Мене мало цікавить
той, хто втік од ломак,
якщо нинішній править
мов байдужий чужак.
Лиш дорвався до влади,
як до ясла бичок, –
подавитися ладен
дармовим під шумок.
На Росію киває
і кричить про війну,
зазиваючи в зграю
ненаситну рідню.
Не моргає й очима,
як побріхує нам, –
що живе він без гриму
і слідів білих плям.
За низькі вкрай стандарти
дорогого життя
дорікати не варто
мов йому без пуття.
Він усі дні і ночі
лиш тримає штурвал,
щоб курс вверх не підскочив
чи не стався обвал.
І старанно та вперто
так жене віражем,
наче хоче роздерти
навпіл тіло чуже.
Від такого польоту
перехоплює дух:
– Приземляйся, пілоте,
якщо ти не оглух?
Вистачало кошмарів
і без тебе раніш, –
шкода тільки, що даром
в піт кидало і дріж.
Поміняли обличчя –
не змінилася суть, –
помилятись не личить
далі знову, мабуть?..
25.11.16