Та дитинність часом притискає й пускає нас
Було добре побути ніч. Та пора, пора
Як за мною зачиняться двері цього метра
Не помітять у натовпі радощів і гримас
Я під шкіру впущу солодавий нектар із рим
Хай тече у мені не багрова вода, а мед
Хай цілунки в чоло і скрипучі гудки ракет
У великому місті – і рідний, і пілігрим
А приїдь уночі і коня залиши під вікном
В нас на вербах цвітуть – відцвітають вчорашні сни
В нас гітари мовчать. В нас не холодно восени
Ми здригаємось не від страху, а від судом
У думках проторуєм непевні собі шляхи
Проберемся у спільно-рідний армагедон
Журавлі прилітають і з неба клюють поп-корн
Поцілунки в чоло залишають дурні сліди