ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Зоряна Інша (1988) / Вірші

 Хтось вмирає тихо
Хтось вмирає тихо, хтось – голосно,
Хтось – від когось, а хтось – від класичної смерті.
Бог все діє по своєму промислу,
Хоч які б не були люди вперті.
Хтось зі смертю в однім батальйоні
Вже здружився, хоч ще відбирає
Побратимів від неї. В долоні
Братню кров по краплині збирає…
Хтось від смерті втікає в окопи,
Бо земля – дім не лиш для померлих.
А смерть близько, вже майже навпроти
Й заколисує кулями нерви.

Тільки смерть мало знає народ мій,
Він доведений майже до краю,
Та на смерть і неволю не згодний,
І ніхто вже його не зламає.
Сильний дух мого люду не згине,
Він із пісні й молитви черпає
Свою силу й дає Україні
Свою душу, міцну і безкраю.
І брати мої, воїни світла,
Що у ранах майбутнє будують,
Щоб із ран цих Вкраїна розквітла.
Вони знають, за кого воюють.
Україна незламна і сильна, -
Цю незламність в дітей своїх вклала...
І я вдячна синам її вільним,
Що Вкраїну мою врятували…
20.11.2014




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-03-08 21:26:46
Переглядів сторінки твору 1896
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.591 / 4.88)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.223 / 4.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.730
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2017.09.07 16:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-03-09 09:33:18 ]
"Тільки смерть мало знає народ мій"

Невже?

4 пари дієслівних рим. Техніка слаба.

Й заколисує кулями нерви.
Це важко уявити: заколисування кулями...

Мені вірш, даруйте, не сподобався.
Наче приреченість...Смерть...помирати... "у ранах майбутнє будують".
Де Ви бачите паростки розбудови...
Чи вони вже міцні?
смерть не є деміургом, це нищення.
Біль матерів...вдів...дітей...

"Та на смерть і неволю не згодний"... Це добре, якщо не згодний.

"Франклін Рузвельт у квітні 1945 казав про те, що більше, аніж завершення тієї великої війни, люди чекають закінчення усіх воєн.
Щоб раз і назавжди був покладений кінець оцим брутальним, нелюдським, глибоко непрактичним, як він висловився, методам подолання міжурядових дурощів".
(стріла ці слова на сторінці Олександра Апалькова, переклала українською).

От залишу Вам слова ці.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Інша (Л.П./Л.П.) [ 2017-03-09 21:14:14 ]
Пані Світлано! Щиро дякую Вам за коментар!
Вірш не мусить всім подобатися. Його мета - донести те, що для мене дуже важливе і болюче. А кожен вже його розуміє по-своєму.
Згодна з Вами, що твір - недосконалий. Я ніколи не старалася писати досконало, бо мета мого писання - не технічна досконалість, де слова, коми і крапки "на кант". Коли пишу, то не думаю, чи рима дієслівна. Я пишу, бо не можу не писати. І цей твір народився з досвіду саме такого мого народу. В нашого народу, на мою думку, справді є комплекс жертви, який формувався століттями. Але є також інша його сторона - боротися. І за це я його люблю. Може у Вас інший досвід українців. Може Ви більше прожили і більше розчарувалися. Досвід кожного має право на існування. А про мрію людства - закінчення всіх воєн... Я сама теж маю таку мрію. Але щось не видно, щоб до того ішло...

І хай мене каменують всі професійні поети, я не згоджуся з тим, що поезія - це математика і правильні рими. Поезія - це сповідь душі. Так казав Гете. І я з ним згідна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-03-09 21:43:49 ]
Ніхто Вас не збирається "каменувати", пані Зоряно.
Сьогодні ліпше писати не згідна, а згодна.
"Пишу, бо не можу не писати"...
Співаю, бо не можу не співати... Малюю, бо не можу не малювати...
Можна продовжити.
Але ж читач...слухач...споглядач хоче насолоди.
І Ви - як автор мусите творити так, щоб це було і красиво, і мудро, і образно. І - найголовніше - неповторно!
Поезія це не математика, згодна......але ж поезії у Вашому тексті...я не бачу.
Написала Вам доступно, у надії, що зрозумієте.
у поміч є стаття Сергія Осоки, якщо не читали, посилання:
http://poezia.org/ru/publications/27433


Є пункт для тих, хто каже: Я писав...бо не міг не писати...
Вчіться... Читайте класиків, сучасників.
Запевняю, що я умію розуміти чужий досвід, перелитий у слово.
І якщо коментую чийсь вірш, то не задля критики, а лише з бажання ... дати стимул авторові - рости.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Інша (Л.П./Л.П.) [ 2017-03-09 22:23:22 ]
Дякую! Я справді хочу рости.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-03-09 22:26:01 ]
Втішно). Я це відчула. Поетичні майстерні - Вам у поміч...
Дякую за розуміння.