Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Валерій Сьомін (1947) /
Проза
Якою мовою говорить Бог і його діти
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Якою мовою говорить Бог і його діти
Духовна близькість поєднує людей в одне ціле – так, що їм не потрібно багато слів, щоб розуміти один одного. Про духовно споріднених людей кажуть, що вони розуміються з півслова, а закохані – ті, що люблять справжньою і, до того ж, взаємною любов’ю – часто здатні чути і розуміти одне одного зовсім без слів: чути в мовчанні, розуміти з одного погляду і навіть відчувати на будь-якій відстані. Про таке спілкування більшість із нас може тільки мріяти. Адже відомо, скільки потрібно слів, скільки суперечок і словесних баталій, для того, щоб докричатися, достукатися до сердець і розуму інших людей, щоб тебе зрозуміли і сприйняли. І це є звичайним явищем не лише серед представників різних партій, а навіть між найближчими, найріднішими людьми, які живуть поруч, в одній сім’ї, часто не розлучаються ні вдень, ні вночі, здавалося б, живуть одним життям і роблять одну спільну справу. Чим більше люди сперечаються, чим голосніше кричать, тим менше чують і гірше розуміють один одного. Розуміння можливе лише за умови поваги до іншого, а справжня злагода і єдність тільки там, де царює і править Любов. Тоді багато слів стають непотрібними, а деякі зовсім зникають, бо люди починають говорити іншою мовою – мовою Любові, мовою розумних вищих істот, яких створив сам Бог, і яким дав він наймення Людина.
Тільки такою мовою – мовою Благодаті і Любові – спілкується весь Всесвіт. Це і є мова ангелів, небесних жителів. Їм не потрібні слова, щоб знати істину і розуміти один одного, бо кожний з них і є часткою цієї Істини, часткою великої Вселенської Любові. Слова навіть заважали б їм, подібно до того, як інвалідні милиці заважали б ходити цілком здоровій людині, або клітка заважає літати птахові, що народився і виріс на волі.
Мова вільного духу Любові – це дивна Небесна мова, якій не потрібні слова – не завжди зрозуміла для жителів Землі. Приземлена людина змушена користуватись багатьма словами та умовностями, вигадувати все нові, поки вона відокремлена від інших істот і від усього Космосу своїм егоїзмом і поки ще не навчилася по-справжньому любити. Але давайте згадаємо, що планета, на якій ми живемо – це теж частка Космосу; вона знаходиться у тому ж самому Всесвіті, який ми називаємо Небом, а значить всі ми, без жодного вийнятку – небесні жителі і діти Всесвіту, хоча й маленькі, настільки маленькі, що ще не навчились говорити. Давайте ж учитись розмовляти рідною мовою: мовою Всесвіту, мовою Любові – мовою друзів, а не ворогів.
***
Слово – це не тільки носій, переносник, провідник духу, але також обмежувач його. Як електричний заряд, рухаючись по проводу, губить свою первісну силу, так і Істина – багато втрачає, втілюючись у слові і обмежуючись словом. Ніякий композитор не може виразити у музичних звуках те, що чує у своїй душі, і чим геніальніший композитор, тим більше страждає він від свого безсилля і від неможливості зробити це.
Подібні ж почуття, що межують з відчаєм, знайомі не лише композиторам, але й художникам, літераторам і взагалі творчим людям. У якійсь мірі це відомо всім, а особливо закоханим, котрі не раз стикалися з прикрою, а іноді й болісною неможливістю глибоко і вірно висловити ті почуття, думки і бажання, що переповнюють їх. Не лише звук, слово, а й будь-яке інше матеріальне вираження духу, його видимий прояв неминуче призводить до втрат, профанацій і викривлення, ба навіть спотворення. Ось чому пізнання Бога, Божественне одкровення, просвітлення, усякий співдотик з Вищим – інтимні; про них, про ці прекрасні небом явлення можна пробувати розповісти у грубих, загальних обрисах, але їх неможливо подарувати, передати іншому, скопіювати з чийогось духовного досвіду.
Матерія – це лише всього тінь Духу. Життя – це невпинний, постійний рух до Досконалого. «Бог – у тихому віянні» - говорить Біблія. Вчись чути Бога не лише в звуках, в словах, але й в мовчанні, в тиші, чути його всередині самого себе, без слів і звуків, тому що Божественна мова – це мова Благодаті, мова Любові, яка зрозуміла тільки люблячим, і яку неможливо передати словами.
Тільки такою мовою – мовою Благодаті і Любові – спілкується весь Всесвіт. Це і є мова ангелів, небесних жителів. Їм не потрібні слова, щоб знати істину і розуміти один одного, бо кожний з них і є часткою цієї Істини, часткою великої Вселенської Любові. Слова навіть заважали б їм, подібно до того, як інвалідні милиці заважали б ходити цілком здоровій людині, або клітка заважає літати птахові, що народився і виріс на волі.
Мова вільного духу Любові – це дивна Небесна мова, якій не потрібні слова – не завжди зрозуміла для жителів Землі. Приземлена людина змушена користуватись багатьма словами та умовностями, вигадувати все нові, поки вона відокремлена від інших істот і від усього Космосу своїм егоїзмом і поки ще не навчилася по-справжньому любити. Але давайте згадаємо, що планета, на якій ми живемо – це теж частка Космосу; вона знаходиться у тому ж самому Всесвіті, який ми називаємо Небом, а значить всі ми, без жодного вийнятку – небесні жителі і діти Всесвіту, хоча й маленькі, настільки маленькі, що ще не навчились говорити. Давайте ж учитись розмовляти рідною мовою: мовою Всесвіту, мовою Любові – мовою друзів, а не ворогів.
***
Слово – це не тільки носій, переносник, провідник духу, але також обмежувач його. Як електричний заряд, рухаючись по проводу, губить свою первісну силу, так і Істина – багато втрачає, втілюючись у слові і обмежуючись словом. Ніякий композитор не може виразити у музичних звуках те, що чує у своїй душі, і чим геніальніший композитор, тим більше страждає він від свого безсилля і від неможливості зробити це.
Подібні ж почуття, що межують з відчаєм, знайомі не лише композиторам, але й художникам, літераторам і взагалі творчим людям. У якійсь мірі це відомо всім, а особливо закоханим, котрі не раз стикалися з прикрою, а іноді й болісною неможливістю глибоко і вірно висловити ті почуття, думки і бажання, що переповнюють їх. Не лише звук, слово, а й будь-яке інше матеріальне вираження духу, його видимий прояв неминуче призводить до втрат, профанацій і викривлення, ба навіть спотворення. Ось чому пізнання Бога, Божественне одкровення, просвітлення, усякий співдотик з Вищим – інтимні; про них, про ці прекрасні небом явлення можна пробувати розповісти у грубих, загальних обрисах, але їх неможливо подарувати, передати іншому, скопіювати з чийогось духовного досвіду.
Матерія – це лише всього тінь Духу. Життя – це невпинний, постійний рух до Досконалого. «Бог – у тихому віянні» - говорить Біблія. Вчись чути Бога не лише в звуках, в словах, але й в мовчанні, в тиші, чути його всередині самого себе, без слів і звуків, тому що Божественна мова – це мова Благодаті, мова Любові, яка зрозуміла тільки люблячим, і яку неможливо передати словами.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
