Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.14
13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я
2026.04.14
13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, ексклюзивно підкріплені свідками і дослідниками.
І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, так це бу
2026.04.14
12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,
2026.04.14
11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.
Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.
Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,
2026.04.14
11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
2026.04.13
21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,
лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,
лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,
2026.04.13
18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани
дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани
дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна
2026.04.13
15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі
2026.04.13
12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?
2026.04.13
10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.
2026.04.12
19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку.
Але існує й
2026.04.12
16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.
2026.04.12
16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог
2026.04.12
15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.
Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.
Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.
Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.
Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.
2026.04.12
14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т
2026.04.12
10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере
Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере
Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
2026.03.19
2026.03.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олексій Могиленко (1976) /
Вірші
Лелеки у селі
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Лелеки у селі
Над селом кружляли
Молоді лелеки.
Цілий день шукали
Місце для гнізда.
Сіли аж надвечір
На високий явір.
Тут своє гніздечко
Хочуть будувать.
Цілу ніч стояли,
Мріяли про щастя,
Зорі рахували,
Що спадали вниз.
Сонце тільки встало,
Піднялись на крила,
Гілочки складали
До свого гнізда.
Гілочку до гілки
З ніжністю й любов'ю.
Стомлені лелеки
Вже стоять в гнізді.
А внизу,де люди,
Теж кипить робота.
Там одне подружжя
Будувало дім.
Молода дружина
Радо посміхалась:
Нам благословіння
Принесуть пташки!
Цегла до цеглинки-
Виріс дім на славу.
Чоловік та жінка
Вже й дитятко ждуть.
А на другу весну,
Якраз на Великдень,
Ті пташки принесли
Двійко діточок.
Роки відлітали
На лелечих крилах...
Діти підростали,
Сміху повен дім.
Вся сім'я любила
Те гніздо лелече
І була щаслива
Та... не назавжди.
Розлетілись швидко
Всі сини і доньки
І батьки старенькі
Зостались самі.
Лиш одні лелеки
Щовесни вертають.
Діти всі ж далеко...
Їм не до батьків.
Похилилась хата,
Дах вже протікає.
Малі ж лелечата
Кожен рік в гнізді.
Заросла травою
Стежка до криниці
І садок не родить ,
Як родив колись.
Разом із пташками
Відлетіли в вирій
Тато ,потім й мама
Полетіла вслід.
А весною птахи
Знову повернулись
Та пуста вже хата,
Нікому там жить.
У вікно розбите
Сонце заглядає
І весняний вітер
Протягом гуде.
Заросло подвір'я
Бур'яном високим,
А ворота й хвіртка
Впали вже давно.
Із гнізда на хату
Дивляться лелеки...
Несли щастя й радість ...
Та не вберегли.
25.03.15.
Молоді лелеки.
Цілий день шукали
Місце для гнізда.
Сіли аж надвечір
На високий явір.
Тут своє гніздечко
Хочуть будувать.
Цілу ніч стояли,
Мріяли про щастя,
Зорі рахували,
Що спадали вниз.
Сонце тільки встало,
Піднялись на крила,
Гілочки складали
До свого гнізда.
Гілочку до гілки
З ніжністю й любов'ю.
Стомлені лелеки
Вже стоять в гнізді.
А внизу,де люди,
Теж кипить робота.
Там одне подружжя
Будувало дім.
Молода дружина
Радо посміхалась:
Нам благословіння
Принесуть пташки!
Цегла до цеглинки-
Виріс дім на славу.
Чоловік та жінка
Вже й дитятко ждуть.
А на другу весну,
Якраз на Великдень,
Ті пташки принесли
Двійко діточок.
Роки відлітали
На лелечих крилах...
Діти підростали,
Сміху повен дім.
Вся сім'я любила
Те гніздо лелече
І була щаслива
Та... не назавжди.
Розлетілись швидко
Всі сини і доньки
І батьки старенькі
Зостались самі.
Лиш одні лелеки
Щовесни вертають.
Діти всі ж далеко...
Їм не до батьків.
Похилилась хата,
Дах вже протікає.
Малі ж лелечата
Кожен рік в гнізді.
Заросла травою
Стежка до криниці
І садок не родить ,
Як родив колись.
Разом із пташками
Відлетіли в вирій
Тато ,потім й мама
Полетіла вслід.
А весною птахи
Знову повернулись
Та пуста вже хата,
Нікому там жить.
У вікно розбите
Сонце заглядає
І весняний вітер
Протягом гуде.
Заросло подвір'я
Бур'яном високим,
А ворота й хвіртка
Впали вже давно.
Із гнізда на хату
Дивляться лелеки...
Несли щастя й радість ...
Та не вберегли.
25.03.15.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
