ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Садкова (1956) / Вірші

 Охоронець
1
На городі жабеня
під листочком спить щодня.

А харчується вночі.
Умина не калачі,

їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.

Язиком довкіл стріля —
ловить мошок звіддаля.

Неушкоджені рослини
від куща до бадилини —

всі шанують жабеня.
Воно їм вже, як рідня.

Хай на вроду і не квітка:
не ромашка, не лелітка.

Так до діла ж беручке
й на язик метке яке!

2
От слимак приповз від річки,
залишивши вогку стрічку.

Взявсь троянду об’їдать —
жабенятко його хвать.

Комарі таке уздріли —
розлетілись, ніби стріли.

А за мить їх і не видко —
не втікали ще так швидко!

Ось вам, друзі, й жабеня.
Тож не дивно, що — рідня.

2017






    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2026-08-27 15:55:52
Переглядів сторінки твору 350
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.589 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.589 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.730
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ВІРШІ ДЛЯ ДІТЕЙ
Автор востаннє на сайті 2026.10.06 22:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В Горова Леся (Л.П./М.К.) [ 2026-08-27 21:19:06 ]
Чудовий віршик. То ніби здається, що писати вірші для дітей легко. Важко, ще і дуже. В кожному віршику для них урок.
Тому думаю, що короткого дієслова стріля тут не може бути. Можливо, варто просто написати стріляє. Адже розмір чи рима для малечі не такі важливі, як правопис. Але я можу помилятися.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2026-08-28 00:33:48 ]

Мені подобаються дієслова у стягненій формі. І в цьому, як на мене, немає нічого дивного.
Ми давно й цілком природно користуємося прикметниками подібної форми: не «красивая», а «красива», не «вільная», а «вільна». І ніхто від цього не потерпа, і мені навіть приємно бачить, коли подібна мовна звичка поширюється й на дієслова. Півень співа, музика гра, слухач зачаровано слуха, сонце сходе, вітер дмуха, час мина, молодість проходе, птаха літа, собака гавка, кіт мурка...
Можн й далі: дитина засина, мати колиха і так далі... Мова тут виявляється значно різноманітнішою, ніж нам інколи здається.

Сонце сходе над селом,
Мурчик ходе за вікном,
річка тихо воду носе,
а душа кохання просе.

Тут сходе, ходе, носе, просе утворюють один ряд. Читач не спотикається об форму, бо вона стала правилом цього чотиривірша.

Ваше жабенятко, до слова, має повне право кумкать тією мовою, якою воно звикло.
Воно ж не на іспиті з академічної граматики сидить, а полює на комах.
Мені ця мовна особливість у Вашому вірші не заважа. Навпаки, вона додає йому певного місцевого звучання.

Проте якщо автор в одному і тому ж тексті пише, скажімо, «співає», а через кілька слів «літа», то читач мимоволі натрапля не на діалектну чи індивідуальну норму, а на коливання між двома мовними моделями. У художньому, особливо у римованому тексті це може бути навмисним прийомом, але без художньої мотивації справді виникає відчуття мовної непослідовності.
Ваш маленький віршик саме тому й хороший, і його мовна палітра сприймається і як особливість мовлення, і як авторська або територіальна барва.

Не хотів багато друкувать, а так вийшло.
Семен.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В Горова Леся (Л.П./М.К.) [ 2026-08-28 15:41:17 ]
Я не сказала, що усічені дієслова заборонені в літературі. Я про те, що не варто без потреби подавати ненормативну для сучасної літературної мови форму як звичайний мовний зразок маленькій дитині. Вона сприймає текст, як науку. Як вчителю початкових класів тоді пояснити, чому доганя не можна написати в зошиті, а можна в книжці?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2026-08-28 16:49:14 ]



оця дитяча книжка була, мабуть, у кожній українській родині:





"Ясоччин садок"
Наталя Забіла

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5479


За вікном сьогодні вітер, вітер — аж в кімнаті чути, як гуде,
В дитсадок давно пішли всі діти, а маленька Ясочка не йде.
Наша Яся нині трохи хвора, все кахика й носик витира.
Застудилась, мабуть, Яся вчора, як ліпила бабу дітвора.
На роботу вже поїхав тато, мама вийшла — й довго щось не чуть...
Може, Яся буде сумувати? Може, слізки рясно потечуть?
Ні! Ясюня не така вдалася! — в неї досить іграшок, ляльок.
У своїй кімнаті наша Яся улаштує власний дитсадок.
Діти будуть — лялька та ведмедик, та конячка сіра без сідла,
і собачка Бум, така кумедна, що угору вухо підвела.
Ще Ясюня посадила й кішку. А вона стрибнула у куток!..
— Ну й сиди собі сама під ліжком, не візьму тебе у дитсадок!
От усі в кутку біля канапи посідали.
— Тихо, не шуміть! А чому в ведмедя чорні лапи?
Мабуть, вранці їх забув помить?
Зараз я будинок вам збудую із великих татових книжок
і обідом добрим нагодую — дам цукерки вам і пиріжок...
А тоді візьму цікаву книжку, покажу своє знайоме "о"!
Яся певна, що ведмедик Мишка хоче знати літери давно.
Потім Яся хусточку розстеле на вовнянім теплім килимку.
— Ну, лягайте, діточки, в постелю! Так і ми спимо у дитсадку!
У куточку сплять слухняні діти: і ведмедик з лялькою, і кінь.
За віконцем виє вітер, вітер, а в кімнатці тиша і теплінь.
От і мама двері відчинила і на руки Ясю підійма.
— Ой, яка ж у мене доня мила, що так добре грається сама!




прослідкуйте за формами


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Садкова (Л.П./Л.П.) [ 2026-08-28 17:23:50 ]
Вийшло, пане Семене, змістовно й цікаво.