ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.08.12 07:10
Серпень маком обсипає
Обрядові короваї,
І медами він частує
Споконвіку нас не всує,
Бо до захисту готова
Наша нація бідова
В час, коли ведуть нестерпно
Москалі себе у серпні.

Ольга Садкова
2026.08.11 22:41
Ось і добіг зимопис крапки.
А далі що? Нова глава.
Уже зібрались біля кладки
від сну розбуркані слова,

щоб перейти до березоля,
в дзвінкі узятись голоси,
здійнятись піснею над полем

хома дідим
2026.08.11 19:32
як не потрапити
на посилання на діснея
не баґ як то говорять
але фіча
через портали
чи інакші двері
метаморфічні телеологічні
ніхто нікого не запрошує

Артур Курдіновський
2026.08.11 16:39
Повторюйся в моїм житті рефреном,
Карбуйся недописаним рядком!
Лишайся почуттям палким, шаленим,
Скажи, що ти - реальна, не фантом!

У вигаданім світі не боюся
Пройти крізь чергу монотонних днів.
Торкнись мене волоссям світло-русим,

Олена Побийголод
2026.08.11 16:08
Станіслав Рибалкін (1935-1995, з 1970 – мешканець України)

Палали стяги маково:
Дев’яте травня.
Старенька п’яно плакала
про щось прадавнє.

Тягнула зі стаканчика

Володимир Бойко
2026.08.11 14:34
Лягає смуток, як туман,
На спорожнілі виднокраї
Затих веселий балаган –
В оазу двері зачиняють.

Холодний потяг марноти
Відходить в далеч невеселу,
Аби безвтратно перейти

Борис Костиря
2026.08.11 12:58
Нарешті випав сніг.
Небесна нагорода.
У хаосі доріг
Згубилася порода.

Цей сніг, немов слова,
Які всі зачекались.
Надія ледь жива

Вячеслав Руденко
2026.08.11 10:47
Упевнившись, що досить довгих рим,
Що хибні почуття, як кучері масні,
Змиваючи вночі з обличчя грим,
Заледве оминувши дні пісні,

Воно співатиме журливіше ніж хрущ,
Чи крила кажанів,чи… спраглий неофіт,
Як напівтіло!- неспалимий кущ -

Віктор Кучерук
2026.08.11 06:55
Серпень кошик наповняє
Багатющим урожаєм, -
Уродили доокола
Груші, сливи, як ніколи,
А на яблунях гіллястих
Погляд губиться від щастя,
І язик одразу терпне,
Як врожай збираю в серпні.

Ірина Вовк
2026.08.11 05:59
Роздмухане полум’я у серці диктатора Коли сонце схилилося до заходу, зафарбувавши Александрійську гавань у колір запеченої крові, Цезар зачинився у своєму похідному кабінеті – колишній особистій бібліотеці Птолемея Авлета, батька Клеопатри. Тут, на ві

Ольга Садкова
2026.08.10 22:33
Карали дівчину. За віщо?
Кмітливу вдачу молоду,
що розумом за інших вища
та ще й прегарна на виду.

Таке знайшлось хіба від Бога?
Напевно, що від сатани.
«До сатани їй і дорога,

Мирон Шагало
2026.08.10 19:58
Мила, глянь, там над горою
кучерявою головою
хмара небеса підперла,
і у зливі ненавмисно
розгубила своє намисто —
чисті краплі-перли.

Мила, ми йдемо з тобою

хома дідим
2026.08.10 18:55
під вечір
якщо вирубити звук
гулящих і балдіючих
під вікнами
із вереском їх виплодків
подекількагодинним
я написав би щось
напрочуд тихе

Артур Сіренко
2026.08.10 17:22
У дерев’яних снах
Старого рибалки на ймення Мартин
Легкі дерев’яні міста
Плавають на поверхні озера,
Над очеретом літають дерев’яні чайки,
У дерев’яних скрипучих храмах
Монахи з очима синіми
П’ють черлене вино єретиків

Іван Потьомкін
2026.08.10 12:54
Педагогіка вчить
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні
Зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,

Борис Костиря
2026.08.10 12:52
Біліє поступово полотно
Від снігу із його авангардизмом.
Вже вицвіло гомерове руно,
Укривши душі білим песимізмом.
Так чорно-біле втомлене кіно
Міняється і міниться зі свистом.

Сніг владно і уперто наступа,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вікторія Торон / Вірші / Війна

 Люди б'ються*
Люди б’ються за міфи, ідеї, фантоми,
за портрет у піску на краю океану,
за уроки пори початкової школи,
за ведучу, від штучного пафосу п’яну,
за слова мерехтливі – «велика», «культура»,
що забилися в пам’ять твердіш «отченашу»,
так, що пружиться зверхності мускулатура,
і душа поривається в бій рукопашний.

Люди йдуть убивати за гордості рану,
за навіяну пам’ять уявної слави,
за напій одурманливий самообману,
маячливий делірій сліпої розправи,
за відлуння книжок, недочитаних змалку
(а дочитані – з пам’яті стерті, забуті),
і за те, щоб віддати себе до останку
добровільно незрячій, розбурханій люті.

Люди прірви розхитують в древніх глибинах,
давні струпи зривають, горять в лихоманці,
у чужих – власну хитрість ховають – провинах
і втрачають себе в макабричному танці.

2017

*Написано на основі вражень від спілкування з проросійськими коментаторами в Інтернеті.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-02-02 13:21:45
Переглядів сторінки твору 2739
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.994 / 5.5  (4.834 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 4.953 / 5.5  (4.839 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Війна
Автор востаннє на сайті 2025.02.14 09:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2017-02-02 17:06:50 ]
Добре, що ми лишилися людьми...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2017-02-03 08:28:21 ]
Дякую, пане Іване. Мені дуже сподобався Ваш коментар на чийсь вірш, написаний раніше. Ви тоді написали: "У безнадійному намірі бути тим, чим вона ніколи не була, Росія готова знищити увесь світ". Це мудро, влучно, стисло.
Чи можна його взяти за епіграф до цього вірша (якщо ні, то я не ображусь). :)Я можу вказати або не вказати Ваше прізвище, це як Ви захочете.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Мельничук (Л.П./М.К.) [ 2017-02-03 11:58:46 ]
...а вже пора б і перестати.

Гарно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2017-02-03 12:40:00 ]
Це треба вирости, змінитися, а мінятися тяжко, боляче і ніхто не хоче, хіба що щось змусить. Українці ось мусять (і то не всі), росіяни поки-що — ні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2017-02-03 14:32:38 ]
Чудово розумію про що мова, адже сам час від часу спілкуюся з родичами, котрі проживають у Росії. Якби хто тільки чув суть наших суперечок!.. Все зводиться до того, що ми - це невдячна частина їх, що ми хитрими зрадниками були віками, що вони нас оберігали, ділилися всім своїм, а раз ми не хочемо бути разом, то повинні повернути подароване... Отака невесела історія...
Ну, а раз усе так, то я нещодавно запитав, чи прийнято в Росії повертати подарунки? Відповідь, після довгих роздумів, була: "Нет"... Згодом додали: "Простите нам"...
Тож і сам написав про це: "Я радий"...
Вірш, як приклад вашої високої психологічної правдивості.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2017-02-04 03:32:11 ]
Коли розмовляєш із ними, натикаєшся на відкрите або сяк-так завуальоване відчуття зверхності щодо українців. Коли починаєш розбиратися, то виявляється, що це тому, що вони "духовніші", бо у них "світового значення література" (та, яка ще з 19-го століття, їм так постійно говорили у школі), хоча знають вони цю літературу дуже приблизно і, головне, що вона ніякої ролі в їхньому житті не відіграє, ніяк із ним не перетинається. Один коментатор, пам'ятаю, прямо заявив, що, хоч він уже літня людина, він завжди буде триматися тих поглядів на Радянський Союз, які йому прищепили ще в дитячому садочку. Страшно подумати, що війна йде через 85% підтримки населенням Путіна, а підтримка ця — через імідж самих себе, який не відповідає дійсності, через "чіпляння" за старі ідеї, через образу на "хто не скаче, той москаль".
І Крим був не подарований, а скоріше нав'язаний Україні, яка єдина могла навести лад у цій кам'янистій безводній пустелі.
Дякую за розуміння. Я читала Ваш вірш, і, пам'ятаю, він мене приємно здивував. Я не чекала покаяння з їхнього боку.Думаю, що, на жаль, це тільки поодинокі випадки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2017-02-03 20:13:24 ]
Чудово, якщо лапідарно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2017-02-04 03:53:22 ]
Дякую за розуміння.