ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.11 00:09
Я стою під дощем, і мене обпікають потоки.
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.

Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д

Юрій Гундарєв
2025.10.10 21:23
Отже, 9 жовтня Шведська академія оголосила ім‘я лавреата Нобелівської премії з літератури 2025 року. Володарем цієї найпрестижнішої нагороди «за переконливу та пророчу творчість, що серед апокаліптичного терору підтверджує силу мистецтва", став 71-річний

Микола Дудар
2025.10.10 19:21
Плаксивий Жовтень… що тут вдієш?
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…

Микола Дудар
2025.10.10 18:58
Під завалами, що на «львівщині»,
Схороню свої душі залишки.
Передбачення, снами віщими,
Не торкатимусь, зайві заклики…
І лежатиму під завалами
Сотні, тисячі років скривджених
Своїм побутом, хай віддаленим
Але ж вибритим і остриженим…

Віктор Насипаний
2025.10.10 17:14
Танцює дощ легенький знов,
Плете із неба холоди.
А я дивлюсь німе кіно,
Де зранку всі спішать кудись.

2.І дощ біжить, немов літа.
А під дощем стоїть дівча.
Чи жде когось, чи просто так.

Віктор Кучерук
2025.10.10 15:36
Потік бажаного тепла
Тече по всьому тілу
Не лиш тому, що не дотла
Осінні дні згоріли.
Горить нестримано вогонь
Дерев різномаїтих,
А я теплом твоїх долонь
Все більш і більш зігрітий.

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:20
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Борис Костиря
2025.10.09 22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,

Іван Потьомкін
2025.10.09 21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький

Олександр Буй
2025.10.09 20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.

Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить

Євген Федчук
2025.10.09 20:04
Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач

Сергій Губерначук
2025.10.09 15:56
КУЛЯ, ЯКА ПОЧИНАЄ ГРУ.
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:

С М
2025.10.09 13:39
Я шпарку заб’ю, через неї дощить
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Віктор Кучерук
2025.10.09 12:49
Яскравими фарбами осінь
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Відгомін війни
Образ твору Із хмари вовняний дашок
Навис над садом пеленою.
Під ніжні висвисти пташок
Сумні дощі ідуть весною.

Проста напевне в цьому суть,
Мінором дихає неначе –
Загиблих воїнів несуть
І небо понад ними… плаче.

20.05.7524 р. (Від Трипілля) (2016)

Київ, ботанічний сад




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-05-22 23:07:28
Переглядів сторінки твору 4432
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.163 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.163 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.731
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Війна
Автор востаннє на сайті 2025.10.08 22:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2016-05-23 01:24:05 ]
Так... Це смуток...
Гарна річ. Небагатослівна і глибока.
Ось "з мого" про війну...

Війна

Подивись у холодні зіниці війни.
Що у них? Як побачиш- повік не забудеш.
Це безвиході сум, мов наліт сивини.
Це за рідними смуток, мов рана у грудях.
Це з товариша смертю відкритий секрет,
Що безсмертя скінчилось. Його вже не буде.
Шлях до Бога, позначений в зблисках ракет...
І стежина під ними... стежина в нікуди.
Що ти пишеш, коли ти цього не пізнав?
Не вдихав гнІйних ран той тампоновий смуток.
Ти в медроті в палатці сирій не лежав,
Усіма, навіть Богом самим позабутий.
Ні. Війна- це не вірш про веселе життя.
Хоч воно й не без того. І Чарз*... І горілка...
І наказ... За наказом ти втратиш життя.
Чи відкупишся іншим. Війна ж бо оскільки...
Це печаль. Бо не знаєш ти долю свою.
І не скоро вертатись на отчі пороги...
І з губи, що її закусив у бою,
Смак солоний стікає. Твій смак перемоги.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-05-25 01:40:09 ]
Дякую, Серго за співтворчість! У мене майже не було війни в житті, тільки трохи - на Майдані, але й того було досить, щоб відчути щось отаке - ліпше вмерти, але не здатись!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2016-05-23 16:51:07 ]
Сильно і щемко, Ярославе. До сліз...
У мене також є коротенький вірш "На могилі воїна".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-05-25 01:40:46 ]
Спасибі, дорога Нінеле! Йду читати!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2016-05-23 17:50:16 ]
розгадка Неба...
так, тепер дощі особливі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-05-25 01:42:46 ]
Дуже дякую, Любо! Ви вірно відчули. Надто сумною мені видалася ця безнастанно дощова весна в Україні! Неспроста, тому, певно, і виникли ці рядки - через знаки погоди!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2016-05-23 20:40:24 ]
У нас, в Єрусалимі, травневим дощам тільки пораділи б.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-05-25 01:54:37 ]
Ми теж раділи, але і трохи сумували через них. Надто вони були частими протягом не лише травня, а й усієї весни. Я радів, зокрема, що нема спопеляючої спеки, як у тропіках, бо ми звикли до помірного клімату на цих широтах. А сум був якийсь особливий. Ось студента відпускав з лекції на похорон товариша в Бердичів. 27 років загиблому - доброволець. Усе ближче горе до кожного в Україні, тому такі й вірші, певно!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-05-24 00:23:46 ]
плаче захмарене небо... - перегукнулося піснею...

чи не забагато сумнівів у одній строфі: і "напевне", і "неначе" стосовно доволі усталеного образу "дощ = небо плаче"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-05-25 02:07:06 ]
Дякую, Галю, за прискіпливість. Добре, коли вірш викликає асоціації певні. Але Ваш натяк на епігонство чи плагіат не спрацьовує, бо в пісні "Плаче захмарене небо" йдеться про те, що "нам зустрічатись не треба" - себто, про нерозділене кохання, а тут зовсім інше - не думаю, що я повинен пояснювати очевидне. А стосовно чи не забагато сумнівів - напевне - це майже ствердження, зокрема. І хіба для однієї строфи може бути забагато, коли думка подається у вигляді версії, ненав"язливо. Може комусь не вистачає тонкості сприйняття, і обов"язково потрібне ствердження, то що ж я можу вдіяти? Я, особисто, дійшов до висновну, що все відносне, як в Енштейна, то нащо тільки стверджувати?! І в новому контексті навіть усталений вислів може по-новому зазвучати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-05-25 09:34:10 ]
Дорогий, пане Ярославе! Я здивована такою Вашою бурхливою реакцією на мій коментар. Адже про епігонство і плагіат у ньому не йдеться. Йдеться про моє емоційне асоціативне враження. Так вже влаштована природа сприйняття особою чого б то не було - в основі її лежить принцип "впізнавання". Ми запам'ятовуємо те, про що ми вже знаємо, чи вже десь, колись, чули.
Про те, що "всі слова були уже чиїмись... а ти їх маєш вимовити вперше" теж давно всі знаємо.
Тонкощі подачі автором своєї думки, тонкощі сприйняття читачем, який перепускає авторські слова через себе, - це дуже надтонкі матерії. які можуть і не збігатися у сприйнятті якогось конкретного слова, чи й цілого твору. А в іншому - повністю збігатися. Тоді кажуть, що ті особи "на одній хвилі".
В цьому конкретному випадку ми з Вами виявились на трішки різних хвилях.
Я висловила той прямий зміст, який несуть вжиті мною слова у коментарі. Ви прочитали щось між рядками. Тонкощі сприйняття.....
З повагою!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-05-26 13:39:34 ]
Дякую за пояснення, Галю. Можливо, ми справді були на різних хвилях у момент сприйняття цього твору.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2016-05-24 06:47:59 ]
Поезію і поетичність можна і потрібно бачити і знаходити в прозаїчних речах - безкінечні довгі, наприклад, весняні дощі...
Свідки війни, ми також не повинні залишати поза своєю увагою цю болючу тему.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-05-25 02:39:04 ]
Дуже дякую, дорогий Вікторе за розуміння твору! Прикро, коли щораз нову ситуацію пропускають через якісь усталені трафарети чи кліше і виникає якесь зарозуміле несприйняття. Певен, що твоє повчання адресоване не мені!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-04-13 09:04:00 ]
Актуальний вірш, Ярославе


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-04-13 09:08:49 ]
Вражаючий вірш, дорогий Ярославе, неймовірний образ!