ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2024.11.24 08:07
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер

Козак Дума
2024.11.24 07:56
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…

Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Нінель Новікова (1949) / Вірші

 Беззахисна душа
Я знаю, люди в більшості, невдячні.
Давно до цього звикнути пора,
Слова твої, холодні, необачні –
Нерівна і невиправдана гра.

Від них я довго, болісно хворію,
Бо жалять серце, наче та змія…
Нічого із цим лихом не подію –
Беззахисна перед тобою я!

2016

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-09-06 16:41:47
Переглядів сторінки твору 2590
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.188 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.107 / 5.47)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.816
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.11.05 22:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-09-06 22:13:04 ]
Свята правда, дорога Нінеле! Ми беззахисні перед коханими, а вони топчуть нас, як хочуть. А ми мусимо терпіти, бо любимо і боїмось образити.
У фільмі Олега Бійми "Острів кохання" за творами нашого геніального Івана Франка - мене вразила одна сцена. Дія відбувалась у Львові. Один панок переспав із повією, а потім, прощаючись, почав її обзивати - лярвою, лахудрою і т.д. А вона виявилась шляхетною і розумною дамою і сказала йому у відповідь: "Ви хочете мене образити, принизити?! Ну що ж, будь ласка, продовжуйте!" І панок замовк. Вона ніби смиренням своїм вибила у нього зброю із рук. Хай Ваша ЛГ спробує зробити так із коханим. Може допоможе?!
Гарний вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2016-09-07 17:47:21 ]
Дякую, любий Ярославе, за добру, щиру пораду та змістовну рецензію.
Будьте щасливІ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Кучеренко (Л.П./Л.П.) [ 2016-09-06 23:22:11 ]
Звісно, боляче.
Проте, це ж прекрасно!!! Ваша беззахисність, дозволяє різним речам, не тільки поганим чи образливим, досягати тонких горизонтів душі, створювати збурення відкличної енергії, вібрації зворотніх відчуттів і народжувати нову філософію.
Чим броньованіша оболонка, тим менше шансів на відчуття тонкого світу. Мені чомусь здається, Ви б цього не зміняли на броню.

Щодо опору образам: потрібно знайти себе по той бік образи. Відчути просто образу – це глухий кут. Треба зрозуміти, чому ЦЕ ображає, в чім причина? Часто через те, що боїмось обговорювати щось, не цінуємо і не чуємо себе, не розуміємо один одного. Але всі відповіді - у собі. Тільки людина сама може знайти відповіді і виходи із некомфортного стану.
Все буде добре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2016-09-07 17:52:06 ]
Щиро дякую, пані Галино, за розумну пораду! Коли любиш, втрачаєш голову, а порада мудрої і доброї людини іноді творить дива!
З повагою та в глибоких роздумах над Вашими словами


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2016-09-07 09:05:44 ]
Перед любов`ю всі ми беззахисні... І тільки слабкі відступають від любові, боячись болю від неї...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2016-09-07 17:53:19 ]
Це так, Анно! Я б і хотіла відступитися, та не можу...
Дякую Вам щиро за участь!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2016-09-07 20:41:43 ]
Може, шановна пані Нінеле,ота Ваша "беззахисність" стане згодом тим, що призведе до каяття того, хто сьогодні горує над Вами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2016-09-09 18:46:32 ]
Дякую, пане Іване, за зворушливе співчуття і доброту!
Хай Вам щастить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Лимар (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-07 21:18:14 ]
Я зрозуміла, Нінель, чому Ваші вірші так зворушують, в них відчувається справжня, відкрита щирість почуттів!
З теплом та повагою до Вас.