ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.21
11:51
СО-СУ-КУР
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
2024.05.21
11:25
Вертить римами поет,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
2024.05.21
10:58
Мрії збуваються.
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
2024.05.21
08:12
Яка морська краса! Ось "Ланжерон",
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
2024.05.21
07:03
Сколихнувши гілку,
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
2024.05.21
04:06
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
2024.05.21
00:02
Ні, «любов» - заслабке те слівце, як на мене.
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
19:15
Підбитий у відльоті птах.
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
2024.05.20
13:30
Вплетись у пам'ять чорною стрічкою.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
2024.05.20
12:53
В моєму лобі кублиться печаль,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
2024.05.20
12:46
Святині зруйновані житимуть в наших серцях,
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
2024.05.20
11:46
Над соколом небо безкрає,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
2024.05.20
10:29
Лицедій
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
2024.05.20
09:48
Запроданець – то не пусті слова,
приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Инґвар Кораберґ (1980) /
Проза
Дудочка
— Нумо дружити, а то самому су-у-умно.
Лисеня одразу погодилося, бо хоч було воно ще мале, але вже хитрюще. На те воно ј Лисеня!
Јдуть вони лісом, сміються, перекидаються. Весело удвох. Лисеня показує Зајчикові дудочку ј хвалиться:
— Глянь, яка дудочка, це мені татко подарував!
— А в мене… ремінець є, ось… — також похвалився Зајчик.
— Ха, ремінець! З ремінця яка користь? — насмішкувато сказало Лисеня ј заграло на дудочці.
У Зајчика ноги самі в танок пішли. Ото весела дудочка!
Натанцювався Зајчик, тоді став просити Лисеня:
— А тепер дај мені дудочку, я пограю, а ти потанцюєш.
— Е, ні-і-і, — проказало Лисеня ј сховало дудочку за спину. — Що як ти її поламаєш?
І знову заграло. Грає ј само пританцьовує, а Зајчик мовчки јде поруч, і танцювати јому вже не хочеться.
Діјшли до річки. Бачать, по воді корч пливе, а на ньому сидить Білочка ј плаче. А хвилі штовхають того корча далі ј далі від берега. Шкода стало Зајчикові маленьку Білочку, і вирішив він їј допомогти. Підбіг до кущика ј став гілку ламати. Та сил в нього замало. Ото якби удвох… А Лисеня стоїть поруч і мовчить.
І раптом Зајчик згадав про дудочку.
— Лисенятку, — просить він, — дај дудочку, я простягну її Білочці, вона вхопиться лапками, а ми удвох підтягнемо корч до берега і врятуємо Білочку.
— Що ти! Що ти! — злякано вигукнуло Лисеня. — Зрониш її у воду, а це ж татків подарунок!
І тут Зајчик пригадав про подарунок свого татка. Він хутенько відстебнув червониј, з блискучою пряжкою, ремінець і кинув јого Білочці.
Вона вхопилася за пряжку тремтячими лапками, Зајчик підтягнув корча до берега, ј Білочка стрибнула на траву.
— Спасибі тобі, Зајчику, — сказала вона. — Хочеш, будемо друзями?
Зајчик з радістю погодився, а Лисеняті сказав:
— Ти казав, рудохвостику, що з ремінця користі немає! А бач, як вијшло!
Лисеня похнюпилось:
— Я теж хочу з вами дружити!
Але слів тих Зајчик з Білочкою вже не чули. Вони зникли у високіј траві.
01.01.2016
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дудочка
Уміння коня пізнається на віјні,
а вірниј друг — у біді.
Бджола (києворуські афоризми)
Зустрів якось Зајчик на стежині Лисенятка та ј каже:— Нумо дружити, а то самому су-у-умно.
Лисеня одразу погодилося, бо хоч було воно ще мале, але вже хитрюще. На те воно ј Лисеня!
Јдуть вони лісом, сміються, перекидаються. Весело удвох. Лисеня показує Зајчикові дудочку ј хвалиться:
— Глянь, яка дудочка, це мені татко подарував!
— А в мене… ремінець є, ось… — також похвалився Зајчик.
— Ха, ремінець! З ремінця яка користь? — насмішкувато сказало Лисеня ј заграло на дудочці.
У Зајчика ноги самі в танок пішли. Ото весела дудочка!
Натанцювався Зајчик, тоді став просити Лисеня:
— А тепер дај мені дудочку, я пограю, а ти потанцюєш.
— Е, ні-і-і, — проказало Лисеня ј сховало дудочку за спину. — Що як ти її поламаєш?
І знову заграло. Грає ј само пританцьовує, а Зајчик мовчки јде поруч, і танцювати јому вже не хочеться.
Діјшли до річки. Бачать, по воді корч пливе, а на ньому сидить Білочка ј плаче. А хвилі штовхають того корча далі ј далі від берега. Шкода стало Зајчикові маленьку Білочку, і вирішив він їј допомогти. Підбіг до кущика ј став гілку ламати. Та сил в нього замало. Ото якби удвох… А Лисеня стоїть поруч і мовчить.
І раптом Зајчик згадав про дудочку.
— Лисенятку, — просить він, — дај дудочку, я простягну її Білочці, вона вхопиться лапками, а ми удвох підтягнемо корч до берега і врятуємо Білочку.
— Що ти! Що ти! — злякано вигукнуло Лисеня. — Зрониш її у воду, а це ж татків подарунок!
І тут Зајчик пригадав про подарунок свого татка. Він хутенько відстебнув червониј, з блискучою пряжкою, ремінець і кинув јого Білочці.
Вона вхопилася за пряжку тремтячими лапками, Зајчик підтягнув корча до берега, ј Білочка стрибнула на траву.
— Спасибі тобі, Зајчику, — сказала вона. — Хочеш, будемо друзями?
Зајчик з радістю погодився, а Лисеняті сказав:
— Ти казав, рудохвостику, що з ремінця користі немає! А бач, як вијшло!
Лисеня похнюпилось:
— Я теж хочу з вами дружити!
Але слів тих Зајчик з Білочкою вже не чули. Вони зникли у високіј траві.
01.01.2016
Зінаїда Гріїв (матеріял з книжки «1981 — Дванадцять Місяців»)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію