Зліва кум, зправа кума
Чарки випиті до дна
Веде бесіду Хома:
"Бачу я останнім часом
Ходиш, куме дорогий
Ти неначе сам не свій"
"Як би ти ходив Хома
Коли би твоя Килина
Тобі дев'ять народила
А десятого – чортма
А десятий, то відомо
Буде повна чаша в домі
Жінці ордена й три тищі
Будуть заробітки вищі
Я ж стараюсь і не можу
Ну на що то воно схоже?"
Так сказав Петро Хомі
І розплакались вони.
Тут Хому враз осінило
"Слухай, Петре, може я?
Це для мене пльове діло
Вкомплектується сім'я"
Так Хома Петру сказав
Той подумав, згоду дав.
Жінку довго умовляли
Аргументи висували.
Згодилась на тій умові
Щоб про теє ні півслова
Ні на чверть ніхто не знав
Тей і тей це слово дав.
Наш Хома був молодець
Дочекались накінець
Того, що хотіли мати
Знову Катерина – мати
Ходить, чваниться Петро
Горя як і не було
До здобутку їх сім'ї
Ждані пільги прибули
Була видана квартира
І посаду бригадира
Забезпечили Петру
Його жінка Катерина
Мов мальована картина
Стала мати-героїня
Загордився наш Петро
Люди кажуть "Повезло"
Якось знов за кварту сіли
Хома очі знов залив
В його пам'яті мутнілій
Виплива те, що зробив
Після чарки для Петра.
І бурмоче наш Хома:
"От якби я не поміг
Тей Петро навряд чи зміг
У свою лиху годину
Обробити Катерину
І отримати дитину"
Чує все оце Килина,
Що сидить біля Хоми.
Як опущена в окріп
Зняла тут і гвалт і крик:
"Так ти рідний чоловіче,
Кажеш допоміг Петру?"
І Килина Петра кличе
Той лиш блима на Хому:
"Чи здоровиться йому?"
Тут Килина ультиматум
Висуває для Хоми.
Ультиматум як ухватом
Б'є Хому по голові:
"А тепер іди до кума
І кумі своїй скажи,
Що якби не ти, Хома
Мала б ордена кума
І в придачу ті три тищі,
Що отримала вона.
Із тих тисяч півтори
Ти скажи: "Кума, верни"
Як не підеш ти, Іудо,
То сьогодні йду до суду
І з тобою жить не буду"
Ось поплентався Хома
Задля ультиматума.
Розповів Хома Петру
Про ту вимогу Килини
До Петра і Катерини.
Петро каже: "Ти здурів?
Я ж ті гроші уже збив.
Купив меблі у квартиру,
Одяг і взуття купив".
Хома тут потупив очі:
"Це не я, це жінка хоче"
Петро враз як зарегоче:
"Ну хіба десяту долю
Заробив за добру волю
На три сотні і іди
І кумі моїй скажи,
Що це все, що можу дати
Я тобі й кумі ротатій"
Знов поплентався Хома:
"Може згодиться жона"
А Килина знову в крик:
"Хай усім Вам вила в бік
Як не хочуть половину,
Я заставлю їх родину
Все державі повернуть
Ще й впридачу їм дадуть"
З цим пішла вона до суду
Де сказала: "Я не буду
Покривати факти блуду!"
Звинуватила Хому
Але більш за все куму
Суд розслідував це діло
Та зібрався в понеділок
Вирок виніс суд усім,
Хто там трохи, чи зовсім
Був до справи цій причетний
Вирок був гранично чесний
Петра жінці Катерині
Суд підтвердив "героїню"
І всі пільги, всі дари
За десяток дітвори
Бо в законі не знайшли
Від Петра, чи від Хоми
Наказав Хомі нарсуд
Петру гроші повернуть
Ще й шомісяця дитяти
Віддавати чверть зарплати
Отож, тут мораль така
Як запліднити не можеш,
Не запрошуй дурака.