМ ЧАСОМ В ХУСТІ ЖИВ ГОНЧАР ІВАНКО,
ЩО З ГЛИНИ ДИВНИИЙ ПОСУД ВИПІКАВ..
ЛІПИВ НА КРУЗІ ГЛЕЧИКИ ДЛЯ ЗАМКУ,
І КНЯЖНУ РУСЮ ПАЛКО ПОКОХАВ..
НА ПОВНОЛІТТЯ РУСІ-В ЗАМКУ СВЯТО:
ДАВАВ КНЯЗЬ БАЛ (ЗЗИВАЛИ ЖЕНИХІВ)..
ПОНАЗ'ЇЖАЛОСЬ ЛИЦАРІВ БАГАТО,
СЛАВЕТНИХ ГЕРЦОГIВ,БАРОНІВ ТА КНЯЗІВ..
І ВСІ ПРИЙШЛИ ІЗ ЛЕСНИМИ РЕЧАМИ,
ДАРУНКІВ ДИВНИХ КУПУ ПРИНЕСЛИ..
МУЗИКИ ГРАЛИ,СТIЛ ЛОМИВСЬ ХАРЧАМИ,
МЕДИ ТА ВИНА РІКАМИ ТЕКЛИ..
ТА РУСЕНЦІ-КРАСУНІ НЕ ДО П'ЯНКИ..
НЕ РАДУЕ КОШТОВНОСТЕЙ ГОРА..
ВОНА ЧЕКАЛА НА СВОГО ІВАНКА:
КОХАНОГО,ПРОСТОГО ГОНЧАРА..
ПРИЙШОВ ІВАНКО В ЗАМОК ПОНАДВЕЧІР,
В РУКАХ МАВ ЗГОРТОЧОК ДАРУНКА ДЛЯ КНЯЖНИ..
ТА ВАРТА НЕ ПУСТИЛА..ГНАЛА В ПЛЕЧІ..
ПАНИ ГУЛЯЮТЬ..ЙДИ "ПІД ТРИ РОЖНИ"..
ВСЕ Ж УБЛАГАВ ІВАНКО ВАРТОВОГО,
ЩОБ ПЕРЕДАВ ТОЙ ЗГОРТОЧОК КНЯЖНІЙ..
ПРИНЕСЛИ В ЗАЛ..І ЗРАЗУ СТИХЛО СЛОВО..
ТО ДИВНА ВАЗА З КВІТАМИ НА НІЙ..
І КВІТИ,ЯК ЖИВІ ПО НІЙ СТЕЛИЛИСЬ,
ПЕРЕПЛЕЛИСЬ НАРЦИСІВ ПАРОСТКИ..
НА ВСІ БОКИ ІЗ ВАЗИ СВІТЛО ЛИЛОСЬ..
ТРЕМТІЛИ НІЖНО-БІЛІ ПЕЛЮСТКИ..
СЕРДИТИЙ КНЯЗЬ НАСУПИВ ГРІЗНО ОЧІ,
У ГНІВІ ВІН ТУ ДИВНУ ВАЗУ ВЗЯВ..
КОХАННЯ РУСИНЕ,ВСІ ЧАЯННЯ ДІВОЧІ,
У ТУ ХВИЛИНУ В ВАЗІ РОЗПІЗНАВ
В СЕРЦЯХ ТУ ВАЗУ У ВІКНО ВІДКРИТЕ,
ЖБУРНУВ З ГОРИ В ДОЛИНУ,ДЕ ТРАВА..
НА ТИСЯЧІ ОСКОЛОЧКІВ РОЗБИТЕ,
РОЗСИПАЛОСЬ КОХАННЯ ГОНЧАРА
А ВРАНЦІ ВСТАЛО СОНЦЕ ПОНАД ТИСОВ..
І СТАЛОСЬ ДИВО..В КАПЕЛЬКАХ РОСИ..
ПО ВСІЙ ДОЛИНІ ТИСЯЧІ НАРЦИСІВ,
З ОСКОЛКІВ ТОЇ ВАЗИ ПРОРОСЛИ
І В ПАМЯТЬ ПРО ЛЮБОВ ІВАНКА Й РУСІ,
ЩО НЕ СУДИЛАСЬ ЇМ У ТІЙ ПОРІ
ЦВІТУТЬ НАРЦИСИ НА ДОЛИНІ В ХУСТІ..
А ЗАМКА ЛИШ РУЇНИ НА ГОРІ..
РУЇНИ ЗАМКУ НА КРУТІЙ ГОРІ..
ЩОРОКУ БУР'ЯНАМИ ОБРОСТАЮТЬ,
В ТРАВІ ХОВАЮЧИСЬ,НЕНАЧЕ У ІМЛІ..
СТІН ЗАЛИШКИ,ПОРІЗАНІ ВІТРАМИ,
БЕЗЖАЛІСНИМ ДОЩЕМ СТОЧЕНІ ВСІ..
ШЕПОЧЕ КРІЗЬ СТОЛІТТЯ КОЖНИЙ КАМІНЬ,
ЛЕГЕНДИ СЛАВНИХ,ДАВНИХ ТИХ ЧАСІВ..
БУЛИ ЧАСИ..БУЛИ ВИСОКІ МУРИ,
НАД БАШТАМИ РВАВ ВІТЕР ПРАПОРИ..
ЖИВ СЛАВНИЙ КНЯЗЬ НА ТІЙ ГОРІ ПОХМУРІЙ,
ЩО НАВИСА НАД ТИСОЮ ЗГОРИ..
БУЛА У КНЯЗЯ ДОНЕЧКА ЄДИНА,
ЩО РУСЕЮ ЗВАЛАСЯ МІЖ ЛЮДЬМИ..
ЗРОСТАЛА ТИХО,НАЧЕ ТА КАЛИНА..
ВДИХАЛА СВІЖІСТЬ ПОВНИМИ ГРУДЬМИ..
ТИМ ЧАСОМ В ХУСТІ ЖИВ ГОНЧАР ІВАНКО,
ЩО З ГЛИНИ ДИВНИИЙ ПОСУД ВИПІКАВ..
ЛІПИВ НА КРУЗІ ГЛЕЧИКИ ДЛЯ ЗАМКУ,
І КНЯЖНУ РУСЮ ПАЛКО ПОКОХАВ..
НА ПОВНОЛІТТЯ РУСІ-В ЗАМКУ СВЯТО:
ДАВАВ КНЯЗЬ БАЛ (ЗЗИВАЛИ ЖЕНИХІВ)..
ПОНАЗ'ЇЖАЛОСЬ ЛИЦАРІВ БАГАТО,
СЛАВЕТНИХ ГЕРЦОГIВ,БАРОНІВ ТА КНЯЗІВ..
І ВСІ ПРИЙШЛИ ІЗ ЛЕСНИМИ РЕЧАМИ,
ДАРУНКІВ ДИВНИХ КУПУ ПРИНЕСЛИ..
МУЗИКИ ГРАЛИ,СТIЛ ЛОМИВСЬ ХАРЧАМИ,
МЕДИ ТА ВИНА РІКАМИ ТЕКЛИ..
ТА РУСЕНЦІ-КРАСУНІ НЕ ДО П'ЯНКИ..
НЕ РАДУЕ КОШТОВНОСТЕЙ ГОРА..
ВОНА ЧЕКАЛА НА СВОГО ІВАНКА:
КОХАНОГО,ПРОСТОГО ГОНЧАРА..
ПРИЙШОВ ІВАНКО В ЗАМОК ПОНАДВЕЧІР,
В РУКАХ МАВ ЗГОРТОЧОК ДАРУНКА ДЛЯ КНЯЖНИ..
ТА ВАРТА НЕ ПУСТИЛА..ГНАЛА В ПЛЕЧІ..
ПАНИ ГУЛЯЮТЬ..ЙДИ "ПІД ТРИ РОЖНИ"..
ВСЕ Ж УБЛАГАВ ІВАНКО ВАРТОВОГО,
ЩОБ ПЕРЕДАВ ТОЙ ЗГОРТОЧОК КНЯЖНІЙ..
ПРИНЕСЛИ В ЗАЛ..І ЗРАЗУ СТИХЛО СЛОВО..
ТО ДИВНА ВАЗА З КВІТАМИ НА НІЙ..
І КВІТИ,ЯК ЖИВІ ПО НІЙ СТЕЛИЛИСЬ,
ПЕРЕПЛЕЛИСЬ НАРЦИСІВ ПАРОСТКИ..
НА ВСІ БОКИ ІЗ ВАЗИ СВІТЛО ЛИЛОСЬ..
ТРЕМТІЛИ НІЖНО-БІЛІ ПЕЛЮСТКИ..
СЕРДИТИЙ КНЯЗЬ НАСУПИВ ГРІЗНО ОЧІ,
У ГНІВІ ВІН ТУ ДИВНУ ВАЗУ ВЗЯВ..
КОХАННЯ РУСИНЕ,ВСІ ЧАЯННЯ ДІВОЧІ,
У ТУ ХВИЛИНУ В ВАЗІ РОЗПІЗНАВ
В СЕРЦЯХ ТУ ВАЗУ У ВІКНО ВІДКРИТЕ,
ЖБУРНУВ З ГОРИ В ДОЛИНУ,ДЕ ТРАВА..
НА ТИСЯЧІ ОСКОЛОЧКІВ РОЗБИТЕ,
РОЗСИПАЛОСЬ КОХАННЯ ГОНЧАРА
А ВРАНЦІ ВСТАЛО СОНЦЕ ПОНАД ТИСОВ..
І СТАЛОСЬ ДИВО..В КАПЕЛЬКАХ РОСИ..
ПО ВСІЙ ДОЛИНІ ТИСЯЧІ НАРЦИСІВ,
З ОСКОЛКІВ ТОЇ ВАЗИ ПРОРОСЛИ
І В ПАМЯТЬ ПРО ЛЮБОВ ІВАНКА Й РУСІ,
ЩО НЕ СУДИЛАСЬ ЇМ У ТІЙ ПОРІ
ЦВІТУТЬ НАРЦИСИ НА ДОЛИНІ В ХУСТІ..
А ЗАМКА ЛИШ РУЇНИ НА ГОРІ..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
