ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.04.28 00:31
Історія
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.

Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну

Іван Потьомкін
2026.04.27 22:02
Ролан Биков (1929-1998)
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні

Світлана Пирогова
2026.04.27 21:12
Весні - осанну
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.

За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.

Володимир Невесенко
2026.04.27 19:44
Журавель
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»

Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно

Охмуд Песецький
2026.04.27 16:08
Вузли
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги 
колись молодої води.

Борис Костиря
2026.04.27 11:45
* * *
Час іде скрадливо і неспішно
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.

Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко

Вячеслав Руденко
2026.04.27 10:59
Що відділяє нас від плину часу?
Хто постіль розстеляє?
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?

Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві

Тетяна Левицька
2026.04.27 10:34
Чорнобиль
Знайди розраду, де її нема в помині.
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.

Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі

хома дідим
2026.04.27 06:34
* 57 *
гуляти із батьками в парк роззиратися на каруселі на інших людей із дітьми скриньки із морозивом а ще там сухий лід · оркестр із репродукторів виконує щось життєстверджувальне чим не едем але морозива ніколи не досить · роззиратися на газетний автомат 60х

Віктор Кучерук
2026.04.27 05:51
* * *
Там немає ні вікон, ні стін,
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...

Володимир Бойко
2026.04.26 23:37
Нетривіальні думки – 3
На свято життя абонемент не купиш. Старечий маразм правителів успішно пережив часи СРСР і досі в світовому тренді. Кремлівський медвежатник міняє пуйло на бухло. Заполоханий диктатор міняє клаустрофобію на бункерофілію. Хто панічно боїться ни

Ігор Шоха
2026.04.26 20:41
Туманні перспективи
                    І
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.

хома дідим
2026.04.26 17:26
* 56 *
хотів би обійняти друзів
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм

Євген Федчук
2026.04.26 17:11
Похід суздальців на Новгород у лютому 1170 року
Коли на нас напали москалі,
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни

Вячеслав Руденко
2026.04.26 17:08
Смерть під вітрилом
ти знову бігаєш по колу
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,

щоб стати враз котигорошком -

Борис Костиря
2026.04.26 13:52
* * *
Коли впаду осіннім листям
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,

Тоді прийди у ці простори
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олексій Кацай (1954) / Вірші

 Прозорі крила
Де пелехи міжзоряного пилу,
бескидами здіймаються в зеніт,
там у безодні кольору чорнила
прозорі крила крають рух орбіт.

Чудовий вир залюднених світів
і незалюднених політ одчайний
за ними вслід шумують, і вітрів
пір’їни хмар торкаються потайно.

Зникають відстані. Прозорокрилий птах
не спричиняє поглядам завад,
бо він не відбивається в очах
і в лінзах нашорошених облад.

Тоді чому спимо ми горілиць,
нехай над нами й нависають стелі
невиспаних містечок та столиць,
розсипаних по зоряній пустелі?

Яких епох літаючий релікт
у чорні діри, вікна та зіниці,
безсониться і збуджує інстинкт
поєднання людини й таємниці!?

Безсоння сонцем вигинає рання,
мов помах, що триває без кінця…
Лиш доторки слабкого повівання
прозорістю струмують край лиця.

2017




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2017-03-10 21:59:32
Переглядів сторінки твору 3094
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.692 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.653 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.724
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.04.29 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2017-03-12 05:41:00 ]
Здається, Олексію, що ви, один з усіх нас, по-справжньому навчилися розуміти всесвіт, відчувати його красу, бачити його неповторну своєрідність, адже багато раз я читав, як ви вслухаєтеся в голоси планет, захоплено милуєтеся сяйвом галактик, постійно бачите і знаходите в них оновлення чи згасання.
Небо постійно будить у вашій душі могутній відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2017-03-12 12:03:57 ]
Дякую за теплий відгук. Точно не пам’ятаю, але, здається, в НФ-повісті Ємцева та Парнова «Рівняння з Блідого Нептуну» популярно йдеться про те, що у всесвіті немає ані безмежно великого, ані безмежно малого. На граничних розмірах наші, людські, погляди й теорії не спрацьовують. Бо вони, ці розміри, дивним чином поєднуються і переходять одне в одне, а будь-яка людина завжди, всюди й повсякчас знаходиться в «точці перетікання» безмежжя в позамежжя. Тож я просто намагаюся відчути й «озвучити» цю точку. І, бажано, в матеріалістичних тонах.
Адже ще мій любимий Валерій Брюсов казав: «Быть может, эти электроны – миры, где пять материков, искусства, знанья, войны, троны. И память сорока веков». В кожному з нас нуртує всесвіт. Варто лише дослухатися. Кожен з нас щомиті змінює метагалактики. Тому варто бути обережним :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2017-03-13 00:48:46 ]
Незвичайна у Вас тематика. Для більшості людей (в тому числі й для мене)космос -- холодний,чорний, непривітний. Вас же він зачаровує,і це збагачує нас усіх. Гарний вірш, але слово "облад" мені не зрозуміле.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2017-03-13 10:43:53 ]
Колись в мене була бесіда з однією дуже кмітливою та розумною журналісткою. Вона, щодо космосу, слово в слово сказали те ж саме, що і ви. І я подумав: може, лихо в тому, що більшість з нас поки що (!) тому не чує його, що десь на рівні підсвідомості вважає земне людство космічним феноменом, який має виняткове місце у всесвіті. Ми, мовляв, єдині, неповторні і - ах! - самотні. Більше такого ніде немає. Ця думка займає потужні позицію не лише в масовій свідомості, а й в наукових колах.

Вірніше, займала. Бо все більше з’являється ознак того, що розум – це найбанальніша річ для цього світу. І варто лише сконцентруватися, подивившись вночі на небо, і ми почуємо чиїсь голоси, зустрінемось з чиїмось поглядами, відчуємо чиюсь присутність. І тоді, як в будь-якій гарній компанії, космос перестане бути «холодним, чорним, непривітним» :-)

А щодо «облад», то, каюсь, маю якийсь неприродний потяг до нечасто вживаних слів :-( Борюся, але з перемінним успіхом. ОБЛАДА - …рідко. Те саме, що обладнання… (Академічний тлумачний словник української мови)

Дякую за цікавість до моїх опусів, пані Вікторіє. І, головне, за їх розуміння :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2017-03-14 02:45:15 ]
Дякую, Олексію. Можливо, Ви будете нашим провідником у безмежні космічні простори. Все ж таки, легше йти за кимось, ніж самому. Не лякає Вас, що "гарна компанія" може виявитись ворожою або несумісною з нами?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2017-03-13 10:59:41 ]
Поетичність- супер)))Єдине спіткаюсь об" -пелехи ,бескидами , Тоді чому спимо ми горілиць, струмують край лиця.." З пов. В.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2017-03-13 13:13:31 ]
Дякую, Вітре :-) Виправлятимусь.