В дерев ще крони голі, ще
Як майже вимовлена суть;
Та бруньки похапцем ростуть,
І зелень їх то дивний щем.

Чи це з чужого нам різдва
Між наших літ? та не за рік
Помре їх казка теж, старі-
чи як вкладено з зерна.

Але щотравень, кожен май,
Їх замки рвуться догори
Неначе спів - помер той рік,
То знову, знову починай.

---

The Trees

The trees are coming into leaf
Like something almost being said;
The recent buds relax and spread,
Their greenness is a kind of grief.

Is it that they are born again
And we grow old? No, they die too,
Their yearly trick of looking new
Is written down in rings of grain.

Yet still the unresting castles thresh
In fullgrown thickness every May.
Last year is dead, they seem to say,
Begin afresh, afresh, afresh.