Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.15
17:00
тут бував
прадавній ліс
повен радості
і сліз
небо лоскотав
верхів'ям
потопав
у птахоспів'ї
прадавній ліс
повен радості
і сліз
небо лоскотав
верхів'ям
потопав
у птахоспів'ї
2026.05.15
15:44
її знайшли
всього опісля
повішаною
десь на вишні
недалік
чому на вишні
ми не зрозуміли
я вішався би сам
всього опісля
повішаною
десь на вишні
недалік
чому на вишні
ми не зрозуміли
я вішався би сам
2026.05.15
13:13
Шкіра чобіт і колонська вода
Свічадо ~ вікно де жила самота
Довкола неї саду квіт
Пурпур кармін фіолет і блакить
Прийшла мертвою далі у безвість пішла
Сад зачинився квіт поїла іржа
На стіні того саду легенда вістить
Свічадо ~ вікно де жила самота
Довкола неї саду квіт
Пурпур кармін фіолет і блакить
Прийшла мертвою далі у безвість пішла
Сад зачинився квіт поїла іржа
На стіні того саду легенда вістить
2026.05.15
13:04
Ти виростаєш із пітьми
суцвіттям бузку з весни
як спогад у дослід.
Коли ми були ще дітьми,
ти вголос читала сни
як вірші дорослі.
Телепортуєшся вкотре
суцвіттям бузку з весни
як спогад у дослід.
Коли ми були ще дітьми,
ти вголос читала сни
як вірші дорослі.
Телепортуєшся вкотре
2026.05.15
11:39
Усе зруйновано. Життя колишнє
Розбите вщент, нема шляху назад.
Лиш круком прокричить торішнє лихо
І возвістить новітній листопад.
Будинки зносять в асфальт здирають.
Зітліли гасла дужі та малі.
Листок впаде, немов квиток до раю,
Розбите вщент, нема шляху назад.
Лиш круком прокричить торішнє лихо
І возвістить новітній листопад.
Будинки зносять в асфальт здирають.
Зітліли гасла дужі та малі.
Листок впаде, немов квиток до раю,
2026.05.15
11:00
Від заздрості, образи й туги
Застряг у горлі вчорашній вареник.
Моєї бездарності єдина заслуга -
Про талановитих "Жебрацький денник".
Застряг у горлі вчорашній вареник.
Моєї бездарності єдина заслуга -
Про талановитих "Жебрацький денник".
2026.05.15
10:29
Чотири рядки моєї невинної пародії без жодного прізвища:
«Так, без кохання він не вмер,
хоча з коханням помирав…
Виходить знов в прямий етер,
де кожен вірш - це гра…» -
здійняли справжній гвалт!
Звичайно, всі впізнали Артура Курдіновського (да
2026.05.15
09:35
Колись ти був красивий, синьоокий,
та проминули журавлями роки
і вкрили сивиною небокрай.
До станції зимового ясмину
тебе везе машина без бензину –
такий собі пошарпаний трамвай.
За мерехтінням вікон хмарочоси,
в кишенях – запальничка, папіроси
та проминули журавлями роки
і вкрили сивиною небокрай.
До станції зимового ясмину
тебе везе машина без бензину –
такий собі пошарпаний трамвай.
За мерехтінням вікон хмарочоси,
в кишенях – запальничка, папіроси
2026.05.15
09:28
ІНГІГЕРДА: РУНА КОХАННЯ І ЗАЛІЗА
На берегах Меларена, де сосни впиваються корінням у граніт, зростала Інгігерда – донька суворого Олафа. Її серце вже знало смак першої втрати, коли обіцяний вінець норвезького короля Олафа Святого розбився об волю бать
2026.05.15
09:22
Снопи вже зв’язані, вже Дао
Веде отару в бій як Пан!
Блищить на сонці хітозан
Між хмарочосами Більбао.
Посеред хащі із цикут
Лежить в задумі тихій Овен:
Нащо нам в Англії якут-
Коли з Германії Бетховен?..
Веде отару в бій як Пан!
Блищить на сонці хітозан
Між хмарочосами Більбао.
Посеред хащі із цикут
Лежить в задумі тихій Овен:
Нащо нам в Англії якут-
Коли з Германії Бетховен?..
2026.05.15
07:33
Щоб не стояти на колінах,
Не маючи ознак вини, -
Моя прекрасна Україна
Страждає нині від війни.
Куди не йду, де лиш не стану,
Я чітко бачу одне й теж:
Рубці од вибухів і рани
Від сильних опіків пожеж.
Не маючи ознак вини, -
Моя прекрасна Україна
Страждає нині від війни.
Куди не йду, де лиш не стану,
Я чітко бачу одне й теж:
Рубці од вибухів і рани
Від сильних опіків пожеж.
2026.05.14
19:42
Не чуть зозуль в Єрусалимі.
Та, зрештою, немає в тім біди,
Коли заходить мова про літа,
Бо кожен день прожитий,
Мов випадково знайдена підкова,
Що чимось пам’ять обпліта.
Блажен, у кого стачить сили
Дослухати зозулю до кінця
Та, зрештою, немає в тім біди,
Коли заходить мова про літа,
Бо кожен день прожитий,
Мов випадково знайдена підкова,
Що чимось пам’ять обпліта.
Блажен, у кого стачить сили
Дослухати зозулю до кінця
2026.05.14
19:35
Під городом під Фелліном гримить канонада.
Ляхи з шведами в кривавій зійшлись колотнечі.
Тягарем війна лягла та на козацькі плечі,
Що згодились помагати ляхам – вже й не раді.
На золоті спокусились – та ляхи не платять.
Харчів зовсім не підвозять, а
Ляхи з шведами в кривавій зійшлись колотнечі.
Тягарем війна лягла та на козацькі плечі,
Що згодились помагати ляхам – вже й не раді.
На золоті спокусились – та ляхи не платять.
Харчів зовсім не підвозять, а
2026.05.14
19:05
Критикую київську поетесу
Виважено, крок за кроком.
А що ще робити з жінками,
Коли 70 років?
Виважено, крок за кроком.
А що ще робити з жінками,
Коли 70 років?
2026.05.14
18:56
Фрік - фрікує,
Бик - бикує,
ПРОВОКАТОР-ПРОВОКУЄ!
Бик - бикує,
ПРОВОКАТОР-ПРОВОКУЄ!
2026.05.14
18:40
Кажуть, без кохання жити неможливо...
Я живу - й нічого! Поки що не вмер.
Я - самодостатній чоловік щасливий,
З радістю виходжу я в прямий етер…
(З останніх поетичних надходжень)
Так, без кохання він не вмер,
хоча з коханням помирав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я живу - й нічого! Поки що не вмер.
Я - самодостатній чоловік щасливий,
З радістю виходжу я в прямий етер…
(З останніх поетичних надходжень)
Так, без кохання він не вмер,
хоча з коханням помирав
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Валерій Сьомін (1947) /
Проза
Дух і душа (продовження)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дух і душа (продовження)
***
Правда може бути жорстокою. А істина жорстокою не буває, бо правда – це інформація. А істина – це любов. Любов від Духа, а не від душі, стверджує Євангеліє. Любов - не якість, притаманна душі, а її життєво важлива потреба. Душа ж егоїстична за своєю земною природою. Людина любить справжньою Любов’ю лише тоді, коли її чиста духовна Сутність переважає над тілом, душею і розумом. Коли наша Сутність (тобто Любов) звільняється від плоті, лишаються двоє – Любов і душа. Любов піднімається в Небо у вічну Країну Любові, а душа, якщо вона за час життя у тілі не мала нічого спільного з Любов’ю, зостається у полоні тих духовних сутностей, котрі приваблювали її і яких вона обрала, як своїх вчителів або господарів. Любов не треба шукати, чекати, як не треба шукати або чекати натхнення чи благословіння. Любов живе всередині нас і вона є нашою справжньою Сутністю. Натхнення це ми, а благословіння це наше життя. Тільки побачити це можна тільки духовними очима, очима Любові, а зрозуміти – Серцем. Це нове Серце, що завдяки Поезії Любові, з прохідного двору для низьких і темних духів стало храмом небесним, царством Краси і Любові у плоті людській – стало Небом на землі.
22.03.2016
***
Любов земна, любов небесна і любов твоя. Формула води завжди однакова і незмінна, але до цієї формули приєднується дуже багато факторів, і через те у кожному джерелі своя вода, якої немає ніде більше. Те ж саме можна сказати і про Любов. У Любові єдина природа і, так би мовити, одна «формула». Але Любов проходить через чиюсь душу, через чийсь характер, чиєсь серце перед тим, як потекти з нього струмком у світ. За великим рахунком (а про Любов можна говорити тільки за великим рахунком), немає Любові земної і Небесної – любові людської і Любові ангельської, - а є лише одна велика Вселенська Любов. Навіть всі ангели люблять по різному: кожен любить так, як може любити тільки він один. «Любов від Духа» - говорить Біблія, отже у Любові єдине Небесне Джерело. Любов в ідеалі це чиста Жива Вода, але твоя любов, людино, це «Н2О» плюс ти, це Любов, до якої приєдналася твоя душа і яка проходить крізь твоє серце, це частка творчого божого єства, яку довірив тобі Господь, щоб вона збагатила тебе і збагатилася тобою. Ти несеш її у собі і вона тягне тебе за собою і несе на собі, як бурхлива ріка несе маленький човник у відкритий безкінечний і неосяжний Океан Вічного Життя. Любов завжди свята. Вона єдина не підкоряється жодному закону, бо закон писаний не для неї, а для тих, в кому немає Любові.
25.03.2016
***
Чим більше за плоттю – тим менше за духом. Чим більше і швидше людина рухається, тим менше встигає і більше запізнюється. Автомобілі, потяги, літаки лише допомагають людям спізнюватись, а комп’ютери – відгороджуватись одне від одного і від самих себе. «Науково-технічний прогрес», замінюючи собою духовні можливості людини, тільки допомагає їй втекти від себе, а значить від Бога, створюючи ілюзію пізнання істини і більш повноцінного життя. Але істина не є знання. Істина це Любов, яку ти знайшов у собі і відкрив її джерело.
27.03.2016
Сліпий вуличний скрипаль.
Правда може бути жорстокою. А істина жорстокою не буває, бо правда – це інформація. А істина – це любов. Любов від Духа, а не від душі, стверджує Євангеліє. Любов - не якість, притаманна душі, а її життєво важлива потреба. Душа ж егоїстична за своєю земною природою. Людина любить справжньою Любов’ю лише тоді, коли її чиста духовна Сутність переважає над тілом, душею і розумом. Коли наша Сутність (тобто Любов) звільняється від плоті, лишаються двоє – Любов і душа. Любов піднімається в Небо у вічну Країну Любові, а душа, якщо вона за час життя у тілі не мала нічого спільного з Любов’ю, зостається у полоні тих духовних сутностей, котрі приваблювали її і яких вона обрала, як своїх вчителів або господарів. Любов не треба шукати, чекати, як не треба шукати або чекати натхнення чи благословіння. Любов живе всередині нас і вона є нашою справжньою Сутністю. Натхнення це ми, а благословіння це наше життя. Тільки побачити це можна тільки духовними очима, очима Любові, а зрозуміти – Серцем. Це нове Серце, що завдяки Поезії Любові, з прохідного двору для низьких і темних духів стало храмом небесним, царством Краси і Любові у плоті людській – стало Небом на землі.
22.03.2016
***
Любов земна, любов небесна і любов твоя. Формула води завжди однакова і незмінна, але до цієї формули приєднується дуже багато факторів, і через те у кожному джерелі своя вода, якої немає ніде більше. Те ж саме можна сказати і про Любов. У Любові єдина природа і, так би мовити, одна «формула». Але Любов проходить через чиюсь душу, через чийсь характер, чиєсь серце перед тим, як потекти з нього струмком у світ. За великим рахунком (а про Любов можна говорити тільки за великим рахунком), немає Любові земної і Небесної – любові людської і Любові ангельської, - а є лише одна велика Вселенська Любов. Навіть всі ангели люблять по різному: кожен любить так, як може любити тільки він один. «Любов від Духа» - говорить Біблія, отже у Любові єдине Небесне Джерело. Любов в ідеалі це чиста Жива Вода, але твоя любов, людино, це «Н2О» плюс ти, це Любов, до якої приєдналася твоя душа і яка проходить крізь твоє серце, це частка творчого божого єства, яку довірив тобі Господь, щоб вона збагатила тебе і збагатилася тобою. Ти несеш її у собі і вона тягне тебе за собою і несе на собі, як бурхлива ріка несе маленький човник у відкритий безкінечний і неосяжний Океан Вічного Життя. Любов завжди свята. Вона єдина не підкоряється жодному закону, бо закон писаний не для неї, а для тих, в кому немає Любові.
25.03.2016
***
Чим більше за плоттю – тим менше за духом. Чим більше і швидше людина рухається, тим менше встигає і більше запізнюється. Автомобілі, потяги, літаки лише допомагають людям спізнюватись, а комп’ютери – відгороджуватись одне від одного і від самих себе. «Науково-технічний прогрес», замінюючи собою духовні можливості людини, тільки допомагає їй втекти від себе, а значить від Бога, створюючи ілюзію пізнання істини і більш повноцінного життя. Але істина не є знання. Істина це Любов, яку ти знайшов у собі і відкрив її джерело.
27.03.2016
Сліпий вуличний скрипаль.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
