ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2023.12.05 05:58
Біль нестерпний пронизує груди.
У безвихіддя сіре лице.
Не питаю чи завтра ще буде.
Дотліває життя каганцем.

Поторочею брама відкрита.
Це дорога в Едемські сади?
Хтось на брилі стоїть моноліту,

Віктор Кучерук
2023.12.05 05:41
Зима вибілює дороги,
Скрипить морозами щомить, -
Тремтить живе все від незмоги
Себе надійно захистить.
Щодня безжалісно лютують
Лихі вітри серед зими,
Можливо, завтра, як статуї,
В снігах зупинимося ми.

Володимир Бойко
2023.12.04 21:39
Російський розмір не вписується у людський вимір. Росія – держава зі страху. Усе огидне, на жаль, виявляється комусь корисним. Межа між ілюзією і реальністю насправді усвідомлюється небагатьма. Українська повінь настільки потужна, що здатна р

Марія Дем'янюк
2023.12.04 20:17
У сні я дитина, бо маю матусю і тата...
Матусенько, люба, я можу тебе обійняти!
Відчути твій подих і теплі долоні на скроні,
У вічі твої зазирнути небесно-бездонні,
Промовити ніжне: мамуню, люблю, пам'ятаю...
Й почути омріяне: доню, рідненька, я зн

Марія Дем'янюк
2023.12.04 20:17
У сні я дитина, бо маю матусю і тата...
Матусенько, люба, я можу тебе обійняти!
Відчути твій подих і теплі долоні на скроні,
У вічі твої зазирнути небесно-бездонні,
Промовити ніжне: мамуню, люблю, пам'ятаю...
Й почути омріяне: доню, рідненька, я зн

Вікторія Лимар
2023.12.04 18:57
Грайливий красень – пухнастий, білий.
Спостерігаю, немов у сні.
Тримають віти його уміло,
так досконало, без метушні.

Куди не глянеш – полотна сніжні…
Бешкетник-вітер – партнер у грі.
Злітало листя на цьому тижні.

Козак Дума
2023.12.04 18:51
У мене є один дружок,
що любить мед із цукром.
Його я кличу «ворожок»,
а він мене – «злим укром».

Ми ніби небо і земля,
немов вода і камінь.
Він – жирне «золоте теля»,

Козак Дума
2023.12.04 15:19
Наявність мозку, навіть у людини,
іще не є ознакою ума!.

Леся Горова
2023.12.04 11:44
Мені неждано присок ти залишив.
Не гріє, перетлілий, та на мить
Буває, затріщить жарина в тиші,
А схочеш пригасити- заболить .

Тьмяніє ватра. Як би відвернути
Скоріше з місця, де сіріє згар.
Не хочу класти в нього й крихти труту,

Сергій Губерначук
2023.12.04 10:59
Де літо
гойдає бірюзові віти,
де з неба
в безодню падають зірки,
засну я,
немов ледь-ледь помітний вітер,
у вербах
навколо райської ріки.

Світлана Бур
2023.12.04 10:06
Засніжене місто - зими вишивання,
Нитками біленькими на полотні.
І сонця проміння в природному жанрі
Так мило всміхнулось тобі і мені.

Засніжене місто, і вишивка сріблом
Сліпучо блищить на вчорашнім снігу.
Без тебе не можу, й тобі я потрібна,

Іван Потьомкін
2023.12.04 08:43
Не карай мене, Боже, в гніві й люті своїй.
Над нещастям моїм, змилуйсь, Боже.
Уздоров мене ліпше: в дрожі кості мої.
Повернися до мене і душу мою уздоров,
Адже пам’яті в смерті нема,
А в пеклі як подякувать зможу?..
Я стомивсь од нічних стогнань,
C

Олена Побийголод
2023.12.04 07:24
Із Данила Хармса

З домівки вийшов індивід –
людина, як така –
і у похід,
і у похід
пустився пішака.

Микола Соболь
2023.12.04 05:43
Поговори зі мною, ноче,
про зорепадів буревії,
що небо трусить неохоче,
не полишаючи надії,
останню скинути додолу
й пітьма заволодіє світом
і буде темно, як ніколи,
і холодом пройметься літо,

Віктор Кучерук
2023.12.04 05:36
Небо хмариться, певно, на сніг,
Чи дощитиме знову до ночі?..
Відучора суглоби ще й ніг
Крутить так, що ходити не хочу.
Заховавши в долонях лице
І удвоє від болю зігнутий, –
Я шукаю гаряче слівце,
Щоб погоді оцій дорікнути.

Ярослав Чорногуз
2023.12.04 00:17
Твоя душа - як бісеринки-зорі,
На темнім небі блискітки ясні,
То пісня у розквітлому мажорі
Являється принадливо мені...

Тональності, як хвилі на Босфорі,
Переливаються у вишині.
Небесний спів на лагідній опорі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Наталія Близнюк
2021.12.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Татчин / Рецензії

 Про Сергія Татчина. Автор Василь Терещук
Я буду жити тут, де квiти
Ростуть у свiт з дитячих рук,
I де не знають Божi дiти
А нi опiк, а нi порук.
(Сергій Татчин)

Завдання поезії - повертати словам їх первісне значення, - здається, саме так просто і водночас глобально сформулював завдання для поезії Поль Елюар.
Якщо не сприймати цей вислів як афоризм , а як одне з Правил у творчості, тоді починаєш краще розуміти поетичні інтенції Сергія Татчина. Читаючи його вірші, переконуєшся, що не має зужитих тем, ритмів, рим. Він уникає метафоричних кросвордів. Адже метафорою має бути увесь вірш, а не окремий рядок чи два. У його арсеналі – проста, розмовна, але водночас вишукана лексика.
Однак ці вірші не мали б такої вартості, якби не одна їх особливість. Вони міцно „прошиті” почуттями автора, його глибокою вірою в Бога, любов’ю до жінки. У них відчувається непідробний трагізм людини, яка отримуючи удари життя, переживає, але не губить рівноваги. На противагу цьому світові вона вибудовує власний, „де квiти ростуть у свiт з дитячих рук”. І, можливо, з часом ці два світи-антиподи зіллються в один. Принаймні для автора.
Сергій Татчин вміє повертати затертим словам їх первісне значення, так само як і почуттям.
А щодо зауважень, то їх легко може зробити й редактор майбутньої книжки цього автора.





Найвища оцінка Андрій Зланіч 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Майстер Рим 5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-02-18 15:48:59
Переглядів сторінки твору 9209
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.120 / 5.5  (5.188 / 5.7)
* Рейтинг "Майстерень" 5.100 / 5.5  (5.224 / 5.76)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2014.10.08 13:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрій Зланіч (Л.П./Л.П.) [ 2006-02-18 18:32:41 ]
Приємно, коли у автора з*являється додаткова сторінка, де, певно, можна і відійти від суто поетичних тем. Бо ж, якщо вже й говорити "ПРО СЕРГІЯ ТАТЧИНА", то, впевений, не тілько поезіями цей мальчонка цікавий товариству.
Сергію, особисто мене зацікавив Ваш профайл, зокрема Ваше захоплення живописом. Якщо можна, просто "тут та зараз", для всіх трохи розкрийте й цю частку Вашої поетичної природи. Впевнений, всім буде цікаво. А мені якось натякніть, чи часом Ви не цікавитеся чимось на кшталт "3ds max" або "Maya", бо ж якщо Ви поет, ще й художню освіту маєте, то у Вас єдина дорога. В дізігн :)
На ці думки мене також наштовхує Ваше сміливе поводження в одному з дійсно непересічних творів з такими тендітними дітлахами Біла Гейтса та Лінуса Торвалдса ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-02-18 20:38:43 ]
Я вважаю, що Василь Терещук практично започаткував на наших сторінках цікаву річ, технічну реалізацію якої ми обумовили з програмістами, - сторінку рецензій до авторської поетичної творчості (до аналітичної, між іншим, теж).



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-02-18 21:08:42 ]
Щодо моїх поглядів на творчість Сергія Татчина, то із задоволенням вискажу декілька думок. Мені очевидно, що пан Сергій тонко відчуває той, ідеальний своєму особистісному покрою, плин образів, які потім вдягає в доречні слова. Так ось робота над цими одежами постійно вдосконалюється. Не думаю, що характер течії особливо змінюватиметься, - це його води, прозорі для світла і відомі своїми безпечними і небезпечними глибинами. І поетичні процеси в них - не хаотичні турбуленції, а рух усього масиву. Інша справа, як із цим всім собі давати раду.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-02-19 01:02:27 ]
Зайшов на сайт і був, шановні, вельми збентежений і зворушений Вашою увагою до мого доробку. Це досить зненацька, а тому більш розгорнуто на поставлені питання відносно мого творчого світогляду відповім пізніше. Єдине, що поки хочу сказати – що тематика, ритміка і „риміка „ моєї сьогоднішньої творчості – с в і д о м а. А не тому що я не можу писати інакше. На сьогодення маю такий погляд на речі. І це не підсвідомий страх вийти за межі традиційного поетичного поля, „води якого відомі своїми небезпечними і безпечними глибинами”, а навпаки – свідоме повернення до цього поля і його осмислення. Як дуже влучно зазначили пани Василь Терещук та Поль Елюар – повертати словам їх первісне значення (цього виразу я, невіглас, раніше не чув)... Не штучно ускладнювати мову і думку, хоча я не проти і цього процесу, а знайти єдиним вірним словам їх єдине вірне місце... Ясна, сильна і щемна простота – вона часом заскладніша самих неймовірних метафоричних нагромаджень. Ви, як поети, не можете цього не знати. Навпаки – за ускладненістю словотворення легше сховати власну безпомічність... Тобто – творити можна, і процес тут легко може вийти на перше місце, перерісши сам в себе, а сягнути глибини, самої серцевини – не завжди. Тому що потрібно мати просту, ясну і сильну ціль, яка потребує таких же методів слововтілення... В МЕНШУ КІЛЬКІСТЬ СЛІВ ВАЖЧЕ ВКЛАСТИ СЕРЦЕ (от як сказав – аж зашарівся)... Так склалися обставини, що я пишу двома мовами і в моєму доробку є різні поезії. Є й перевантажені різними речами – метафорами, смислами, планами... І те що я сьогодні висловлюю свої думки саме так – це абсолютно свідомо. Головне – щоб творчі акти були не окремими „турбуленціями” одинокого розрізненого віршування, як дуже слушно зауважив пан Ляшкевич, а цілісним с в і д о м и м рухом в напрямку власної творчої мети, яку повинен мати кожен, в кого вірші (поезія) є вже частиною тіла. Навіть не душі, а власне – тіла. Єдине, на чому хочу ще раз наголосити – що сила віршу (зараз – не про технічну досконалість, це само собою) напряму залежить від міри серця, що доклав автор. Саме тоді твір відокремлюється і живе самостійним життям. А це і є необхідною ознакою поезії. А от про зміни „характеру течії” загадувати ранувато. Кожен день ми інші. А прогнози, як вчить життя, майже ніколи не збуваються.
Трохи нервово і уривчасто – вибачайте. Підготуюсь – виправлюсь.
Вірші викладені мішано і хронологічно навпаки.

Відносно інтересу Андрія – все вірно: дізігн мене боком не обійшов. Це – відредагована версія профайлу. До цього там значилось: працюю в сфері дизайну. Але я подумав що це дуже вже анкетно. То ж – для Вас: закінчив Московську Текстильну Академію – факультет прикладного мистецтва. Займаюсь дизайном, пишу (малюю) олією (маслом).
З комп”ютером маю справу досить давно, але от постійно до Інтернету долучився тільки восени, раніше не мав змоги. Жалкую...

Дякую всім за добрі слова і увагу. Давайте спілкуватись щільніше.
І добре якщо в кожного буде своя творчо-критична сторінка.
Щиро Ваш.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Заруба (М.К./Л.П.) [ 2010-09-04 22:24:31 ]
Сергію, смійтеся хоч три дні. Сьогодні читав Ваші вірші тещі і дружині (обидві російські філологині). "В галактичній війні 33-го року..." та інші. Сказали, що попри трагізм та надрив в них є оптимістичне начало, на відміну від моїх. Довго доводив їм, що і в моїх оптимізму хватає - не вийшло. Щось давно не пишуться вірші про любов. Ви часом не Скорпіон?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-09-06 18:09:04 ]
ви, мабуть, самі скорпіон, раз питаєте... зізнавайтеся?:)
не сміятимусь - мої вірші постійно читають тещам&дружинам, чесслово. бо більше ніхто не хоче слухати. а тещу з дружиною можна взяти примусом:)
а стосовно оптимістичного начала, то воно - наше всьо. без нього нікуди.
передавайте тещі й дружині мій респект - за добрі слова.

щироваш.