ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.12.18 00:08
Нещодавно снився дивний сон,
ніби в мене вдома на подвір'ї,
під старий, гаркавий патефон,
Гусаків товчуть чубаті Півні.
Заєць з вовком п'ють на брудершафт,
грають в доміно з Кролями Свині.
Напідпитку Місячний ландшафт
зачепився за тумани сині.

М Менянин
2025.12.17 23:48
Ворог наш такий як є –
віднімає, топче, б’є.
Чи настав, чи настає
час забрати все своє.

Спадок наш, країв Земля –
зазіхання від кремля.
Ця околиця Русі

Іван Потьомкін
2025.12.17 20:15
У жодну віру не вкладається життя.
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.

***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,

С М
2025.12.17 16:51
Кришталеві
Води огортають все у синь
Прохолодну

Чуйна, грішна
Ця любов є над усе красива
Знаю, де лишився би
Свій почавши день

Тетяна Левицька
2025.12.17 14:01
Хмари чередою
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.

Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім

Борис Костиря
2025.12.17 12:49
Ніхто не йде до цієї
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає

Юрко Бужанин
2025.12.17 10:51
Сама себе обманюєш, кохана,
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно


Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати

Кока Черкаський
2025.12.17 00:04
Привіт! Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр

Борис Костиря
2025.12.16 17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.

Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,

Сергій Губерначук
2025.12.16 13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.

Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові

Юлія Щербатюк
2025.12.16 13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".

Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.

Юрко Бужанин
2025.12.16 12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,

Артур Курдіновський
2025.12.16 12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.

Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,

Олександр Сушко
2025.12.16 10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.

МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги

Тетяна Левицька
2025.12.16 09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.

Віктор Кучерук
2025.12.16 06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / юра гречин (1973) / Вірші

 ДОЛИНА НАРЦИСІВ В ХУСТІ..
НАД ХУСТОМ ВЕЛИЧАВО НАВИСАЮТЬ

РУЇНИ ЗАМКУ НА КРУТІЙ ГОРІ..

ЩОРОКУ БУР'ЯНАМИ ОБРОСТАЮТЬ,

В ТРАВІ ХОВАЮЧИСЬ,НЕНАЧЕ У ІМЛІ..



СТІН ЗАЛИШКИ,ПОРІЗАНІ ВІТРАМИ,

БЕЗЖАЛІСНИМ ДОЩЕМ СТОЧЕНІ ВСІ..

ШЕПОЧЕ КРІЗЬ СТОЛІТТЯ КОЖНИЙ КАМІНЬ,

ЛЕГЕНДИ СЛАВНИХ,ДАВНИХ ТИХ ЧАСІВ..



БУЛИ ЧАСИ..БУЛИ ВИСОКІ МУРИ,

НАД БАШТАМИ РВАВ ВІТЕР ПРАПОРИ..

ЖИВ СЛАВНИЙ КНЯЗЬ НА ТІЙ ГОРІ ПОХМУРІЙ,

ЩО НАВИСА НАД ТИСОЮ ЗГОРИ..



БУЛА У КНЯЗЯ ДОНЕЧКА ЄДИНА,

ЩО РУСЕЮ ЗВАЛАСЯ МІЖ ЛЮДЬМИ..

ЗРОСТАЛА ТИХО,НАЧЕ ТА КАЛИНА..

ВДИХАЛА СВІЖІСТЬ ПОВНИМИ ГРУДЬМИ..



ТИМ ЧАСОМ В ХУСТІ ЖИВ ГОНЧАР ІВАНКО,

ЩО З ГЛИНИ ДИВНИИЙ ПОСУД ВИПІКАВ..

ЛІПИВ НА КРУЗІ ГЛЕЧИКИ ДЛЯ ЗАМКУ,

І КНЯЖНУ РУСЮ ПАЛКО ПОКОХАВ..



НА ПОВНОЛІТТЯ РУСІ-В ЗАМКУ СВЯТО:

ДАВАВ КНЯЗЬ БАЛ (ЗЗИВАЛИ ЖЕНИХІВ)..

ПОНАЗ'ЇЖАЛОСЬ ЛИЦАРІВ БАГАТО,

СЛАВЕТНИХ ГЕРЦОГIВ,БАРОНІВ ТА КНЯЗІВ..



І ВСІ ПРИЙШЛИ ІЗ ЛЕСНИМИ РЕЧАМИ,

ДАРУНКІВ ДИВНИХ КУПУ ПРИНЕСЛИ..

МУЗИКИ ГРАЛИ,СТIЛ ЛОМИВСЬ ХАРЧАМИ,

МЕДИ ТА ВИНА РІКАМИ ТЕКЛИ..



ТА РУСЕНЦІ-КРАСУНІ НЕ ДО П'ЯНКИ..

НЕ РАДУЕ КОШТОВНОСТЕЙ ГОРА..

ВОНА ЧЕКАЛА НА СВОГО ІВАНКА:

КОХАНОГО,ПРОСТОГО ГОНЧАРА..



ПРИЙШОВ ІВАНКО В ЗАМОК ПОНАДВЕЧІР,

В РУКАХ МАВ ЗГОРТОЧОК ДАРУНКА ДЛЯ КНЯЖНИ..

ТА ВАРТА НЕ ПУСТИЛА..ГНАЛА В ПЛЕЧІ..

ПАНИ ГУЛЯЮТЬ..ЙДИ "ПІД ТРИ РОЖНИ"..



ВСЕ Ж УБЛАГАВ ІВАНКО ВАРТОВОГО,

ЩОБ ПЕРЕДАВ ТОЙ ЗГОРТОЧОК КНЯЖНІЙ..

ПРИНЕСЛИ В ЗАЛ..І ЗРАЗУ СТИХЛО СЛОВО..

ТО ДИВНА ВАЗА З КВІТАМИ НА НІЙ..



І КВІТИ,ЯК ЖИВІ ПО НІЙ СТЕЛИЛИСЬ,

ПЕРЕПЛЕЛИСЬ НАРЦИСІВ ПАРОСТКИ..

НА ВСІ БОКИ ІЗ ВАЗИ СВІТЛО ЛИЛОСЬ..

ТРЕМТІЛИ НІЖНО-БІЛІ ПЕЛЮСТКИ..



СЕРДИТИЙ КНЯЗЬ НАСУПИВ ГРІЗНО ОЧІ,

У ГНІВІ ВІН ТУ ДИВНУ ВАЗУ ВЗЯВ..

КОХАННЯ РУСИНЕ,ВСІ ЧАЯННЯ ДІВОЧІ,

У ТУ ХВИЛИНУ В ВАЗІ РОЗПІЗНАВ



В СЕРЦЯХ ТУ ВАЗУ У ВІКНО ВІДКРИТЕ,

ЖБУРНУВ З ГОРИ В ДОЛИНУ,ДЕ ТРАВА..

НА ТИСЯЧІ ОСКОЛОЧКІВ РОЗБИТЕ,

РОЗСИПАЛОСЬ КОХАННЯ ГОНЧАРА



А ВРАНЦІ ВСТАЛО СОНЦЕ ПОНАД ТИСОВ..

І СТАЛОСЬ ДИВО..В КАПЕЛЬКАХ РОСИ..

ПО ВСІЙ ДОЛИНІ ТИСЯЧІ НАРЦИСІВ,

З ОСКОЛКІВ ТОЇ ВАЗИ ПРОРОСЛИ



І В ПАМЯТЬ ПРО ЛЮБОВ ІВАНКА Й РУСІ,

ЩО НЕ СУДИЛАСЬ ЇМ У ТІЙ ПОРІ

ЦВІТУТЬ НАРЦИСИ НА ДОЛИНІ В ХУСТІ..

А ЗАМКА ЛИШ РУЇНИ НА ГОРІ..




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-04-04 15:31:19
Переглядів сторінки твору 406
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.713
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2016.04.04 16:05
Автор у цю хвилину відсутній