ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валерій Сьомін (1947) / Проза

 Дух і душа
Немає істоти, яка була б Богом. Абсолют це не істота, а Дух - те, що не вкладається у людський розум. Наділяти Абсолют душевними якостями, притаманними людині, не є істиною. Дух не можна визначити жодним терміном, словом, поняттям чи образом. І образ, і слово, і терміни чи уявлення це засоби і спроби вимірювання чогось обмеженого, а Абсолют не може бути обмежений за визначенням. Саме слово Абсолют найбільш прийнятне, коли мова йде про Дух і Істину у найвищому сенсі цих понять. Істину, тобто Дух, можна почати пізнавати і розуміти тільки через серце, бо воно має набагато більші можливості сприйняття реальності, ніж розум. Лише йдучи за серцем, розум здатен допомагати йому у сприйманні і втіленні Духа, а не заважати. Однак серце також може і неодмінно буде помилятись, поки не навчиться відрізняти істинне від ілюзорного. У душі є дві можливості – орієнтуватись або на розум, або на почуття. Якщо вона зважатиме виключно на розум, то буде помилятись завжди. А якщо обере своїм Вчителем серце, то помилятиметься лише доти, доки не навчиться відрізняти «правого» від «лівого». Власне, ученицею є душа, а не серце, бо серце це лишень приймач і передавач усього діапазону почуттів – від найнижчого негативу до найвищого позитиву, доступного людині. Почуття це своєрідні сигнали присутності дії і впливу тих чи інших духів на духовно незрілу душу людини. Душа робить вибір, зупиняючись на тих чи інших почуттях, сприймаючи їх, як свої, і таким чином розчиняє і втілює їх у собі і своєму житті. З часом душа стає подібною до тих сутностей, яких вона обрала сама в якості вчителів. Серце пропонує їй все, як приймач пропонує слухачеві всі хвилі ефіру, які він здатен сприйняти. Одначе душа не тільки слухачка і учениця, але й втілювачка на видимому плані, матеріалізуючи через розум і тіло все те, що вона сприйняла і зробила своїм духовним надбанням. Ось чому Христос навчає людину збирати квіти, а не бур’ян, і чому Євангеліє називає Бога Любов’ю – щоб людська душа серед шуму різних голосів ефіру, серед галасливих і підступних реклам, серед брехливого, легковажного і сентиментального, серед океану «цікавого» знайшла найвищу хвилю – голос істинної Любові, голос свого Всевишнього Я і орієнтувалася тільки на нього. Тоді все, що вона почує і побачить в житті, буде фільтрувати через серце, в якому звучатиме лише цей голос, голос справжньої Любові. Вона побачить і весь світ і саму себе в іншому світлі, у Світлі Любові, і сама стане подібною до Світла, а Небо буде її реальністю.
Наша реальність – це Дух, якого ми обрали свідомо чи несвідомо і в якому перебуваємо. Обрати несвідомо можна лише негатив. Несвідомо обрати Істину неможливо. «Дух є Істина» - сказав Христос, маючи на увазі Дух правдивої Любові. Правдива ненависть не є істиною, а духом збочення, спотворення істини.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-04-13 22:24:17
Переглядів сторінки твору 933
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.818
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 21:11
Автор у цю хвилину відсутній