ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.07.31 07:47
Це було надлюб’язно, подумати про мене, отут
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,

Віктор Кучерук
2026.07.31 06:05
Коли ви вправно клавіші торкали, -
Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо

Ірина Вовк
2026.07.31 05:55
до 120-ліття від дня народження Олени Теліги) …Остання ніч перед вічністю. Камера смертників № 34 у підвалах київського гестапо на Короленка. Лютий 1942 року. За кілька годин до розстрілу в Бабиному Ярі поетка Олена Теліга та її чоловік Михайло опиня

Сергій Губерначук
2026.07.30 16:11
У 2026 р. творчий спадок Сергія Губерначука продовжує жити, зокрема світ побачили нові музичні сингли на його вірші на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured), публікуються коментарі та цикли його поезій на літературних рес

Євген Федчук
2026.07.30 16:11
Іде війна. Україна вся кров’ю стікає,
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск

Артур Курдіновський
2026.07.30 14:39
Помилки ще не пробачені,
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.

У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника

Вячеслав Руденко
2026.07.30 13:20
Наче перший Адам підбираєш назви
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.

І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п

Борис Костиря
2026.07.30 12:54
Забрів у юність, у провулок тихий,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причаїлось лихо
В обіймах споконвічної краси.

Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,

Віктор Кучерук
2026.07.30 06:50
В. К. Осиповій

За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса

Ірина Вовк
2026.07.30 06:41
Фінальний акорд розлуки Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Шість полонезів для фортепіано, ор. 17 (Полонез № 3 фа мінор) «Жозефіна ступала бруківкою Лємберга так, наче кожен її крок відгукувався Adagio в його змученій душі. Баронеса з очима

Іван Потьомкін
2026.07.29 21:57
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від

Ольга Садкова
2026.07.29 21:05
Вже втрачаю у Тебе віру,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?

Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,

Олена Побийголод
2026.07.29 17:03
Соломон Фогельсон (1910-1994)

Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:

М Менянин
2026.07.29 14:40
Баба деда присмотрела
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.

А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,

Борис Костиря
2026.07.29 14:05
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.

Не хочеться зранку вставати

Артур Сіренко
2026.07.29 13:57
Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Олехо (1954) / Вірші

 А що той світ
А що той світ, в якому ходиш ти?
А що той рух, що обертає зорі?
Бог залишив безсмертя самоти,
а люд на колотнечу вічно хворий.

Позбавлені бентеги і сум’ять,
ідуть угору не господні діти –
уміють жити на звитяжні п’ять,
у соромі ненавчені горіти.

Усі віки ідуть в ура-похід
і міріади зоряних імперій
сумують срібно, дивлячись услід,
як витікає сонце із артерій.

Бог заповів покуту і любов,
але убогі стільки натворили,
що сам Господь стіну б не обійшов,
якою небо від землі відгородили…

У хащах блуду Істини нема,
в юрбі суєт слабіє перше Слово.
А може, це розпука і зима
зустрілися у думах випадково?...

17.02.2017




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-02-17 12:47:23
Переглядів сторінки твору 3989
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.928 / 6  (5.265 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 5.878 / 6  (5.319 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.841
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2026.01.16 14:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-02-17 13:06:59 ]
Бог заповів покуту і любов,
але убогі стільки натворили, 11
що сам Господь стіну б не обійшов,
якою небо від землі відгородили… 13

задовгий рядок.

як витікає сонце із артерій.
вдалий рядок.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2017-02-17 16:58:10 ]
Дякую, Світлано. 11 і 13 - це виняток із правила, яке інколи автор може собі дозволити...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2017-02-17 14:19:50 ]
Не рахував кількість рядків.
У захваті від роздумів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2017-02-17 16:58:59 ]
Пане Іване, щиро радий вашій реакції. Будьмо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2017-02-17 16:59:09 ]
Чудовий вірш! Якою від землі відгородили - як Вам такий вріант, щоб позбутися двох зайвих складів? У цьому випадку получиться, що відгородили саме Бога від землі, який, звісно, на небі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2017-02-17 17:06:13 ]
Дякую, Богдане! Навіть не знаю... Усе-таки якась недомовленість є. Зрозуміло, коли небо чи Бога(Його) відгородили, а так випадає об'єкт відгородження. Треба, мабуть, подумати над варіантами, якщо є такі зауваги.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2017-02-17 18:14:12 ]
якою твердь людці загородили(відгородили-?)... Може, так. Твердь - то небо. Або ваш, Богдане, варіант, або цей. Як скажете?.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2017-02-17 17:08:58 ]
Вірш, проймає, Олександре!
"У хащах блуду Істини нема,
в юрбі суєт слабіє перше Слово." - сильно сказано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2017-02-17 18:15:27 ]
Дякую, Таню. Ви позитивний читач, слова доброго не шкодуєте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2017-02-17 18:26:39 ]
А я Вам, Олександре, ще й не пошкодую шість балів. Треба ж рейтенги піднімати, а то ми звинувачуємо когось, а все в наших руках.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2017-02-18 10:21:24 ]
Ох, Таню, розбалуєте ви мене своєю щедрою рукою. А втім, я не проти... Дякую вам щиро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-02-17 18:27:46 ]
Який срібний сум...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2017-02-18 10:24:23 ]
Дякую. Саме вночі, коли білий сніг(як варіант, білий цвіт) і срібне небо, і приходить ота потороча зі сльозами на вустах. Але ненадовго...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2017-02-17 20:38:55 ]
очень и очень... и этот длинный рядок - как та стена, которую не обойти... а последние строки ассоциировались с только что прочитанным, не моим, но прекрасным, которое осмелюсь здесь озвучить...

Зима пришла как будто на века.
Устроилась неспешно, широка
и недвижи́ма.
В небесный грунт, шершавы и легки,
тихонько пробиваются ростки
печного дыма.

Так зерна быта, смочены одним
пожизненным раствором соляным
беды и счастья,
становятся всеобщей высотой,
грядущим снегом, птицею, звездой
среди ненастья. (с)

спасибо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2017-02-18 10:29:02 ]
Дякую, Марто! Незабаром весна і перший місяць - ваш... А січень далеко за спиною. Ідемо в тепле і красиве. А вірш дійсно дуже образний і зримий.