Умирають майстри,
Залишаючи спогад, як рану...

Ліна Костенко

Маленьку збірку «кишенькову»*
Я сумно відкриваю знову
Співця знедоленого краю.
Його автограф розглядаю.

Розкішний почерк, як і вдача,
Широка, сильна і гаряча.
Слова: «УкрАїна одна!»
І що «напівжива» вона.

Мене і взагалі не знав.
У залі чисто випадково,
Сів, усміхнувся, тепле слово
І збірку цю подарував,
Що «мироточила» любов’ю.

В еліті не пробилась темній,
Серед проноз і академій…
Та кожен, хто її читав,
І серце й душу віддавав,
А це – дорожче різних премій!

Про нього знала я замало,
Бо ще поезій не читала.
І ось тоді відкрила диво –
Талант глибокий, незрадливий –
Ні слова римі на поталу!

Пішов, найкращий, найщиріший.
Як сонечко, його життя
За горизонт зайшло. А вірші,
Я вірю, прийме Майбуття!

2016

Світлій пам'яті Головка Олега Федотовича (1940 - 2016 р.р.), Кременчуцького поета, члена НСПУ,
справжнього паиріота України присвячено.

* збірка поезій Олега Головка "Прощання з рідною хатою", 1992 р., печаль за сплюндрованою чорнобильською катастрофою, рідною землею.