Андрію, пробачте, що з запізненням, але відповідаю на Ваше "ну, а як інакше писати, якщо ти не знаєш свого читача і не маєш якого орієнтира і водночас суперника серед авторів?" --- ми пишемо по-різному. Не тільки про результат кажу, а й про алгоритм написання творів. Можливо тому, що я жінка чи тому, що початківець, але практично завжди на мене "находить" і "проливається". Ніколи не сідаю писати планово, не думаю, хто буде читати, не порівнюю себе ні з яким автором.
Після деяких уроків Ваших та ще деяких авторів спинилась. Вже кілька тижнів думаю, як я хочу писати і як вмію. Думаю, чи зможу переформатуватись і чи потрібно мені це робити. Не хочу писати нічого, поки не зрозумію.
P.S. "Ще не смеркло" - поки ми ще живі, поки наше сонце ще не сіло, після смерті каяття неможливе. По деяких інших Ваших зауваженнях також можу дати відповіді, але закопирсаємиося в дрібницях. Урок чудовий насправді під цим твором. Приходжу перечитувати іноді, щоб не повторювати помилки.

Варто було це віршеня написати заради одної тільки розмови під ним... смакота.

Андрію, привселюдно - дякую тобі за те, що вчиш.

Згодна з Вами, Вікторе. Просто покаятись замало. Але це перший крок, неодмінний.

Мабуть, я щось дійсно не допрацювала, якщо Ви побачили тут натяк на те прислів'я. Бо не його я брала за основу до цього твору. І навіть зараз, перечитуючи вірш, не бачу аналогії. Це прислів'я взагалі мене дивує - начебто в ті криниці, звідки ти гарантовано не будеш пити, можна плювати.
А відносно того, що читач дізнається із віршів... то Ви праві, мало що нового пишеться нині, все вже написано до нас, і про кохання, і про любов до землі. А ми все пишемо та й пишемо. От невгамовні..)

Я не про те, Ларисо, я про те, що вірш має бути інформативний, в ідеалі в ньому не має повторюватись жодне слово (хіба якщо це не авторський задум - рефрен тощо) - а у Вас чи не в кожному наступному катрені знову й знову повторюється те, про що написано в першому.

Не бачу нічого страшного в тому, що ми маємо різні точки зору, Кристіане. Так буває.

та ця алюзія взагалі очевидна, того й враження якоїсь пародійності виникає

ага, на хіхі пробиває)

Та причому тут точки зору, Ларисо, я ж кажу про наповнення вірша, а не висловлюю свою точку зору. Якщо ж вона Вас цікавить, то вважаю, що не такий це вже й великий гріх, як розписано - певно, дитина десь бачила подібне і повторила, а у вас тут цілий ареопаг зібрався, просто судилище над нерозумною дитиною влаштували:

Прийшли сусiди та уся родина,
Стоять в нiмотi, дивляться на грiх, (С)

справді, Андрій правий, виникає відчуття пародійності.

власне, занадто дрібний привід, щоб на його основі ладнати міф про есхатологічну катастрофу, пекло на землі

Я себе скоріше картаю за класичну форму віршів, щось таке. По готовій колії, зараза, так добре їздиться. Так вкладається легенько і зручненько в штампи. Своїм голосом проривається рідше. На жаль.

100 пудів, Андрію - дрібна провина дитини роздута до масштабів вселенської катастрофи.)

Хочете відійти від класичної форми, Ларисо?) Можете спробувати писати ось так: http://maysterni.com/publication.php?id=80748. Але Оля Мальченко розвивається, і я вже від неї відстав десь на кілька тисяч світлових років.)

Усміхнуло)
Не те, щоб відійти, прийти, дійти.
Просто хочу бути собою і писати так, як потребує душа в хвилину написання. А в проміжках формувати себе. Якось так)

ну, знаєш, Валентине, вважати, що Мальченко як взагалі є надзвичайно формалістичною, відійшла від класичної форми - ну, це дещо надто категорично, ще гірше - в засновку невірно, Оля навпаки експлуатує класичну форму намагаючись вирватись з вітгеншетейнової пастки мови як гри - доводячи її до екстеми

ну, не знаю, кого там Оля хоче довести до екстеми, але мене вона доводить до нестями - не розумію, який сенс у її розривах слів і переставлянні складів - не знаючи ключа, ти бачиш просто якусь абракадабру )

ха, я літерку пропустив - екстеми. Оля випробовує мову на міцність, вона такий собі неодадаїст - кажу ж, формалістка, їй зміст не конче властивий і намагання лінійного прочитання її тексту доволі наївне - зрештою, вона ж сама ніби пояснювала це тобі