ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.30
16:49
…зараз і назавжди
річка до виднокраю,
човник вперед штовхаєш
до джерела води -
річка до виднокраю,
човник вперед штовхаєш
до джерела води -
2026.05.30
12:07
Напевно, вже до ранку не засну.
Чекатиму за обрієм розлуку.
Чекатиму у маренні весну,
Як втілену в життя вселенську муку.
Напевно, виглядатиму той знак,
Який і порятує, і розрадить.
Утілений у долі Зодіак
Чекатиму за обрієм розлуку.
Чекатиму у маренні весну,
Як втілену в життя вселенську муку.
Напевно, виглядатиму той знак,
Який і порятує, і розрадить.
Утілений у долі Зодіак
2026.05.30
11:53
Світить сонце. Час іде.
Ледь встигає тінь за часом.
Межи хмарок де-не-де
смужка райдуги – лампасом.
Віє вітер, гонить жар,
котить сонце покотьолом.
І звисають кудли хмар,
Ледь встигає тінь за часом.
Межи хмарок де-не-де
смужка райдуги – лампасом.
Віє вітер, гонить жар,
котить сонце покотьолом.
І звисають кудли хмар,
2026.05.30
11:01
На зеленому газоні
Усякого хліба повно,
Та зібралися коти,-
І пташкам не підійти.
Походжає віддалік,
Мов поважний чоловік,
Чорний ворон, а за ним
Голуби і горобців загін.
Усякого хліба повно,
Та зібралися коти,-
І пташкам не підійти.
Походжає віддалік,
Мов поважний чоловік,
Чорний ворон, а за ним
Голуби і горобців загін.
2026.05.30
07:28
напередодні усього
занапастивши трохи рими
гуляє зло морочить світ
а ми усе ж бо непровинні
я запрошу тебе
за стіл
поставлю риби та цитрини
і хліба власного не більш
занапастивши трохи рими
гуляє зло морочить світ
а ми усе ж бо непровинні
я запрошу тебе
за стіл
поставлю риби та цитрини
і хліба власного не більш
2026.05.30
06:57
Поки спить десь на сідалі півень
І вітрисько в дуду не подув, -
Соловій захлинається співом
У цвітучому пишно саду.
Прикликає собі солов'їху
Щебетанням завзятим своїм,
А вона озивається сміхом,
Кавалера дратуючи тим.
І вітрисько в дуду не подув, -
Соловій захлинається співом
У цвітучому пишно саду.
Прикликає собі солов'їху
Щебетанням завзятим своїм,
А вона озивається сміхом,
Кавалера дратуючи тим.
2026.05.30
00:11
В ім’я вищого Життя, нехай буде прославлене горнє Світло!
Кушта стоїть біля Брами світів та питає світ, говорячи: «Скажи мені, яка земля ушир? Яка відстань від землі до небесної тверді? Звідки прийшов Адам? Звідки прийшла Хавва , жона його? Звідки прий
2026.05.29
23:28
Твоє ім’я наречене,
Тобі подвір’я клечане**,
В цей час дав Бог для Тебе сан,
Ти перший з нас – над нами стань!
* Шлока () — це головний аналог двовірша в санскриті
** Напередодні Трійці (Зеленої неділі), у суботу, що називалася клечаною, хату, подв
Тобі подвір’я клечане**,
В цей час дав Бог для Тебе сан,
Ти перший з нас – над нами стань!
* Шлока () — це головний аналог двовірша в санскриті
** Напередодні Трійці (Зеленої неділі), у суботу, що називалася клечаною, хату, подв
2026.05.29
18:54
ІІ. НІЧНИЙ ДІАЛОГ У САДУ
Травнева ніч опустилася на Київ, густа й тепла, напоєна ароматами рясного весняного цвіту. Пахло молодим листом, розімлілою від денного сонця землею та солодким, п’янким бузком. Світло місяця сріблило високі дахи княжого терем
2026.05.29
17:48
Сліпуче сяйво й тінь жадана,
І не від світу цього Ти.
Ти, – як сполучна ланка, дана –
До Неба людству дорости.
Довершеність – Твоє наймення,
Призначена Ти стати – Всім.
Тебе втрачати – щемка темінь.
І не від світу цього Ти.
Ти, – як сполучна ланка, дана –
До Неба людству дорости.
Довершеність – Твоє наймення,
Призначена Ти стати – Всім.
Тебе втрачати – щемка темінь.
2026.05.29
16:51
вутлому до війни
спокою серце сниться
б'єш по рядку
дзвенить
слово з чорнил
і криці
ділена на пайки
спокою серце сниться
б'єш по рядку
дзвенить
слово з чорнил
і криці
ділена на пайки
2026.05.29
11:45
Я кричу відчайдушно до світу:
"Люди, люди, почуйте мене!"
Світ, що створений із малахіту,
Упаде в небуття кам'яне.
Не дістанеш від неба привіту,
Тільки град упаде в каберне.
Ти кричиш відчайдушно, безмовно
"Люди, люди, почуйте мене!"
Світ, що створений із малахіту,
Упаде в небуття кам'яне.
Не дістанеш від неба привіту,
Тільки град упаде в каберне.
Ти кричиш відчайдушно, безмовно
2026.05.29
11:41
То тиха, то хвилююча безмежжям
Мелодія морська під сонячним прицілом.
І чайки ніби крилами мережать...
Пливуть у небі хмарок яснії вітрила...
Душа хвилюється, мов свіжість моря.
Новий чийсь серф вже набирає драйву швидкість.
У захваті від вільного
Мелодія морська під сонячним прицілом.
І чайки ніби крилами мережать...
Пливуть у небі хмарок яснії вітрила...
Душа хвилюється, мов свіжість моря.
Новий чийсь серф вже набирає драйву швидкість.
У захваті від вільного
2026.05.29
11:26
…чим скарб ховати до засік
з непересічними дарами
вже краще бігати дворами
в ранковий час під телевік,
за мить до видимого «хай»,
коли закоханість вразлива
у стрекотіння полохливих
з непересічними дарами
вже краще бігати дворами
в ранковий час під телевік,
за мить до видимого «хай»,
коли закоханість вразлива
у стрекотіння полохливих
2026.05.29
06:25
Дощик рясно кропить
Навесні грядки, -
Мокнуть стебла кропу
Й буряків листки.
Всюдисущі краплі
Втратили число, -
Вся земля набрякла
І блищить, як скло.
Навесні грядки, -
Мокнуть стебла кропу
Й буряків листки.
Всюдисущі краплі
Втратили число, -
Вся земля набрякла
І блищить, як скло.
2026.05.29
06:25
адже травень наймагічніша пора року · вона каже пішли в парк полупаємо на людей · ще ми винаймаємо хату в старому районі на одному з верхніх поверхів а вікна як раз у бік парку й на ближньому обрії чортове колесо на неботлі · при вхідній брамі парковій ст
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.05.14
2026.05.13
2026.04.29
2026.04.29
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олексій Могиленко (1976) /
Вірші
Лелеки у селі
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Лелеки у селі
Над селом кружляли
Молоді лелеки.
Цілий день шукали
Місце для гнізда.
Сіли аж надвечір
На високий явір.
Тут своє гніздечко
Хочуть будувать.
Цілу ніч стояли,
Мріяли про щастя,
Зорі рахували,
Що спадали вниз.
Сонце тільки встало,
Піднялись на крила,
Гілочки складали
До свого гнізда.
Гілочку до гілки
З ніжністю й любов'ю.
Стомлені лелеки
Вже стоять в гнізді.
А внизу,де люди,
Теж кипить робота.
Там одне подружжя
Будувало дім.
Молода дружина
Радо посміхалась:
Нам благословіння
Принесуть пташки!
Цегла до цеглинки-
Виріс дім на славу.
Чоловік та жінка
Вже й дитятко ждуть.
А на другу весну,
Якраз на Великдень,
Ті пташки принесли
Двійко діточок.
Роки відлітали
На лелечих крилах...
Діти підростали,
Сміху повен дім.
Вся сім'я любила
Те гніздо лелече
І була щаслива
Та... не назавжди.
Розлетілись швидко
Всі сини і доньки
І батьки старенькі
Зостались самі.
Лиш одні лелеки
Щовесни вертають.
Діти всі ж далеко...
Їм не до батьків.
Похилилась хата,
Дах вже протікає.
Малі ж лелечата
Кожен рік в гнізді.
Заросла травою
Стежка до криниці
І садок не родить ,
Як родив колись.
Разом із пташками
Відлетіли в вирій
Тато ,потім й мама
Полетіла вслід.
А весною птахи
Знову повернулись
Та пуста вже хата,
Нікому там жить.
У вікно розбите
Сонце заглядає
І весняний вітер
Протягом гуде.
Заросло подвір'я
Бур'яном високим,
А ворота й хвіртка
Впали вже давно.
Із гнізда на хату
Дивляться лелеки...
Несли щастя й радість ...
Та не вберегли.
25.03.15.
Молоді лелеки.
Цілий день шукали
Місце для гнізда.
Сіли аж надвечір
На високий явір.
Тут своє гніздечко
Хочуть будувать.
Цілу ніч стояли,
Мріяли про щастя,
Зорі рахували,
Що спадали вниз.
Сонце тільки встало,
Піднялись на крила,
Гілочки складали
До свого гнізда.
Гілочку до гілки
З ніжністю й любов'ю.
Стомлені лелеки
Вже стоять в гнізді.
А внизу,де люди,
Теж кипить робота.
Там одне подружжя
Будувало дім.
Молода дружина
Радо посміхалась:
Нам благословіння
Принесуть пташки!
Цегла до цеглинки-
Виріс дім на славу.
Чоловік та жінка
Вже й дитятко ждуть.
А на другу весну,
Якраз на Великдень,
Ті пташки принесли
Двійко діточок.
Роки відлітали
На лелечих крилах...
Діти підростали,
Сміху повен дім.
Вся сім'я любила
Те гніздо лелече
І була щаслива
Та... не назавжди.
Розлетілись швидко
Всі сини і доньки
І батьки старенькі
Зостались самі.
Лиш одні лелеки
Щовесни вертають.
Діти всі ж далеко...
Їм не до батьків.
Похилилась хата,
Дах вже протікає.
Малі ж лелечата
Кожен рік в гнізді.
Заросла травою
Стежка до криниці
І садок не родить ,
Як родив колись.
Разом із пташками
Відлетіли в вирій
Тато ,потім й мама
Полетіла вслід.
А весною птахи
Знову повернулись
Та пуста вже хата,
Нікому там жить.
У вікно розбите
Сонце заглядає
І весняний вітер
Протягом гуде.
Заросло подвір'я
Бур'яном високим,
А ворота й хвіртка
Впали вже давно.
Із гнізда на хату
Дивляться лелеки...
Несли щастя й радість ...
Та не вберегли.
25.03.15.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.3446 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.3446 seconds