ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.21
11:51
СО-СУ-КУР
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
2024.05.21
11:25
Вертить римами поет,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
2024.05.21
10:58
Мрії збуваються.
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
2024.05.21
08:12
Яка морська краса! Ось "Ланжерон",
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
2024.05.21
07:03
Сколихнувши гілку,
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
2024.05.21
04:06
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
2024.05.21
00:02
Ні, «любов» - заслабке те слівце, як на мене.
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
19:15
Підбитий у відльоті птах.
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
2024.05.20
13:30
Вплетись у пам'ять чорною стрічкою.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
2024.05.20
12:53
В моєму лобі кублиться печаль,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
2024.05.20
12:46
Святині зруйновані житимуть в наших серцях,
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
2024.05.20
11:46
Над соколом небо безкрає,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
2024.05.20
10:29
Лицедій
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
2024.05.20
09:48
Запроданець – то не пусті слова,
приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юдіф Клімт (1998) /
Проза
Чому я не втомлююсь жити
08:43
Натягую чорні джинси,чорну прозору блузку,байкерські чоботи на підборах,косуху ,заплітаю волосся в тугий хвіст ,натягую окуляри .Остання затяжка,хватаю ключі вибігаю з преміщення.Прохолодний осінній Франківськ вже повністю пробудився,одною рукою набираю повідомлення другою відчиняю двері в street coffee.
-Середнє американко будь-ласка.
В одній руці кава в іншій телефон,дзвоню Марті,Наді,Юлі.
Ковток кави ,Швидкі кроки.
-Пані сьогодні дуже файна ,гарного дня.
-Дякую!
Пробігаю Гординського вибігаю на Мазепи ,кави як не було,Господи я жива.Рух ,обривки діалогів,холодне повітря,приємні посмішки.
-Боженька ,доброго ранку!
-Хімейчук ,відвали!
-На пари ?
-Так!
-До зустрічі.
Перша майстерня –пусто,в другій теж,спускаюсь у підвал,свої,анатомія.
13.11.16
10:40
М.Івано-франківськ
Прокидаюсь від гидкого звуку ,Ліза знову слухає цю бридку музику,з матюками валюсь із ліжка три хвилини лежачи на підлозі дивлюсь у стелю,нарешті вирішую встати.В спортивній білизні тиняюсь по кімнаті,набираю чайник,насипаю каву ,наливаю кип’яток в маленьке горнятко.Через 5 хвилин порпання в шаві ,знаходжу свої речі на стільці .Одягаю чорні джинси і чоловічу ,чорну сорочку яку напередодні мені проспорив Богдан ,наш наркодилер.З горнятком кави і пачкою папірос виходжу з кімнати ,йду в кінець коридору до велетенського від підлоги до стелі вікна,ставлю горнятко на поличку для вогнегасника ,сама залажу на перило вздовж вікна.Підпалюю папіросу мить блаженства протягом п’яти секунд з кімнати вибігає Хімейчук з криками:
-Ідіотка перестань мучити дитину,кидай курити,коли вже УзД я йду з тобою.
Середній палець замість тисячі слів ,ми з ідіотом здружились за ці три місяці.Знову притуляє голову до мого живота в надії що мале текне його ногою в писок.В сто п’ятдесят четверний раз повторюю ,що воно ще не дригається :
-Проте як хочеш я теж можу тебе ткнути в писок.
-Не смішно !Бачила який сніг вивалив?
Дивлюсь в вікно і до мене нарешті доходе,що вся вулиця Шевченка в кучугурах.Не фанат я зими звісно ,але чорт з ним .Через деякий час приплітається Ромко і сповіщає про те що навчання відмінили.
Вечір
Я радісна наче ідіот,в придуркуватій Лізиній шапці з здоровенним баламбоном ковзаю по Чорновола . Навкруги сніг ,навколо слизько,мені добре,ліза плентається з заду і шкодує,що одягла підбори . Добігаю до площі купую два гарячих шоколада ,настрій добрий.
Пройшло півтори години
Я ненавиджу Лізу,сніг,весь світ .Премось по Мазепи до сільпо якого біса я не знаю,я замерзла:
-Сто двадцять чотири,что двадцять п’ять …
Ліза ,плентається за мною на відстані п’ятдесяти метрів ,з червоним писком дивиться на мене ледь не плачучи,кожні двісті метрів я кидаю її писком в кучугуру,за те що захотіла попертись аж в сільпо .
-Сто двадцять шість ,сто двадцять сім .
Через годину виходимо з сільпо з пачкою молока,бенгальськими вогниками ,хлопушками,пачкою презервативів і капронками їдемо додому.
21:44
Зачіпляю волосся резинкою ,повністю роздягаюсь і занурююсь в гарячу ванну,папіроса,zippo,блаженство. Прокидаюсь через пів години ,дякувати богу що не від асфіксії ,відкриваю гарячу воду,відкриваю Винничука.
Переодягнувшись завалююсь на ліжко ,вмикаю Агату Крісті ,витягую лінер ,планшет і папір,сьогодні малюємо цвинтар.
В кімнату завалюється Артем(версія Еріка №3)в одних штанах,на грудях чорніє татуювання . Презирливо дивлюсь на нього . П’яний в дупу.
-Каріне Арменівна,покурите зі мною ?
-Ти чого приплентався ?- запалюю папіросу.
-Каріне Арменівна,дай попільничку.
Простягаю маленький жбан.
-Ти знову якийсь маразм малюєш? Ото я буду сміятись ,як після всього того нечистого підеш на іконописця .
…
-Каріне Арменівна,коли ти нарешті погодишся ти ж ,знаєш я тебе обожнюю ,чого вічно все ускладнювати ,ми ж метці бл*дь.
-Артем ,відчепись від мене ,чого ти знову ходиш голий і подертий ,п’яний і дурний ?
- Почалося !
В кімнату заходе два хлопця і з матюками виводять його в коридор.Я зачиняю двері і втомлено падаю на ліжко.Я їду додому ...
15.11.16
21:43
Івано-Франківськ
Я вже пів години кричу на таксиста ,поки чорне BMW,повільно рухається Франківськом.
-Я ж просила ,по січових стрільців ,чого ви не зупинились ,де ми тепер знайдемо банкомат??!!
-Пані ,там односторонній рух.
- я не просила їхати я просила зупинитись неподалік!Господи!
За десять хвилини до відправлення мого поїзда ідіот таки зупиняється ,там де я просила,я вибігаю з авто ,банкомат ковтає мою картку ,я збираю готівку .В дев’ятій п’ятдесят ,я вистрибую біля вокзалу .Стук підборів ,звук коліщаток їдучих по мармуровій підлозі,паніка . Перескокую дві платформи і застрибую в уже їдучий поїзд.Саме в такі моменти я тішусь своїй молодості і красі.Молодий кремезний чоловік несе мою сумку ,допомагає знайти місце ,складає багаж,я дякую і очима шукаю провідника,віддаю йому роздрукований білет і нарешті всідаюсь.
-Пані ,до Львова ?
Помічаю чоловіка ,що сидить навпроти мене,років сорока ,зовні доста файного.Посміхаюсь.
-Та!
-Файне місто я там пів життя прожив.
До Львова три години ,Михайло дуже милий чолов’яга ,ми з ним проговорили всі ці три години.
-Пані ,буде папіросу?
Вилуплюю очі:
-Тут можна курити?!
Михайло посміхається:
-Ну звісно не пямо тут ,тай взагалі то не можна ,але кого це зупиняє.Не знаю ,що ви курите маю тільки це.
Простягає мені пачку Winston з ментолом.Посміхаюсь:
- В мене в сумці такі самі.
-От і чудово.
Виходимо з вагону,в маленькому коридорчику вже натовп курців.
-Ще трохи і можна сокиру вішати .
Легкі поштовхи поїзда,блимання пролітаючих ліхтарів,папіроси,в цьому щось є.
00:30
М.Львів
Провідник допомагає спуститись з поїзда,Михайло ставить мою сумку на землю.
-Все ,дякую за компанію ви йдіть ,а я їду далі.Люблю ,обожнюю,цілую ,най щастить.
-І вам ,прощавайте.
Львівський вокзал такий самий велетенський ,старезний ,відреставрований і гарний ,як і Франківський.Проходжу коридорами заходжу в зал очікування бридкий запах,купа народу,розумію що то безкоштовний,процокую на підборах з незадоволеним виглядом,виходжу в фоє десять метрів Платний зал.
Кидаю касирці пару червонців,вдихаю приємний аромат освіжувача, роздивляюсь зал вибираю місце поблизу бар стійки.
Велетенське табло віщує що,фірмовий поїзд Хаджебей до Одесси через Хмельницький прибуває о другій годині п’ять хвилин часу повно.
Наминаю картоплю з паприкою та м’ясом,слухаю музику …Набридло витягую із сумки Винничука «Весняні ігри…»
Через годину підриваю очі від книжки дивлюсь на бар стійку ,треба купити чогось гарячого і тут я помічаю на собі погляд якогось на пів лисого дідо в окулярах .Біля дідо сидить ще один пан схожий на американця прислуховуюсь до розмови ,ні таки Львівська інтелігенція .Два старигана про щось дискутують за пляшкою львівського,потім американець встає і кудись іде ,а дідо так і продовжує на мене витріщатись .Старий збоченець лунає в мене в голові.Я встаю підходжу до бар стійки всідаюсь на великий м’який табурет кладу Винничука на стійку і замовляю зелений чай з лемоном .Дідо витріщається на мою ніжку елегантно звисаючу на табуреті з під облягаючої сукні з великою розпіркою справа.
-Пані ,вибачте за нескромне питання вам подобається писанина цього старого блазня ?Можна подивитись на книгу?
Таки доколупався .Дідо бере книгу до рук і його радісний писок стає шокованим.
-Чому блазень доста добрий письменнийк.
-Вибачте ,ви мазохіста читати винничка на російській це ж знущання.
Я червонію і починаю пояснювати ,що книгу подарували ,коли висилали щось наплутали і прислали на російській.
-Моя вам порада кидайте то невдячне діло,я б вам з радістю подарував книгу на українській проте ,не маю сьогодні з собою.
-Може ви і маєте рацію,Винничук на російській це дійсно знущання.
Дідо хитро посміхається:
-Ви дуже гарна пані…
Ні звідки з’являється американець.
-Юрко,відчепись від пані,нам вже час.
Дідо все так само хитро посміхається злізає з стільця,бере свої речі починає прощатись ,робить ще ковток львівського ,не очікувано неначе не спеціально кладе старезну руку зверху на мою і вже пошепки на вухо каже:
-В маїй молодості таких гарних і не звичних жінок не було .Ви більш ніж достойні стати героїнею одної із книг вашого улюбленого письменника .
Я вже через плече прощаюсь з дідо зникаючим за дверима залу,а в голові все таж думка – старий збоченець.
Я Заснула в кріслі відкривши очі помітила ,що вже друга ,вас збиратись ,через п’ять хвилин прибуде Хаджебей .Я різко встаю з крісла книга з колін падає на підлогу палітуркою до гори ,я автоматично присідаю і тягнусь за книгою коли моє ТВОЮЖ МАТІР ,лунає на весь зал. Піднявши очі помічаю на собі не задоволені погляди очікуючих ,але мені все одно бо з фото на палітурці на мене дивиться той самий дідо .Я усміхаюсь і пошепки промовляю :-старий збоченець,задоволено кидаю книгу в сумку і біжу до своєї платформи ,а в голові одна думка -Юрчик,ніколи не повірить .
Вже спокійно заходжу в своє купе,розстеляю постіль,через столик замріяно в вікно дивиться молодий хлопець з довгим рудим заплетеним волоссям,наче мала дитина. Переодягнувшись в Богданову сорочку я влягаюсь в ліжко,темно за вікном хуртелеця,віє майстро ліса ,мені комфортно я тихо засипаю в своєму купе ,а зранку о шостій мене розбудить провідник.
Контекст : Ю.Винничук
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чому я не втомлююсь жити
Ямала роман з одним письменником він завше писав листи мені ,на які я відповідала ,ось один із них.
Юдіф Клімт
м. Івано-Франківськ07.11.1608:43
Натягую чорні джинси,чорну прозору блузку,байкерські чоботи на підборах,косуху ,заплітаю волосся в тугий хвіст ,натягую окуляри .Остання затяжка,хватаю ключі вибігаю з преміщення.Прохолодний осінній Франківськ вже повністю пробудився,одною рукою набираю повідомлення другою відчиняю двері в street coffee.
-Середнє американко будь-ласка.
В одній руці кава в іншій телефон,дзвоню Марті,Наді,Юлі.
Ковток кави ,Швидкі кроки.
-Пані сьогодні дуже файна ,гарного дня.
-Дякую!
Пробігаю Гординського вибігаю на Мазепи ,кави як не було,Господи я жива.Рух ,обривки діалогів,холодне повітря,приємні посмішки.
-Боженька ,доброго ранку!
-Хімейчук ,відвали!
-На пари ?
-Так!
-До зустрічі.
Перша майстерня –пусто,в другій теж,спускаюсь у підвал,свої,анатомія.
13.11.16
10:40
М.Івано-франківськ
Прокидаюсь від гидкого звуку ,Ліза знову слухає цю бридку музику,з матюками валюсь із ліжка три хвилини лежачи на підлозі дивлюсь у стелю,нарешті вирішую встати.В спортивній білизні тиняюсь по кімнаті,набираю чайник,насипаю каву ,наливаю кип’яток в маленьке горнятко.Через 5 хвилин порпання в шаві ,знаходжу свої речі на стільці .Одягаю чорні джинси і чоловічу ,чорну сорочку яку напередодні мені проспорив Богдан ,наш наркодилер.З горнятком кави і пачкою папірос виходжу з кімнати ,йду в кінець коридору до велетенського від підлоги до стелі вікна,ставлю горнятко на поличку для вогнегасника ,сама залажу на перило вздовж вікна.Підпалюю папіросу мить блаженства протягом п’яти секунд з кімнати вибігає Хімейчук з криками:
-Ідіотка перестань мучити дитину,кидай курити,коли вже УзД я йду з тобою.
Середній палець замість тисячі слів ,ми з ідіотом здружились за ці три місяці.Знову притуляє голову до мого живота в надії що мале текне його ногою в писок.В сто п’ятдесят четверний раз повторюю ,що воно ще не дригається :
-Проте як хочеш я теж можу тебе ткнути в писок.
-Не смішно !Бачила який сніг вивалив?
Дивлюсь в вікно і до мене нарешті доходе,що вся вулиця Шевченка в кучугурах.Не фанат я зими звісно ,але чорт з ним .Через деякий час приплітається Ромко і сповіщає про те що навчання відмінили.
Вечір
Я радісна наче ідіот,в придуркуватій Лізиній шапці з здоровенним баламбоном ковзаю по Чорновола . Навкруги сніг ,навколо слизько,мені добре,ліза плентається з заду і шкодує,що одягла підбори . Добігаю до площі купую два гарячих шоколада ,настрій добрий.
Пройшло півтори години
Я ненавиджу Лізу,сніг,весь світ .Премось по Мазепи до сільпо якого біса я не знаю,я замерзла:
-Сто двадцять чотири,что двадцять п’ять …
Ліза ,плентається за мною на відстані п’ятдесяти метрів ,з червоним писком дивиться на мене ледь не плачучи,кожні двісті метрів я кидаю її писком в кучугуру,за те що захотіла попертись аж в сільпо .
-Сто двадцять шість ,сто двадцять сім .
Через годину виходимо з сільпо з пачкою молока,бенгальськими вогниками ,хлопушками,пачкою презервативів і капронками їдемо додому.
21:44
Зачіпляю волосся резинкою ,повністю роздягаюсь і занурююсь в гарячу ванну,папіроса,zippo,блаженство. Прокидаюсь через пів години ,дякувати богу що не від асфіксії ,відкриваю гарячу воду,відкриваю Винничука.
Переодягнувшись завалююсь на ліжко ,вмикаю Агату Крісті ,витягую лінер ,планшет і папір,сьогодні малюємо цвинтар.
В кімнату завалюється Артем(версія Еріка №3)в одних штанах,на грудях чорніє татуювання . Презирливо дивлюсь на нього . П’яний в дупу.
-Каріне Арменівна,покурите зі мною ?
-Ти чого приплентався ?- запалюю папіросу.
-Каріне Арменівна,дай попільничку.
Простягаю маленький жбан.
-Ти знову якийсь маразм малюєш? Ото я буду сміятись ,як після всього того нечистого підеш на іконописця .
…
-Каріне Арменівна,коли ти нарешті погодишся ти ж ,знаєш я тебе обожнюю ,чого вічно все ускладнювати ,ми ж метці бл*дь.
-Артем ,відчепись від мене ,чого ти знову ходиш голий і подертий ,п’яний і дурний ?
- Почалося !
В кімнату заходе два хлопця і з матюками виводять його в коридор.Я зачиняю двері і втомлено падаю на ліжко.Я їду додому ...
15.11.16
21:43
Івано-Франківськ
Я вже пів години кричу на таксиста ,поки чорне BMW,повільно рухається Франківськом.
-Я ж просила ,по січових стрільців ,чого ви не зупинились ,де ми тепер знайдемо банкомат??!!
-Пані ,там односторонній рух.
- я не просила їхати я просила зупинитись неподалік!Господи!
За десять хвилини до відправлення мого поїзда ідіот таки зупиняється ,там де я просила,я вибігаю з авто ,банкомат ковтає мою картку ,я збираю готівку .В дев’ятій п’ятдесят ,я вистрибую біля вокзалу .Стук підборів ,звук коліщаток їдучих по мармуровій підлозі,паніка . Перескокую дві платформи і застрибую в уже їдучий поїзд.Саме в такі моменти я тішусь своїй молодості і красі.Молодий кремезний чоловік несе мою сумку ,допомагає знайти місце ,складає багаж,я дякую і очима шукаю провідника,віддаю йому роздрукований білет і нарешті всідаюсь.
-Пані ,до Львова ?
Помічаю чоловіка ,що сидить навпроти мене,років сорока ,зовні доста файного.Посміхаюсь.
-Та!
-Файне місто я там пів життя прожив.
До Львова три години ,Михайло дуже милий чолов’яга ,ми з ним проговорили всі ці три години.
-Пані ,буде папіросу?
Вилуплюю очі:
-Тут можна курити?!
Михайло посміхається:
-Ну звісно не пямо тут ,тай взагалі то не можна ,але кого це зупиняє.Не знаю ,що ви курите маю тільки це.
Простягає мені пачку Winston з ментолом.Посміхаюсь:
- В мене в сумці такі самі.
-От і чудово.
Виходимо з вагону,в маленькому коридорчику вже натовп курців.
-Ще трохи і можна сокиру вішати .
Легкі поштовхи поїзда,блимання пролітаючих ліхтарів,папіроси,в цьому щось є.
00:30
М.Львів
Провідник допомагає спуститись з поїзда,Михайло ставить мою сумку на землю.
-Все ,дякую за компанію ви йдіть ,а я їду далі.Люблю ,обожнюю,цілую ,най щастить.
-І вам ,прощавайте.
Львівський вокзал такий самий велетенський ,старезний ,відреставрований і гарний ,як і Франківський.Проходжу коридорами заходжу в зал очікування бридкий запах,купа народу,розумію що то безкоштовний,процокую на підборах з незадоволеним виглядом,виходжу в фоє десять метрів Платний зал.
Кидаю касирці пару червонців,вдихаю приємний аромат освіжувача, роздивляюсь зал вибираю місце поблизу бар стійки.
Велетенське табло віщує що,фірмовий поїзд Хаджебей до Одесси через Хмельницький прибуває о другій годині п’ять хвилин часу повно.
Наминаю картоплю з паприкою та м’ясом,слухаю музику …Набридло витягую із сумки Винничука «Весняні ігри…»
Через годину підриваю очі від книжки дивлюсь на бар стійку ,треба купити чогось гарячого і тут я помічаю на собі погляд якогось на пів лисого дідо в окулярах .Біля дідо сидить ще один пан схожий на американця прислуховуюсь до розмови ,ні таки Львівська інтелігенція .Два старигана про щось дискутують за пляшкою львівського,потім американець встає і кудись іде ,а дідо так і продовжує на мене витріщатись .Старий збоченець лунає в мене в голові.Я встаю підходжу до бар стійки всідаюсь на великий м’який табурет кладу Винничука на стійку і замовляю зелений чай з лемоном .Дідо витріщається на мою ніжку елегантно звисаючу на табуреті з під облягаючої сукні з великою розпіркою справа.
-Пані ,вибачте за нескромне питання вам подобається писанина цього старого блазня ?Можна подивитись на книгу?
Таки доколупався .Дідо бере книгу до рук і його радісний писок стає шокованим.
-Чому блазень доста добрий письменнийк.
-Вибачте ,ви мазохіста читати винничка на російській це ж знущання.
Я червонію і починаю пояснювати ,що книгу подарували ,коли висилали щось наплутали і прислали на російській.
-Моя вам порада кидайте то невдячне діло,я б вам з радістю подарував книгу на українській проте ,не маю сьогодні з собою.
-Може ви і маєте рацію,Винничук на російській це дійсно знущання.
Дідо хитро посміхається:
-Ви дуже гарна пані…
Ні звідки з’являється американець.
-Юрко,відчепись від пані,нам вже час.
Дідо все так само хитро посміхається злізає з стільця,бере свої речі починає прощатись ,робить ще ковток львівського ,не очікувано неначе не спеціально кладе старезну руку зверху на мою і вже пошепки на вухо каже:
-В маїй молодості таких гарних і не звичних жінок не було .Ви більш ніж достойні стати героїнею одної із книг вашого улюбленого письменника .
Я вже через плече прощаюсь з дідо зникаючим за дверима залу,а в голові все таж думка – старий збоченець.
Я Заснула в кріслі відкривши очі помітила ,що вже друга ,вас збиратись ,через п’ять хвилин прибуде Хаджебей .Я різко встаю з крісла книга з колін падає на підлогу палітуркою до гори ,я автоматично присідаю і тягнусь за книгою коли моє ТВОЮЖ МАТІР ,лунає на весь зал. Піднявши очі помічаю на собі не задоволені погляди очікуючих ,але мені все одно бо з фото на палітурці на мене дивиться той самий дідо .Я усміхаюсь і пошепки промовляю :-старий збоченець,задоволено кидаю книгу в сумку і біжу до своєї платформи ,а в голові одна думка -Юрчик,ніколи не повірить .
Вже спокійно заходжу в своє купе,розстеляю постіль,через столик замріяно в вікно дивиться молодий хлопець з довгим рудим заплетеним волоссям,наче мала дитина. Переодягнувшись в Богданову сорочку я влягаюсь в ліжко,темно за вікном хуртелеця,віє майстро ліса ,мені комфортно я тихо засипаю в своєму купе ,а зранку о шостій мене розбудить провідник.
Ямала роман з одним письменником він завше писав листи мені ,на які я відповідала ,ось один із них.
Контекст : Ю.Винничук
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію