ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2023.03.29 22:05
З нудьги нудьга… По келихам розлито
І сперечатись пізно, незруки
Як би ж, бодай, ні - ні, не оковиту
На очі ж повилазять пауки…
А ось би ранок висвітить нудьгою…
Не стерпиться, розсіємо в росу
Як важко залишатися собою,
Коли згубив мантачку і косу

Сергій Комарецький
2023.03.29 14:31
Значення явищ і слів помінялося.
Внесла корекції доля сама.
Те, що розумним і добрим здавалося
Вмить перехреслила кровю війна!

Риску підведено і у відносинах
Ніби здавалося рідних людей.
Кожний свій вибір зробив. – Перепрошую

Іван Потьомкін
2023.03.29 14:30
Ми по війні ще грали у війну.
Корів і кіз напризволяще кинувши,
Ми лізли в доти, кидали гранати,
Сходилися в рукопашну,
Коли набоїв бракувало...
Пекли картоплю.
Поруч дозрівали міни...
...Не всі ми повернулися з тих воєн.

Тетяна Левицька
2023.03.29 11:20
У вагон метро заходять
іноземців двоє,
й емоційно між собою
голосно говорять.
Влаштували крики, сварку,
повсихали б вуха,
з рота мат летить відбірний,
а народ те слуха.

Софія Цимбалиста
2023.03.29 09:54
Я буду навіки
блиском зірок.
Тим яскравим сяйвом
небесних пелюсток.
Моя душа порине
в нічне небо.
В його палітру відтінків
темно-синіх кольорів.

Теді Ем
2023.03.29 09:16
Нарциси із павичими хвостами
бруківку топчуть поетичних шпальт.
Закохані у себе до безтями,
ногами попираючи асфальт

звичайного людського сьогодення,
з рахунків списуючи честь і альтруїзм,
парити хочуть над юрбою,

Микола Соболь
2023.03.29 07:27
Куди спішиш, спізнілий снігу,
деревам хочеться тепла,
уже б леліяти відлигу
та повернулася зима
і сіє білосніжні шати
на перші пуп’янки бузку,
час абрикосці розцвітати,
вона ж косицю* боязку

Віктор Кучерук
2023.03.29 05:28
Клубочиться піною ріка
І з розгону боком б’ється в скелю, –
Блискає і бризкає стрімка,
Розігріта бігом, наче хмелем.
Різнобарвних крапель фейєрверк
Зводиться й показує величчя, –
Освітляє сяйно ранній смерк,
Освіжає душу та обличчя.

Володимир Бойко
2023.03.28 23:42
Всміхається хитро чеширська котяра,
А в душу встромляються кігті її.
Немає на світі страшнішої кари,
Аніж, коли зраду вбачають свої.

«Своїх» наплодилося скрізь - легіони,
Кошмарять не гірше за ворогів.
І, де пролягає рубіж оборони,

Хельґі Йогансен
2023.03.28 21:10
Звільни мене! Це можеш тільки ти.
Врятуй від всіх та перш за все від себе!
Надію дай і мрію воскреси,
щоб втік з полону сірості й нудьги
і птахом знову линув я у небо!

Врятуй мене від пристрастей, страхів!
Вони живцем з’їдають плоть і душу.

Наталія Кравченко
2023.03.28 18:39
Мавка — Душа Лісу і його Берегиня, яка закохалася в парубка, який грав незвичайну мелодію. Та й вона закохалася в парубка і почала вірити в магічну силу кохання, яке об’єднує, рятує та дарує життя. Коли вона пішла на магічний звук мелодії, то побачила з

Володимир Каразуб
2023.03.28 16:56
Схилившись над трупом убитої лані,
Білують добичу мисливці захланні,
А сонце в тумані сполоханих хмар,
Серпанком встеляє кровавий пожар.

Ніяк не втекти від русинської длані,
Лезо у ножни ховають погани,
А озеро міниться матовим блиском

Іван Потьомкін
2023.03.28 15:10
«Whether we find a joke funny or not largely depends on where been brought up. The sense of humor is mysteriously bound up with national characteristics ”,- сказано в зарисовке “Funny or not”. Отчасти соглашаясь с автором, что юмор россиянина покажется ф

Теді Ем
2023.03.28 10:24
Стрічав людей у ницості таємних,
а показово – приязних і чемних.
Стрічав й таких, яким без гарних слів
нести добро завжди стачає сил.

Нічого в світі не минає непомітно,
і за плечем чергує кожну мить
незримий янгол неусипний –

Софія Цимбалиста
2023.03.28 08:03
Я б стала тою,
хто відкрив теорію сну
і спокою душі.
Я б змогла показати
всім тим, хто не бачить,
темну лінію дощу.
Я б дала надію тим,
хто втрачає віру.

Микола Соболь
2023.03.28 06:51
Коли юрма зголосить вирок – Він!
Й судилище свою відкриє браму…
Чи хто спитає, а по кому дзвін?
Тебе не порятують стіни храму.
Є тільки шлях вперед, на ешафот.
Видовища і хліб цінили завжди.
Жадає крові свіжої народ,
але страшиться, мов чумної прав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Наталія Близнюк
2021.12.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Татчин / Рецензії

 Про Сергія Татчина. Автор Василь Терещук
Я буду жити тут, де квiти
Ростуть у свiт з дитячих рук,
I де не знають Божi дiти
А нi опiк, а нi порук.
(Сергій Татчин)

Завдання поезії - повертати словам їх первісне значення, - здається, саме так просто і водночас глобально сформулював завдання для поезії Поль Елюар.
Якщо не сприймати цей вислів як афоризм , а як одне з Правил у творчості, тоді починаєш краще розуміти поетичні інтенції Сергія Татчина. Читаючи його вірші, переконуєшся, що не має зужитих тем, ритмів, рим. Він уникає метафоричних кросвордів. Адже метафорою має бути увесь вірш, а не окремий рядок чи два. У його арсеналі – проста, розмовна, але водночас вишукана лексика.
Однак ці вірші не мали б такої вартості, якби не одна їх особливість. Вони міцно „прошиті” почуттями автора, його глибокою вірою в Бога, любов’ю до жінки. У них відчувається непідробний трагізм людини, яка отримуючи удари життя, переживає, але не губить рівноваги. На противагу цьому світові вона вибудовує власний, „де квiти ростуть у свiт з дитячих рук”. І, можливо, з часом ці два світи-антиподи зіллються в один. Принаймні для автора.
Сергій Татчин вміє повертати затертим словам їх первісне значення, так само як і почуттям.
А щодо зауважень, то їх легко може зробити й редактор майбутньої книжки цього автора.





Найвища оцінка Андрій Зланіч 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Майстер Рим 5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-02-18 15:48:59
Переглядів сторінки твору 8937
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.120 / 5.5  (5.188 / 5.7)
* Рейтинг "Майстерень" 5.100 / 5.5  (5.224 / 5.76)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2014.10.08 13:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрій Зланіч (Л.П./Л.П.) [ 2006-02-18 18:32:41 ]
Приємно, коли у автора з*являється додаткова сторінка, де, певно, можна і відійти від суто поетичних тем. Бо ж, якщо вже й говорити "ПРО СЕРГІЯ ТАТЧИНА", то, впевений, не тілько поезіями цей мальчонка цікавий товариству.
Сергію, особисто мене зацікавив Ваш профайл, зокрема Ваше захоплення живописом. Якщо можна, просто "тут та зараз", для всіх трохи розкрийте й цю частку Вашої поетичної природи. Впевнений, всім буде цікаво. А мені якось натякніть, чи часом Ви не цікавитеся чимось на кшталт "3ds max" або "Maya", бо ж якщо Ви поет, ще й художню освіту маєте, то у Вас єдина дорога. В дізігн :)
На ці думки мене також наштовхує Ваше сміливе поводження в одному з дійсно непересічних творів з такими тендітними дітлахами Біла Гейтса та Лінуса Торвалдса ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-02-18 20:38:43 ]
Я вважаю, що Василь Терещук практично започаткував на наших сторінках цікаву річ, технічну реалізацію якої ми обумовили з програмістами, - сторінку рецензій до авторської поетичної творчості (до аналітичної, між іншим, теж).



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-02-18 21:08:42 ]
Щодо моїх поглядів на творчість Сергія Татчина, то із задоволенням вискажу декілька думок. Мені очевидно, що пан Сергій тонко відчуває той, ідеальний своєму особистісному покрою, плин образів, які потім вдягає в доречні слова. Так ось робота над цими одежами постійно вдосконалюється. Не думаю, що характер течії особливо змінюватиметься, - це його води, прозорі для світла і відомі своїми безпечними і небезпечними глибинами. І поетичні процеси в них - не хаотичні турбуленції, а рух усього масиву. Інша справа, як із цим всім собі давати раду.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-02-19 01:02:27 ]
Зайшов на сайт і був, шановні, вельми збентежений і зворушений Вашою увагою до мого доробку. Це досить зненацька, а тому більш розгорнуто на поставлені питання відносно мого творчого світогляду відповім пізніше. Єдине, що поки хочу сказати – що тематика, ритміка і „риміка „ моєї сьогоднішньої творчості – с в і д о м а. А не тому що я не можу писати інакше. На сьогодення маю такий погляд на речі. І це не підсвідомий страх вийти за межі традиційного поетичного поля, „води якого відомі своїми небезпечними і безпечними глибинами”, а навпаки – свідоме повернення до цього поля і його осмислення. Як дуже влучно зазначили пани Василь Терещук та Поль Елюар – повертати словам їх первісне значення (цього виразу я, невіглас, раніше не чув)... Не штучно ускладнювати мову і думку, хоча я не проти і цього процесу, а знайти єдиним вірним словам їх єдине вірне місце... Ясна, сильна і щемна простота – вона часом заскладніша самих неймовірних метафоричних нагромаджень. Ви, як поети, не можете цього не знати. Навпаки – за ускладненістю словотворення легше сховати власну безпомічність... Тобто – творити можна, і процес тут легко може вийти на перше місце, перерісши сам в себе, а сягнути глибини, самої серцевини – не завжди. Тому що потрібно мати просту, ясну і сильну ціль, яка потребує таких же методів слововтілення... В МЕНШУ КІЛЬКІСТЬ СЛІВ ВАЖЧЕ ВКЛАСТИ СЕРЦЕ (от як сказав – аж зашарівся)... Так склалися обставини, що я пишу двома мовами і в моєму доробку є різні поезії. Є й перевантажені різними речами – метафорами, смислами, планами... І те що я сьогодні висловлюю свої думки саме так – це абсолютно свідомо. Головне – щоб творчі акти були не окремими „турбуленціями” одинокого розрізненого віршування, як дуже слушно зауважив пан Ляшкевич, а цілісним с в і д о м и м рухом в напрямку власної творчої мети, яку повинен мати кожен, в кого вірші (поезія) є вже частиною тіла. Навіть не душі, а власне – тіла. Єдине, на чому хочу ще раз наголосити – що сила віршу (зараз – не про технічну досконалість, це само собою) напряму залежить від міри серця, що доклав автор. Саме тоді твір відокремлюється і живе самостійним життям. А це і є необхідною ознакою поезії. А от про зміни „характеру течії” загадувати ранувато. Кожен день ми інші. А прогнози, як вчить життя, майже ніколи не збуваються.
Трохи нервово і уривчасто – вибачайте. Підготуюсь – виправлюсь.
Вірші викладені мішано і хронологічно навпаки.

Відносно інтересу Андрія – все вірно: дізігн мене боком не обійшов. Це – відредагована версія профайлу. До цього там значилось: працюю в сфері дизайну. Але я подумав що це дуже вже анкетно. То ж – для Вас: закінчив Московську Текстильну Академію – факультет прикладного мистецтва. Займаюсь дизайном, пишу (малюю) олією (маслом).
З комп”ютером маю справу досить давно, але от постійно до Інтернету долучився тільки восени, раніше не мав змоги. Жалкую...

Дякую всім за добрі слова і увагу. Давайте спілкуватись щільніше.
І добре якщо в кожного буде своя творчо-критична сторінка.
Щиро Ваш.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Заруба (М.К./Л.П.) [ 2010-09-04 22:24:31 ]
Сергію, смійтеся хоч три дні. Сьогодні читав Ваші вірші тещі і дружині (обидві російські філологині). "В галактичній війні 33-го року..." та інші. Сказали, що попри трагізм та надрив в них є оптимістичне начало, на відміну від моїх. Довго доводив їм, що і в моїх оптимізму хватає - не вийшло. Щось давно не пишуться вірші про любов. Ви часом не Скорпіон?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-09-06 18:09:04 ]
ви, мабуть, самі скорпіон, раз питаєте... зізнавайтеся?:)
не сміятимусь - мої вірші постійно читають тещам&дружинам, чесслово. бо більше ніхто не хоче слухати. а тещу з дружиною можна взяти примусом:)
а стосовно оптимістичного начала, то воно - наше всьо. без нього нікуди.
передавайте тещі й дружині мій респект - за добрі слова.

щироваш.