Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.15
11:12
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
2025.12.15
08:16
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
2025.12.15
07:40
Попри снігу і дощу,
Попри слюнь і всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…
Попри слюнь і всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…
2025.12.15
06:33
Дочекалися і ми
Явних проявів зими -
Прошуміла завірюха,
Вкривши землю білим пухом,
А опісля на мороз
Несподівано взялось,
Ще й канікули тривалі
На догоду нам настали...
Явних проявів зими -
Прошуміла завірюха,
Вкривши землю білим пухом,
А опісля на мороз
Несподівано взялось,
Ще й канікули тривалі
На догоду нам настали...
2025.12.15
00:20
Чого хоче жінка, того хоче Бог,
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.
2025.12.14
22:21
Зима невідчутна і геть невловима.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.
Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.
Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.
Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.
Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.
2025.12.14
18:39
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.
2025.12.14
17:36
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
2025.12.14
15:10
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
2025.12.14
11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
2025.12.14
10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
2025.12.14
10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
2025.12.14
09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
2025.12.14
06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
2025.12.14
04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
2025.12.14
02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.02
2025.12.01
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
юра гречин (1973) /
Вірші
Белла...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Белла...
местечко Барабой,что под Одессой.
бурлящие двадцатые года.
еврейские погромы, без ексцесов ,
не обходились вроде никогда.
пришло ЧеКа, евреям стало худо,
нет жизни вовсе, так, шо боже ш мой,
биндюжник Моня, уж не веря в чудо,
собрался до Америки с семьей.
а дочка, все упрямится, рыдая.
и уезжать не хочет, вот бардак.
ведь обещанье милому давая,
клялась, что будет ждать, неважно как.
ох , Белла, Белла-маленькое чудо,
черны, как сажа, косы и глаза,
и от тебя, порой, как от талмуда,
мне взгляда оторвать никак нельзя.
умна, скромна, упряма, не свернула,
уж если влюбится-верна как сталь-клинку.
угрозы, уговоры и посулы,
ничто не помогает старику.
но ехать все же надо,
в Америке порядок,
но Белла остается, зохен вей.
поедем дочка с нами ,
там женихи-стадами,
свобода...капитоллий...и бродвей.
разбила сердце папе , и осталась.
вкусив всего : погромы....лагеря.
и из последних сил за жизнь цеплялась.
любя и веря в то, что все не зря.
прошло лет десять после всех скитаний,
вернулась Белла в милый Барабой.
а в трещинке за печкой,
конверт полуистлевший..
ей весточку прислал её герой.
до дрожи пробирает,
конвертик открывая,
читает Белла милого слова:
штабс-капитан в отставке,
как разгромили ставку,
в Стамбул уплыл, успев тогда едва..
женился там на Фросе,
(прощенья слезно просит),
и есть у них сыночек (очень мил).
и слышал, что быть может,
она в Нью-Йорке тоже..
от клятвы он ее освободил..
эх, Белла, Белла, маленькое чудо..
черны , как сажа , косы и глаза..
что прожила ты ,я гадать не буду,
но только по щеке бежит слеза..
а море разгулялось не на шутку,
сгустились тучи , солнца вовсе нет,
на воздух, подышать хоть на минутку,
не стала милому писать она ответ..
и долго в Барабое грели слухи,
но Беллу больше встретить не пришлось,
лишь только стонет море от разлуки,
да в память её имя запеклось..
бурлящие двадцатые года.
еврейские погромы, без ексцесов ,
не обходились вроде никогда.
пришло ЧеКа, евреям стало худо,
нет жизни вовсе, так, шо боже ш мой,
биндюжник Моня, уж не веря в чудо,
собрался до Америки с семьей.
а дочка, все упрямится, рыдая.
и уезжать не хочет, вот бардак.
ведь обещанье милому давая,
клялась, что будет ждать, неважно как.
ох , Белла, Белла-маленькое чудо,
черны, как сажа, косы и глаза,
и от тебя, порой, как от талмуда,
мне взгляда оторвать никак нельзя.
умна, скромна, упряма, не свернула,
уж если влюбится-верна как сталь-клинку.
угрозы, уговоры и посулы,
ничто не помогает старику.
но ехать все же надо,
в Америке порядок,
но Белла остается, зохен вей.
поедем дочка с нами ,
там женихи-стадами,
свобода...капитоллий...и бродвей.
разбила сердце папе , и осталась.
вкусив всего : погромы....лагеря.
и из последних сил за жизнь цеплялась.
любя и веря в то, что все не зря.
прошло лет десять после всех скитаний,
вернулась Белла в милый Барабой.
а в трещинке за печкой,
конверт полуистлевший..
ей весточку прислал её герой.
до дрожи пробирает,
конвертик открывая,
читает Белла милого слова:
штабс-капитан в отставке,
как разгромили ставку,
в Стамбул уплыл, успев тогда едва..
женился там на Фросе,
(прощенья слезно просит),
и есть у них сыночек (очень мил).
и слышал, что быть может,
она в Нью-Йорке тоже..
от клятвы он ее освободил..
эх, Белла, Белла, маленькое чудо..
черны , как сажа , косы и глаза..
что прожила ты ,я гадать не буду,
но только по щеке бежит слеза..
а море разгулялось не на шутку,
сгустились тучи , солнца вовсе нет,
на воздух, подышать хоть на минутку,
не стала милому писать она ответ..
и долго в Барабое грели слухи,
но Беллу больше встретить не пришлось,
лишь только стонет море от разлуки,
да в память её имя запеклось..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
