
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.16
06:52
Правду легко зрозуміти,
Хто б і що не говорив, –
Щастя вічно більше в світі,
Ніж усякої жури.
А коли його багато –
Почуттям не дати стрим, –
Будеш радість виражати,
Нею тішитись затим.
Хто б і що не говорив, –
Щастя вічно більше в світі,
Ніж усякої жури.
А коли його багато –
Почуттям не дати стрим, –
Будеш радість виражати,
Нею тішитись затим.
2025.08.15
21:59
Старий шукає ровесників,
але їх уже більше
у царстві мертвих, а не живих.
З ким йому розмовляти?
Він бачить молодих,
яких зовсім не розуміє.
Як перекинути місток
до померлих? Як відновити
але їх уже більше
у царстві мертвих, а не живих.
З ким йому розмовляти?
Він бачить молодих,
яких зовсім не розуміє.
Як перекинути місток
до померлих? Як відновити
2025.08.15
18:27
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Шахерезада і
Шахерезада і
2025.08.15
18:17
тісно у барі
шумно
Юр
наливай що є
музика шестиструнна
спокою не дає
будьмо
шумно
Юр
наливай що є
музика шестиструнна
спокою не дає
будьмо
2025.08.15
13:49
Сполох мій перед ранком,
Запеленався в сон ще.
Тільки-но роси впали,
Вітер себе зморив.
Ще не торка фіранки
Краєм рожевим сонце,
В шибі блідий черпалок
Носиком догори.
Запеленався в сон ще.
Тільки-но роси впали,
Вітер себе зморив.
Ще не торка фіранки
Краєм рожевим сонце,
В шибі блідий черпалок
Носиком догори.
2025.08.15
06:42
Чи не ти казала досі
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?
2025.08.14
23:34
Тримаєш жезли у руці –
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.
14.08.2025р. UA
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.
14.08.2025р. UA
2025.08.14
22:55
Сховавши ідентичність десь на дно,
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.
2025.08.14
21:45
Ти намагаєшся когось знайти
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.
2025.08.14
20:17
В Московії чимало тих «святих»,
Яким хіба лише до пекла є дорога.
Вони ж не надто переймаються від того,
Бо в москалів завжди усе святе для них,
На кого вкаже нинішній їх «цар».
Нехай тавра уже на ньому ставить ніде,
Для москалів святий такий, однач
Яким хіба лише до пекла є дорога.
Вони ж не надто переймаються від того,
Бо в москалів завжди усе святе для них,
На кого вкаже нинішній їх «цар».
Нехай тавра уже на ньому ставить ніде,
Для москалів святий такий, однач
2025.08.14
15:02
На маленькій ділянці огороду, де не було ніяких рослин, після зливи, що заплескала землю, я угледів нірку. Спершу подумав, що це лисиця мишкувала. Тут неподалік на покинутому обійсті вона давно хазяйнує. Напено бігати з лісу, щоб вполювати крілика чи кур
2025.08.14
15:01
Весною уже сонце повернулось...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.
Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.
Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...
2025.08.14
06:43
Дівицю я жду яка спить у бігуді
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську
Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську
Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу
2025.08.14
06:32
Про усе дізнатись хоче
Самостійно змалку хлопчик
І тому вмовляє тата
Научить його читати
Буквара, що в їхню хату
Дід колись уніс для брата.
Батько вчитель нікудишній,
Самостійно змалку хлопчик
І тому вмовляє тата
Научить його читати
Буквара, що в їхню хату
Дід колись уніс для брата.
Батько вчитель нікудишній,
2025.08.13
22:53
Усе було готове до весілля: біла сукня зі шлейфом, який нестимуть діти; законвертовано запрошення гостям, ресторан замовлено...
Затримка була за молодим. Воює в Газі – в цьому гніздовиську терористів, за будь-яку ціну готових нищить юдеїв не тільки в Ізр
2025.08.13
22:02
Блок спалює свої щоденники.
Ми ніколи не дізнаємося
про таємницю "Скіфів"
і "Дванадцяти".
Це те саме, що Гоголь
спалює 2-й том "Мертвих душ".
Блок спалює свої щоденники.
Спалює важливі одкровення,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ми ніколи не дізнаємося
про таємницю "Скіфів"
і "Дванадцяти".
Це те саме, що Гоголь
спалює 2-й том "Мертвих душ".
Блок спалює свої щоденники.
Спалює важливі одкровення,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
х Лисиця (1987) /
Проза
Кукла
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Кукла
Пару слов от себя:
Ты близко, я это знаю. Я чувствую твой запах, слышу твои движения. Ты, конечно, можешь ускользнуть, но твоя тень предательски скользит на полу, облизывая пятки ее господина.
Она стояла на одной из полок новенького супермаркета. Скучающая розовая коробка, хранила одиночество маленькой куклы. Беззаботное лицо с застывшей улыбкой. Ни души, ни сердца. Пластмасса.
Кругом вертелись толпы людей, хаотически перебиравших товары. Воздух переполнял азарт необычного. Шум волнения перебирал стены.
– Мама, купи мне эту куклу!
– У тебя уже и так их много.
– Но, я хочу именно эту.
– Подожди – женщина нервно протаскивала корзину с продуктами между тел других посетителей.
– Но мама!.. Ну, пожалуйста… Ну, мама!..
– Мне некогда. Видишь, я опаздываю на роботу.
– Мама! – ребенок ухватился за взрослую руку, не позволяя ей свободно двигаться.
Женщина беспомощно посмотрела на большие детские глаза, которые блестели искорками, словно бенгальские огоньки. Разве можно защитится от такого веского аргумента? Повинуясь неумолимому чувству, мать кивнула в ответ, и кукла вдруг оказалась среди кучи купленных вещей.
– А я хотела экономить. Ну да ладно. Ты ведь ребенок.
Уже через час ребенок бегал по квартире, держа в руке еще не распакованную покупку. Еще мгновение, и крохотные пальчики забегали по картону, разрывая условные цепи.
В грудь куклы ворвался ветер.
“Как странно. Еще никогда я не дышала”.
Ей было больно дышать, и непривычно. Ведь раньше она никогда такого не чувствовала. Обломки света резали ей глаза.
“Так вот какой он мир!”
Ребенок пытливо изучал черты игрушки.
– А теперь мы будем играть!
“Играть. А как это?”– удивленные и напуганные мысли забились в уголочек сознания.
Мать взглянула из-за двери и, увидев увлеченного ребенка, ускользнула на работу. Счелкнул замок. Началась игра.
* * *
Дни проходили весело. У куклы наконец-то появился друг – ее хозяин. Он всегда понимал ее мысли, хотя она молчала. И она играла с ним, хотя не знала зачем.
Со временем в груди начало что-то постукивать: тук-тук, тук-тук…
“Наверное, это сердце”.
Кукла не раз слышала о том, что любить и чувствовать может только тот, у кого есть сердце. Теперь и она чувствовала.
“Может, теперь и я бессмертна. Ведь, наверняка у меня появилась душа”, – Размышляла игрушка.
* * *
– Тебе пора в школу. Беги, а то опоздаешь, – смеялась мать, надевая ранец на плечи ребенку, – Обед не забудь, ведь ты, наверное, снова пойдешь после учебы к друзьям.
Торопливый детский топот исчезал в коридоре.
– Как быстро взрослеют дети, – вздохнула женщина.
Еще с минуту слышался шорох вещей. Снова знакомый щелчок двери, и пустота. Никого.
Забытая под кроватью кукла, в который раз, пробегала взглядом сквозь пыль.
– Я вернусь, и мы обязательно поиграем,– прилипла фраза к ее одежде когда-то.
“Возможно”,– думала она, записывая в дневник вернувшееся одиночество:
“Ты близко, я это знаю. Я чувствую твой запах, слышу твои движения. Ты, конечно, можешь ускользнуть, но твоя тень предательски скользит на полу, облизывая пятки МОЕГО ГОСПОДИНА".
Ты близко, я это знаю. Я чувствую твой запах, слышу твои движения. Ты, конечно, можешь ускользнуть, но твоя тень предательски скользит на полу, облизывая пятки ее господина.
Она стояла на одной из полок новенького супермаркета. Скучающая розовая коробка, хранила одиночество маленькой куклы. Беззаботное лицо с застывшей улыбкой. Ни души, ни сердца. Пластмасса.
Кругом вертелись толпы людей, хаотически перебиравших товары. Воздух переполнял азарт необычного. Шум волнения перебирал стены.
– Мама, купи мне эту куклу!
– У тебя уже и так их много.
– Но, я хочу именно эту.
– Подожди – женщина нервно протаскивала корзину с продуктами между тел других посетителей.
– Но мама!.. Ну, пожалуйста… Ну, мама!..
– Мне некогда. Видишь, я опаздываю на роботу.
– Мама! – ребенок ухватился за взрослую руку, не позволяя ей свободно двигаться.
Женщина беспомощно посмотрела на большие детские глаза, которые блестели искорками, словно бенгальские огоньки. Разве можно защитится от такого веского аргумента? Повинуясь неумолимому чувству, мать кивнула в ответ, и кукла вдруг оказалась среди кучи купленных вещей.
– А я хотела экономить. Ну да ладно. Ты ведь ребенок.
Уже через час ребенок бегал по квартире, держа в руке еще не распакованную покупку. Еще мгновение, и крохотные пальчики забегали по картону, разрывая условные цепи.
В грудь куклы ворвался ветер.
“Как странно. Еще никогда я не дышала”.
Ей было больно дышать, и непривычно. Ведь раньше она никогда такого не чувствовала. Обломки света резали ей глаза.
“Так вот какой он мир!”
Ребенок пытливо изучал черты игрушки.
– А теперь мы будем играть!
“Играть. А как это?”– удивленные и напуганные мысли забились в уголочек сознания.
Мать взглянула из-за двери и, увидев увлеченного ребенка, ускользнула на работу. Счелкнул замок. Началась игра.
* * *
Дни проходили весело. У куклы наконец-то появился друг – ее хозяин. Он всегда понимал ее мысли, хотя она молчала. И она играла с ним, хотя не знала зачем.
Со временем в груди начало что-то постукивать: тук-тук, тук-тук…
“Наверное, это сердце”.
Кукла не раз слышала о том, что любить и чувствовать может только тот, у кого есть сердце. Теперь и она чувствовала.
“Может, теперь и я бессмертна. Ведь, наверняка у меня появилась душа”, – Размышляла игрушка.
* * *
– Тебе пора в школу. Беги, а то опоздаешь, – смеялась мать, надевая ранец на плечи ребенку, – Обед не забудь, ведь ты, наверное, снова пойдешь после учебы к друзьям.
Торопливый детский топот исчезал в коридоре.
– Как быстро взрослеют дети, – вздохнула женщина.
Еще с минуту слышался шорох вещей. Снова знакомый щелчок двери, и пустота. Никого.
Забытая под кроватью кукла, в который раз, пробегала взглядом сквозь пыль.
– Я вернусь, и мы обязательно поиграем,– прилипла фраза к ее одежде когда-то.
“Возможно”,– думала она, записывая в дневник вернувшееся одиночество:
“Ты близко, я это знаю. Я чувствую твой запах, слышу твои движения. Ты, конечно, можешь ускользнуть, но твоя тень предательски скользит на полу, облизывая пятки МОЕГО ГОСПОДИНА".
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію