Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.06
23:47
хмари навіть і не сунуть
смугами лежать оце
вітер листя трусить сумно
ще поцілює лице
що пригоди що нагоди
ні до чого і нема
осінь при небесних водах
ексклюзивна і сама
смугами лежать оце
вітер листя трусить сумно
ще поцілює лице
що пригоди що нагоди
ні до чого і нема
осінь при небесних водах
ексклюзивна і сама
2026.11.06
22:59
Ненависті ніякої любов'ю не зіпсуєш.
Хто не боровся з москалями, той надаремно вік прожив.
Низькі люди похваляються високими ідеалами.
Усі незалежні від когось таки залежні.
І купаючись у золоті не забувай про рятівне коло.
Носіїв глибоких
2026.11.06
21:21
На душі не затишно одному
у часи великих перемін
цього світу. Може, хоч на тому
не побачу на шляху додому
моторошне капище руїн.
Як не буде, тільки б не конати
при електораті сатани,
у часи великих перемін
цього світу. Може, хоч на тому
не побачу на шляху додому
моторошне капище руїн.
Як не буде, тільки б не конати
при електораті сатани,
2026.11.06
17:06
Текст:
-------
1.
He’s one of those warlocks,
who rummages through souls
in temples.
How many strange souls
-------
1.
He’s one of those warlocks,
who rummages through souls
in temples.
How many strange souls
2026.11.06
12:29
Нехай мене засиплять листям
І вкриють мулом забуття.
Осяє істина столика
Мої шляхи в нове буття.
Приїду в сонячну столицю
Для перемоги й каяття.
Нехай це листя заговорить
І вкриють мулом забуття.
Осяє істина столика
Мої шляхи в нове буття.
Приїду в сонячну столицю
Для перемоги й каяття.
Нехай це листя заговорить
2026.11.06
06:43
Ярує осінь вітром і дощем,
Вихрить опалим листям до незмоги, -
Давай назад у літо утечем
Від лицемірства холоду й вологи.
Гайнем туди, де вчора на піску
Були ми сонцем щедро обігріті, -
Давай забудем осінь цю слизьку
У теплих чарах лагідного літа.
Вихрить опалим листям до незмоги, -
Давай назад у літо утечем
Від лицемірства холоду й вологи.
Гайнем туди, де вчора на піску
Були ми сонцем щедро обігріті, -
Давай забудем осінь цю слизьку
У теплих чарах лагідного літа.
2026.11.05
21:26
Пісня
Дивовижна пані в пошуку, пізнанні.
Пензель у руці.
Фарби різнобарвні в стильному єднанні.
Всесвіту творці.
Приспів:
Дивовижна пані в пошуку, пізнанні.
Пензель у руці.
Фарби різнобарвні в стильному єднанні.
Всесвіту творці.
Приспів:
2026.11.05
16:56
Віват американському народу!
Завершилися жалюгідні спазми.
Сьогодні він обрав собі свободу
Від торгашів токсичного маразму.
Коротка й переконлива розмова!
Англійською ніхто не крикне "гойда".
Народ сказав своє вагоме слово,
Завершилися жалюгідні спазми.
Сьогодні він обрав собі свободу
Від торгашів токсичного маразму.
Коротка й переконлива розмова!
Англійською ніхто не крикне "гойда".
Народ сказав своє вагоме слово,
2026.11.05
16:38
Лиш два роки проминуло з кривавої битви,
Де вдалося Радзивіллу козаків побити.
Де Кричевський славний згинув й козаків багато,
А вже знову з Литви хмари стали насувати.
Король польський нове військо, кажуть набирає,
Покінчити із козацтвом, мабуть пла
Де вдалося Радзивіллу козаків побити.
Де Кричевський славний згинув й козаків багато,
А вже знову з Литви хмари стали насувати.
Король польський нове військо, кажуть набирає,
Покінчити із козацтвом, мабуть пла
2026.11.05
13:05
Тепер автобус більше не приїде
За визначеним шляхом. Пізній час
Втонув у річці, ніби "Ріо-ріта",
Так відійшов, що вже забув про нас.
Замість вогнів - задавнені корита.
Колючий дріт обплутує Парнас.
За визначеним шляхом не приїдуть
За визначеним шляхом. Пізній час
Втонув у річці, ніби "Ріо-ріта",
Так відійшов, що вже забув про нас.
Замість вогнів - задавнені корита.
Колючий дріт обплутує Парнас.
За визначеним шляхом не приїдуть
2026.11.05
12:11
пора блекаутів і віршів
читати ще писати щось
вигадувати рими ліпші
немовби транс немов гіпноз
коли побачиш чи повіриш
у цьому вирі із марнот
бреде через дорогу лірник
на думці в нього анекдот
читати ще писати щось
вигадувати рими ліпші
немовби транс немов гіпноз
коли побачиш чи повіриш
у цьому вирі із марнот
бреде через дорогу лірник
на думці в нього анекдот
2026.11.05
08:30
ЖАННА Д’АРК: ПОВЕРНЕННЯ В ДОМРЕМІ
(драматичний есей-містерія в голосах з прологом і трьома післядіями)
(до 595-их роковин смерті на вогнищі ЖАННИ Д’АРК, присвячується)
ПРОЛОГ: Три виміри Руана
(30 травня 1431 року. Руанська площа зас
(драматичний есей-містерія в голосах з прологом і трьома післядіями)
(до 595-их роковин смерті на вогнищі ЖАННИ Д’АРК, присвячується)
ПРОЛОГ: Три виміри Руана
(30 травня 1431 року. Руанська площа зас
2026.11.05
08:25
Чую знову клацання копит -
Під копитом кольоровий вид
Крихіток піску на камінцях,
На кривих стежках і манівцях,
У картографічній ворожбі,
Де граки нудьгують на вербі,
Де роки у полум’ї століть
Мимоволі сунуть мимохіть
Під копитом кольоровий вид
Крихіток піску на камінцях,
На кривих стежках і манівцях,
У картографічній ворожбі,
Де граки нудьгують на вербі,
Де роки у полум’ї століть
Мимоволі сунуть мимохіть
2026.11.05
06:07
Вологою насичене повітря
Повисло понад містом уночі, -
Німа пітьма приглушує палітру -
Ні вогника від лампи чи свічі.
Убралось місто в чорні оксамити,
Заснули вулиці, будинки і мости, -
Без світла важко і тривожно жити,
Без світла, знаю, спокій не
Повисло понад містом уночі, -
Німа пітьма приглушує палітру -
Ні вогника від лампи чи свічі.
Убралось місто в чорні оксамити,
Заснули вулиці, будинки і мости, -
Без світла важко і тривожно жити,
Без світла, знаю, спокій не
2026.11.05
03:33
із золотого берега рабів
скинуто на ринку в орлеані новім
купець рубцюватий за трудами своїми
знай жінок шмагає, опівніч за мить, ов
бурий цукре, чом добре так смакуєш
бурий цукре, мов ті дівчачі згуби
скинуто на ринку в орлеані новім
купець рубцюватий за трудами своїми
знай жінок шмагає, опівніч за мить, ов
бурий цукре, чом добре так смакуєш
бурий цукре, мов ті дівчачі згуби
2026.11.04
16:29
Журлива осенi краса,
Пробiглася босонiж небом.
Можливо, нам того не треба,
Що на дворi бринить роса.
Кружляє листя над землею –
Журлива осенi краса,
Мов позолочена коса,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Пробiглася босонiж небом.
Можливо, нам того не треба,
Що на дворi бринить роса.
Кружляє листя над землею –
Журлива осенi краса,
Мов позолочена коса,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Жизнь старалась загнать в угол
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Жизнь старалась загнать в угол
Жизнь старалась загнать в угол.
Причем, углы были самые разные.
Она испытывала одиночеством, пытаясь выудить состояние депрессии, пробовала на прочность веры, в том числе веры в людей, меняя маски одних и тех же лиц.
Пыталась прижать отношениями зависимости. Внушить важность подорожаний и тревог.
Растоптать жизнерадостность, стремление двигаться вперед и познавать себя.
Старалась, но как-то не совсем получалось.
Когда утром прохладного осеннего дня я открывала глаза, все равно осознание того, что мне дарован еще один день жизни давало мне надежду и желание благодарить Всевышнего за то, что происходит в моей жизни.
И пусть я не вхожа ни в одну из общин и церквей, хотя у меня есть знакомые, которые с удовольствием посещают собрания, радость бытия и вера в лучшее меня приободряют.
И молитва, пусть зачастую проговариваемая на автоматизме, без подобающего благоговения.
Я верю, отчаянно верю, что все у нас в жизни наладится, что закончится эта бессмысленная война. Почему бесмыссленная? Ведь в любом действии можно найти смысл, как, например, укрепление духа нации, идентификации. Да, так и есть. Мы встряхнулись. Очень печально, что такими жертвами, но все же сказали, что мы – есть!
И мне искренне жаль, что женщины, которые носили под сердцем своих сыновей, плачут и не спят ночами, волнуясь за своих Мужчин. Наших защитников.
Пора плести носки и передавать на фронт. И вот, когда думаешь не только о себе, а шире – тогда уже не до депрессий. Кто-то солит соления, печет пирожки, плетет сетки, уверенна, этим людям депрессия не страшна.
Когда бежишь, опаздывая на работу, потому что приходится добираться на перекладных, договориваться, подстраиваться, опаздываешь через пробки и тянучки на дорогах, и утром в суете видишь слепого, который палочкой в метро ищет выход, а ты бежишь, и тебе в другую сторону, и спешно хватая за руку нуждающего в твоей помощи человека, но в силу ограниченности во времени – так же быстро ищешь отзывчивого попутчика, прося о помощи для этого калеки... а потом думаешь – хоть бы все обошлось, и этого человека не бросили...
Когда тебе все время указывают на твое место – а на самом деле ты знаешь, кто ты и где твое место...и не соглашаешься с мнением указывающих.
И просто начинаешь иметь свое мнение, не подлизываясь и не поддаваясь искусственности. Не строя дружбу ради выгоды, и смотришь, как твои вчерашние друзья дружат с теми, кто им более удобен и угоден. И ты просто идешь своей дорогой.
И ценишь то, что у тебя есть на данный момент – родных, близких, и друзей, что еще остались в этой категории.
Искренность не купишь за деньги. Возраст не купишь за деньги. Любовь не купишь. И вот все это, не только это, конечно, но то, что не купить и не взять по блату – оно приносит ощущение независимости суждений и внутренней свободы, и счастья.
И тогда понимаешь, что жизни тебя не сломать, раз ты так богат – у тебя есть родные, близкие, молодость и здоровье, красота и стремление, и ты богаче богачей, в некотором роде, потому что есть свобода. Внутренняя. И спасибо Всевышнему за то, что он несет тебя на руках.
И обязательно появятся те, кому ты будешь небезразличен, искренне интересен и важен. Всему свое время. Просто нужно не спешить, и следовать мечте, не теряя веру.
Причем, углы были самые разные.
Она испытывала одиночеством, пытаясь выудить состояние депрессии, пробовала на прочность веры, в том числе веры в людей, меняя маски одних и тех же лиц.
Пыталась прижать отношениями зависимости. Внушить важность подорожаний и тревог.
Растоптать жизнерадостность, стремление двигаться вперед и познавать себя.
Старалась, но как-то не совсем получалось.
Когда утром прохладного осеннего дня я открывала глаза, все равно осознание того, что мне дарован еще один день жизни давало мне надежду и желание благодарить Всевышнего за то, что происходит в моей жизни.
И пусть я не вхожа ни в одну из общин и церквей, хотя у меня есть знакомые, которые с удовольствием посещают собрания, радость бытия и вера в лучшее меня приободряют.
И молитва, пусть зачастую проговариваемая на автоматизме, без подобающего благоговения.
Я верю, отчаянно верю, что все у нас в жизни наладится, что закончится эта бессмысленная война. Почему бесмыссленная? Ведь в любом действии можно найти смысл, как, например, укрепление духа нации, идентификации. Да, так и есть. Мы встряхнулись. Очень печально, что такими жертвами, но все же сказали, что мы – есть!
И мне искренне жаль, что женщины, которые носили под сердцем своих сыновей, плачут и не спят ночами, волнуясь за своих Мужчин. Наших защитников.
Пора плести носки и передавать на фронт. И вот, когда думаешь не только о себе, а шире – тогда уже не до депрессий. Кто-то солит соления, печет пирожки, плетет сетки, уверенна, этим людям депрессия не страшна.
Когда бежишь, опаздывая на работу, потому что приходится добираться на перекладных, договориваться, подстраиваться, опаздываешь через пробки и тянучки на дорогах, и утром в суете видишь слепого, который палочкой в метро ищет выход, а ты бежишь, и тебе в другую сторону, и спешно хватая за руку нуждающего в твоей помощи человека, но в силу ограниченности во времени – так же быстро ищешь отзывчивого попутчика, прося о помощи для этого калеки... а потом думаешь – хоть бы все обошлось, и этого человека не бросили...
Когда тебе все время указывают на твое место – а на самом деле ты знаешь, кто ты и где твое место...и не соглашаешься с мнением указывающих.
И просто начинаешь иметь свое мнение, не подлизываясь и не поддаваясь искусственности. Не строя дружбу ради выгоды, и смотришь, как твои вчерашние друзья дружат с теми, кто им более удобен и угоден. И ты просто идешь своей дорогой.
И ценишь то, что у тебя есть на данный момент – родных, близких, и друзей, что еще остались в этой категории.
Искренность не купишь за деньги. Возраст не купишь за деньги. Любовь не купишь. И вот все это, не только это, конечно, но то, что не купить и не взять по блату – оно приносит ощущение независимости суждений и внутренней свободы, и счастья.
И тогда понимаешь, что жизни тебя не сломать, раз ты так богат – у тебя есть родные, близкие, молодость и здоровье, красота и стремление, и ты богаче богачей, в некотором роде, потому что есть свобода. Внутренняя. И спасибо Всевышнему за то, что он несет тебя на руках.
И обязательно появятся те, кому ты будешь небезразличен, искренне интересен и важен. Всему свое время. Просто нужно не спешить, и следовать мечте, не теряя веру.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
