Над селом кружляли
Молоді лелеки.
Цілий день шукали
Місце для гнізда.

Сіли аж надвечір
На високий явір.
Тут своє гніздечко
Хочуть будувать.

Цілу ніч стояли,
Мріяли про щастя,
Зорі рахували,
Що спадали вниз.

Сонце тільки встало,
Піднялись на крила,
Гілочки складали
До свого гнізда.

Гілочку до гілки
З ніжністю й любов'ю.
Стомлені лелеки
Вже стоять в гнізді.

А внизу,де люди,
Теж кипить робота.
Там одне подружжя
Будувало дім.

Молода дружина
Радо посміхалась:
Нам благословіння
Принесуть пташки!

Цегла до цеглинки-
Виріс дім на славу.
Чоловік та жінка
Вже й дитятко ждуть.

А на другу весну,
Якраз на Великдень,
Ті пташки принесли
Двійко діточок.

Роки відлітали
На лелечих крилах...
Діти підростали,
Сміху повен дім.

Вся сім'я любила
Те гніздо лелече
І була щаслива
Та... не назавжди.

Розлетілись швидко
Всі сини і доньки
І батьки старенькі
Зостались самі.

Лиш одні лелеки
Щовесни вертають.
Діти всі ж далеко...
Їм не до батьків.

Похилилась хата,
Дах вже протікає.
Малі ж лелечата
Кожен рік в гнізді.

Заросла травою
Стежка до криниці
І садок не родить ,
Як родив колись.

Разом із пташками
Відлетіли в вирій
Тато ,потім й мама
Полетіла вслід.

А весною птахи
Знову повернулись
Та пуста вже хата,
Нікому там жить.

У вікно розбите
Сонце заглядає
І весняний вітер
Протягом гуде.

Заросло подвір'я
Бур'яном високим,
А ворота й хвіртка
Впали вже давно.

Із гнізда на хату
Дивляться лелеки...
Несли щастя й радість ...
Та не вберегли.
25.03.15.