Пані Вікторіє, щиро дякую за увагу до мого вірша та вдумливий коментар. Погоджуюся з Вами - це лише один з аспектів теми, і суперечності, про які Ви пишете, варто буде осмислити й відобразити в якомусь більшому творі.

Вельмишановний пане Іване, я щиро шкодую, що засмутив Вас своїм віршем, однобокість якого я й сам визнаю. Ви лише утвердили мене в усвідомленні необхідності продовження теми, написання твору більш різнопланового й неоднозначного в оцінці історичних осіб та подій. Водночас не можу поділити Вашого негативного ставлення до появи пам'ятника Ґонті й Залізнякові, який чекав на свій час майже півсторіччя й дочекався, нарешті, після Революції Гідності - раніше заважали то брежнєвська боротьба з "буржуазним націоналізмом", то псевдоринкове безгрошів'я дев'яностих, то новітнє "как бы чего не вышло". Мусять бути увічнені всі сторони конфлікту (цілком погоджуюсь - інспірованого Росією), який таки мав певні передумови, про які Шевченко писав у "Гайдамаках". І нехай юдеї збираються коло могили цадика Нахмана, а українці - біля монументів Шевченкові та вождям Гайдамаччини. Вважаю, що лише за такого балансу в Умані пануватиме міжнаціональна злагода.