«Ой вийду я на улицю – улиця гуляє,
Подивлюся я по хлопцях – милого немає.
Усі кури на сідалі, півень на порозі,
Усі хлопці на вулиці, а мій – у дорозі»
Українська народна пісня

Я ж не знала, не гадала,
Що його не буде.
Казав їду лиш на тиждень,
А вже мина другий.
Ой була б я зозулею,
Сильні крильця мала,
То я б всеньку Україну
З горя облітала.
І миленького свойого
Із сотень пізнала б:
Вершок синій у шапочки,
Околиця біла.
Ну, а свита, мною шита,
Просто в нього влита.
Головочка круглесенька,
Кучері шовкові,
А брівочки – дві стрілочки,
А люб’язна мова...
Що робити лишається,
Коли ж я не птаха?
Сидіть одній у господі
І в подушку плакать?
Кличуть подруги-дівчата,
Кличуть парубочки:
«Іди, Катре, танцювати
«Польку на три боки»!
Тож ввіллюся в їхній гурт,
Заспіваю з ними.
Може, вчує голос мій
Довгожданий милий.