ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Відгомін війни
Образ твору Із хмари вовняний дашок
Навис над садом пеленою.
Під ніжні висвисти пташок
Сумні дощі ідуть весною.

Проста напевне в цьому суть,
Мінором дихає неначе –
Загиблих воїнів несуть
І небо понад ними… плаче.

20.05.7524 р. (Від Трипілля) (2016)

Київ, ботанічний сад




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-05-22 23:07:28
Переглядів сторінки твору 4350
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.163 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.163 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.731
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Війна
Автор востаннє на сайті 2025.06.23 00:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2016-05-23 01:24:05 ]
Так... Це смуток...
Гарна річ. Небагатослівна і глибока.
Ось "з мого" про війну...

Війна

Подивись у холодні зіниці війни.
Що у них? Як побачиш- повік не забудеш.
Це безвиході сум, мов наліт сивини.
Це за рідними смуток, мов рана у грудях.
Це з товариша смертю відкритий секрет,
Що безсмертя скінчилось. Його вже не буде.
Шлях до Бога, позначений в зблисках ракет...
І стежина під ними... стежина в нікуди.
Що ти пишеш, коли ти цього не пізнав?
Не вдихав гнІйних ран той тампоновий смуток.
Ти в медроті в палатці сирій не лежав,
Усіма, навіть Богом самим позабутий.
Ні. Війна- це не вірш про веселе життя.
Хоч воно й не без того. І Чарз*... І горілка...
І наказ... За наказом ти втратиш життя.
Чи відкупишся іншим. Війна ж бо оскільки...
Це печаль. Бо не знаєш ти долю свою.
І не скоро вертатись на отчі пороги...
І з губи, що її закусив у бою,
Смак солоний стікає. Твій смак перемоги.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-05-25 01:40:09 ]
Дякую, Серго за співтворчість! У мене майже не було війни в житті, тільки трохи - на Майдані, але й того було досить, щоб відчути щось отаке - ліпше вмерти, але не здатись!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2016-05-23 16:51:07 ]
Сильно і щемко, Ярославе. До сліз...
У мене також є коротенький вірш "На могилі воїна".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-05-25 01:40:46 ]
Спасибі, дорога Нінеле! Йду читати!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2016-05-23 17:50:16 ]
розгадка Неба...
так, тепер дощі особливі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-05-25 01:42:46 ]
Дуже дякую, Любо! Ви вірно відчули. Надто сумною мені видалася ця безнастанно дощова весна в Україні! Неспроста, тому, певно, і виникли ці рядки - через знаки погоди!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2016-05-23 20:40:24 ]
У нас, в Єрусалимі, травневим дощам тільки пораділи б.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-05-25 01:54:37 ]
Ми теж раділи, але і трохи сумували через них. Надто вони були частими протягом не лише травня, а й усієї весни. Я радів, зокрема, що нема спопеляючої спеки, як у тропіках, бо ми звикли до помірного клімату на цих широтах. А сум був якийсь особливий. Ось студента відпускав з лекції на похорон товариша в Бердичів. 27 років загиблому - доброволець. Усе ближче горе до кожного в Україні, тому такі й вірші, певно!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-05-24 00:23:46 ]
плаче захмарене небо... - перегукнулося піснею...

чи не забагато сумнівів у одній строфі: і "напевне", і "неначе" стосовно доволі усталеного образу "дощ = небо плаче"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-05-25 02:07:06 ]
Дякую, Галю, за прискіпливість. Добре, коли вірш викликає асоціації певні. Але Ваш натяк на епігонство чи плагіат не спрацьовує, бо в пісні "Плаче захмарене небо" йдеться про те, що "нам зустрічатись не треба" - себто, про нерозділене кохання, а тут зовсім інше - не думаю, що я повинен пояснювати очевидне. А стосовно чи не забагато сумнівів - напевне - це майже ствердження, зокрема. І хіба для однієї строфи може бути забагато, коли думка подається у вигляді версії, ненав"язливо. Може комусь не вистачає тонкості сприйняття, і обов"язково потрібне ствердження, то що ж я можу вдіяти? Я, особисто, дійшов до висновну, що все відносне, як в Енштейна, то нащо тільки стверджувати?! І в новому контексті навіть усталений вислів може по-новому зазвучати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-05-25 09:34:10 ]
Дорогий, пане Ярославе! Я здивована такою Вашою бурхливою реакцією на мій коментар. Адже про епігонство і плагіат у ньому не йдеться. Йдеться про моє емоційне асоціативне враження. Так вже влаштована природа сприйняття особою чого б то не було - в основі її лежить принцип "впізнавання". Ми запам'ятовуємо те, про що ми вже знаємо, чи вже десь, колись, чули.
Про те, що "всі слова були уже чиїмись... а ти їх маєш вимовити вперше" теж давно всі знаємо.
Тонкощі подачі автором своєї думки, тонкощі сприйняття читачем, який перепускає авторські слова через себе, - це дуже надтонкі матерії. які можуть і не збігатися у сприйнятті якогось конкретного слова, чи й цілого твору. А в іншому - повністю збігатися. Тоді кажуть, що ті особи "на одній хвилі".
В цьому конкретному випадку ми з Вами виявились на трішки різних хвилях.
Я висловила той прямий зміст, який несуть вжиті мною слова у коментарі. Ви прочитали щось між рядками. Тонкощі сприйняття.....
З повагою!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-05-26 13:39:34 ]
Дякую за пояснення, Галю. Можливо, ми справді були на різних хвилях у момент сприйняття цього твору.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2016-05-24 06:47:59 ]
Поезію і поетичність можна і потрібно бачити і знаходити в прозаїчних речах - безкінечні довгі, наприклад, весняні дощі...
Свідки війни, ми також не повинні залишати поза своєю увагою цю болючу тему.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-05-25 02:39:04 ]
Дуже дякую, дорогий Вікторе за розуміння твору! Прикро, коли щораз нову ситуацію пропускають через якісь усталені трафарети чи кліше і виникає якесь зарозуміле несприйняття. Певен, що твоє повчання адресоване не мені!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-04-13 09:04:00 ]
Актуальний вірш, Ярославе


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-04-13 09:08:49 ]
Вражаючий вірш, дорогий Ярославе, неймовірний образ!