Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.29
21:57
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
2026.07.29
21:05
Вже втрачаю у Тебе віру,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
2026.07.29
17:03
Соломон Фогельсон (1910-1994)
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
2026.07.29
14:40
Баба деда присмотрела
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
2026.07.29
14:05
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
2026.07.29
13:57
Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
2026.07.29
12:10
Що є загрозою тьюторам* кліру?
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
2026.07.29
10:14
Вітчизна-мати не усім дається
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
2026.07.29
09:47
політ джмеля довкіл граната
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
2026.07.29
08:27
Художня мапа сновидінь
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.
А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.
А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,
2026.07.29
05:36
Приснилася жінка безвісна
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
2026.07.29
03:09
Штрих IV: Прихисток на Ринку та Слава Галичини
Музичний супровід:
продовжує тихо звучати Другий концерт (Andante espressivo)
Невдовзі Лемберг капітулював перед ним. Ксавер став головною фігурою тутешнього музичного життя – засновником хорового То
2026.07.28
20:51
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
2026.07.28
19:35
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
2026.07.28
19:02
Вже раки червоні і стало здаватись
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
2026.07.28
15:01
Легкий гуляє між кущами вітер,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
2026.07.04
2026.06.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
юра гречин (1973) /
Вірші
Белла...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Белла...
местечко Барабой,что под Одессой.
бурлящие двадцатые года.
еврейские погромы, без ексцесов ,
не обходились вроде никогда.
пришло ЧеКа, евреям стало худо,
нет жизни вовсе, так, шо боже ш мой,
биндюжник Моня, уж не веря в чудо,
собрался до Америки с семьей.
а дочка, все упрямится, рыдая.
и уезжать не хочет, вот бардак.
ведь обещанье милому давая,
клялась, что будет ждать, неважно как.
ох , Белла, Белла-маленькое чудо,
черны, как сажа, косы и глаза,
и от тебя, порой, как от талмуда,
мне взгляда оторвать никак нельзя.
умна, скромна, упряма, не свернула,
уж если влюбится-верна как сталь-клинку.
угрозы, уговоры и посулы,
ничто не помогает старику.
но ехать все же надо,
в Америке порядок,
но Белла остается, зохен вей.
поедем дочка с нами ,
там женихи-стадами,
свобода...капитоллий...и бродвей.
разбила сердце папе , и осталась.
вкусив всего : погромы....лагеря.
и из последних сил за жизнь цеплялась.
любя и веря в то, что все не зря.
прошло лет десять после всех скитаний,
вернулась Белла в милый Барабой.
а в трещинке за печкой,
конверт полуистлевший..
ей весточку прислал её герой.
до дрожи пробирает,
конвертик открывая,
читает Белла милого слова:
штабс-капитан в отставке,
как разгромили ставку,
в Стамбул уплыл, успев тогда едва..
женился там на Фросе,
(прощенья слезно просит),
и есть у них сыночек (очень мил).
и слышал, что быть может,
она в Нью-Йорке тоже..
от клятвы он ее освободил..
эх, Белла, Белла, маленькое чудо..
черны , как сажа , косы и глаза..
что прожила ты ,я гадать не буду,
но только по щеке бежит слеза..
а море разгулялось не на шутку,
сгустились тучи , солнца вовсе нет,
на воздух, подышать хоть на минутку,
не стала милому писать она ответ..
и долго в Барабое грели слухи,
но Беллу больше встретить не пришлось,
лишь только стонет море от разлуки,
да в память её имя запеклось..
бурлящие двадцатые года.
еврейские погромы, без ексцесов ,
не обходились вроде никогда.
пришло ЧеКа, евреям стало худо,
нет жизни вовсе, так, шо боже ш мой,
биндюжник Моня, уж не веря в чудо,
собрался до Америки с семьей.
а дочка, все упрямится, рыдая.
и уезжать не хочет, вот бардак.
ведь обещанье милому давая,
клялась, что будет ждать, неважно как.
ох , Белла, Белла-маленькое чудо,
черны, как сажа, косы и глаза,
и от тебя, порой, как от талмуда,
мне взгляда оторвать никак нельзя.
умна, скромна, упряма, не свернула,
уж если влюбится-верна как сталь-клинку.
угрозы, уговоры и посулы,
ничто не помогает старику.
но ехать все же надо,
в Америке порядок,
но Белла остается, зохен вей.
поедем дочка с нами ,
там женихи-стадами,
свобода...капитоллий...и бродвей.
разбила сердце папе , и осталась.
вкусив всего : погромы....лагеря.
и из последних сил за жизнь цеплялась.
любя и веря в то, что все не зря.
прошло лет десять после всех скитаний,
вернулась Белла в милый Барабой.
а в трещинке за печкой,
конверт полуистлевший..
ей весточку прислал её герой.
до дрожи пробирает,
конвертик открывая,
читает Белла милого слова:
штабс-капитан в отставке,
как разгромили ставку,
в Стамбул уплыл, успев тогда едва..
женился там на Фросе,
(прощенья слезно просит),
и есть у них сыночек (очень мил).
и слышал, что быть может,
она в Нью-Йорке тоже..
от клятвы он ее освободил..
эх, Белла, Белла, маленькое чудо..
черны , как сажа , косы и глаза..
что прожила ты ,я гадать не буду,
но только по щеке бежит слеза..
а море разгулялось не на шутку,
сгустились тучи , солнца вовсе нет,
на воздух, подышать хоть на минутку,
не стала милому писать она ответ..
и долго в Барабое грели слухи,
но Беллу больше встретить не пришлось,
лишь только стонет море от разлуки,
да в память её имя запеклось..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
