2016 р
Відчуття що навзаєм торкаються серця істинно. Голосом цілісності всевтілюючої єдності озветься в думках абсолют особистої синергії.
Світ на власний вибір поринув у хвилі посередностей і тепер постійно повільно впевнено тоне не без задоволення. Чим лікувати масову і плекану всіма хворобу розуму?
Ніколи – бо заклопотані…
Нічим – бо до краю лінощів…
А звук чистий все світить вібрує проситься пронизує хмари безглуздя яскравим променем свободи без зобов’язань. Щира синергія у мою й твою відповідь на запит інстинктів завжди присутня.
Хто ти? Чи себе запитати доводилось?
Чому? Чи дізнатися й досі хочеться?
Нехай вдосталь завжди буде сміливості пізнати власну пустелю спраглу до знань і до піску звіяну вітром змарнованого часу. Окропи ту пустелю дощами свіжими з істини краплин – оживе розум садами буятиме. Сповниш до країв себе плодами із саду того бо саме він Раєм зветься.
А Світ?.. Нехай… далі боїться глухими потопами.
Хай робить як знає.
А коли буття пролунає поклик варто бути свіжим чистим світлим. Бо кожен все чого хоче ладний мати. Все чого треба зробити може.
Знаєш тепер відповідь?
Хто ти?
Для чого?
Коли?
Навіщо?
І не повірю як скажеш не знаю. Далеко не все можна описати словами.