вот і встретілісь два адіночества разажглі на дарогє кастєр – а воно і не горить, навіть тліє так ледь-ледь лишень, і ні жару, ні якого іншого профіту нема горопашним від багаття того, он так, до курвимами, не горить – хоч плач, хоч дрочи – і яких інших зустрічей на шляху отому не заповідається, а любові хочеться ясної і всеохопної, щоб книжку писати можна було чи бодай перед друзями хвалитись, щасливі які разом. і що не робили тільки вони – і бензину рафінованої камасутри хлюпали, і хмиз всяких вправ тантричних підкидали, дрівець всякого і софт, і хардпорно підкладали рукою нетремтливою, навіть самі своє хомвідео знімали, накріслінастолінапідвіконнику, і спиртиком лірики ніжноголосої підливали оте вогнище, єсєнін там, асадов, ще хтось із тих свєточєй ізяшчной словєсності, вечері всякі романтичні мутили, щедро здоблюючи те все свічечками ароматичними та травками всякими целєбними – танцювала риба раком, тіпа, а воно всьо нє то. так і заїбались, нашо воно, жити бєз любві, і разошлісь как в морє караблі.
Зустрілись вони через декілька років випадково, він собаку вигулював, а вона, виявилось, продавчинею на сусідньому ринку працювати влаштувалась. Зраділи одне одному, аж дивно їм з того, домовились ввечері, після роботи, зустрітись. Он так ця історійка і закінчилась, тепер у них двоє діток – син першокласник і донечка, три рочки. Він інколи каже сусідові при пиві недільному – а шо, бля, з роботи прийду – постірано, поглажено всьо, жратва готова, спиногризи доглянуті, а що ше треба, соточку дьорнув, поїв, телевізор подивився, по сраці погладив троха – і спати, і знову на роботу. А вона подружці хвалиться – а шо, заробляє нормально, їсти є шо, по чужих курвах не бігає, і діточки як квіточки, і уважний, і не п’є так як інші, шо день і ніч не просихають, нормально живемо, щасливо, однослово.