Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.25
20:51
Римовано буяють квіти
І не чекають на антракт.
Поезією треба жити,
І з нею дихати у такт!
Давати їй святу присягу,
Коли планета вся - чужа!
Поезія - це не розвага!
І не чекають на антракт.
Поезією треба жити,
І з нею дихати у такт!
Давати їй святу присягу,
Коли планета вся - чужа!
Поезія - це не розвага!
2026.03.25
12:27
І п’є весна солодкий сік берези,
Милується красою сон-трави.
Розквітло небо синє у мережі —
А ти мій погляд поглядом лови.
Моя любов — мов сонячна окраса,
Не знає смутку, тіней і жалів,
Цвіте вона, як первоцвіти рясно —
Милується красою сон-трави.
Розквітло небо синє у мережі —
А ти мій погляд поглядом лови.
Моя любов — мов сонячна окраса,
Не знає смутку, тіней і жалів,
Цвіте вона, як первоцвіти рясно —
2026.03.25
12:04
Так сон повільно, ніжно тане,
Як сніг у променях весни.
Мов первозданність океану,
Нахлинуть кольорові сни.
У сні, напевно, все можливо.
Там відбуваються дива.
Проллються, як щедротні зливи,
Як сніг у променях весни.
Мов первозданність океану,
Нахлинуть кольорові сни.
У сні, напевно, все можливо.
Там відбуваються дива.
Проллються, як щедротні зливи,
2026.03.25
05:33
Тиша стелиться в кімнаті,
Тьмяно блимає свіча, -
Присипляє співом мати
Неслухняне дитинча.
Усміхаючись щасливо,
І не змінюючи тон, -
Навіває тихим співом
На свою дитину сон.
Тьмяно блимає свіча, -
Присипляє співом мати
Неслухняне дитинча.
Усміхаючись щасливо,
І не змінюючи тон, -
Навіває тихим співом
На свою дитину сон.
2026.03.25
03:43
Незнану, невідому серцю тугу
Благий зимовий вечір переміг.
Вікно. Старий будинок. Поверх другий.
Світильник чийсь для мене - оберіг.
Віддати найсвятіше на наругу?
Забути світ фантазій чарівних?
Писав листи уявному я другу -
Благий зимовий вечір переміг.
Вікно. Старий будинок. Поверх другий.
Світильник чийсь для мене - оберіг.
Віддати найсвятіше на наругу?
Забути світ фантазій чарівних?
Писав листи уявному я другу -
2026.03.24
20:26
Як горить у небесних коморах
І освітлює звідти пітьму
Паліями розбурханий порох,
Я не знаю, навіщо й чому!
Роздивлятися та міркувати
Заважають земні комарі.
То й втікаю знадвору до хати,
І освітлює звідти пітьму
Паліями розбурханий порох,
Я не знаю, навіщо й чому!
Роздивлятися та міркувати
Заважають земні комарі.
То й втікаю знадвору до хати,
2026.03.24
18:05
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «курли», неспішний постук дятл
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «курли», неспішний постук дятл
2026.03.24
15:07
о шторм іде убити
саме життя моє
як не сховаюся швидко
то вищезну ізнічев’я
герць і діти
за пострілами тими
за пострілами тими
саме життя моє
як не сховаюся швидко
то вищезну ізнічев’я
герць і діти
за пострілами тими
за пострілами тими
2026.03.24
14:43
І
Імперії очолюють царі,
але не менш відомі їхні коні:
це буцефали, інцитати... поні,
яких сідлають бовдури старі,
точніше, русофіли-упирі
із пиками каліґул та неронів
і новоявлені поводирі,
Імперії очолюють царі,
але не менш відомі їхні коні:
це буцефали, інцитати... поні,
яких сідлають бовдури старі,
точніше, русофіли-упирі
із пиками каліґул та неронів
і новоявлені поводирі,
2026.03.24
11:59
Я залишу усі двері навстіж
Для усіх пропащих і бичів,
Розмалюю стіни, наче Нарбут,
Не знайшовши до небес ключів.
Душу для вітрів усіх відкрию.
Хай панує хуга, як мана.
І знайду у попелі надію.
Для усіх пропащих і бичів,
Розмалюю стіни, наче Нарбут,
Не знайшовши до небес ключів.
Душу для вітрів усіх відкрию.
Хай панує хуга, як мана.
І знайду у попелі надію.
2026.03.24
06:25
Сонця подихи гарячі
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.
2026.03.23
21:20
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2026.03.23
15:48
Михайло Рудерман (1905-1984; народився й провів юність в Україні)
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
2026.03.23
13:23
Вони у згадах не для втіхи –
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
А судноплавству не навчали
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
А судноплавству не навчали
2026.03.23
11:25
Я так хотів
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
2026.03.23
09:36
Допоки є мама у сина,
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2015.02.23
2014.11.04
2013.04.15
2011.10.13
2009.03.26
2006.11.27
2006.09.28
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександра Кисельова (1954) /
Огляди іншомовної поезії
3
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
3
Крынка светлого мая
Веточки весенние кулачки разжали:
- Невидимка - ветер, с нами поиграй!
Трепетные листики изумрудной дали
Солнечный лучик целует невзначай.
Светлые нотки ландыш напевает,
Исчезает образ в сиреневой дымке.
Радостно, нежно май приласкает
И расплескает запахов крынку.
06.05.2004
Есть своя кириллица у родственных душ
Золотая ниточка тянется в сторону.
Любовь коварная не делится поровну.
Яблочко зеленое сорвалось, упало.
Сердечко девчёночки тоской изнывало.
Вышла на околицу - стелется дорога.
Любовь безответная - знамо безнадёга.
Села на пригорочке, причитает слёзно.
Горю безутешному помогите, звёзды !
Легкий ветер-мотылёк высуши слезинки.
Приглуши трава печаль девочки-росинки.
Поведайте тайну - свет: волшебство рядом!
Породнятся души, прикоснутся взглядом.
Светло и спокойно счастью на ресницах.
Потерпи, хорошая. Засветится душа - птица.
2004
Грусть
Капает, капает дождь за окном.
Если бы вместе мы были вдвоём...
Длинная, длинная ночь декабря.
Лёгкая, лёгкая грусть у меня.
Длинная длинная ночь.
Капает капает дождь.
Плачет и плачет декабрь,
Словно судьбе он не рад.
Знаю, что грусть моя скоро пройдёт.
Близится время - идёт Новый год.
Я с ней прощаюсь и, кажется, жаль -
Сладкой и светлой стала печаль.
Лёгкая грусть безмятежна,
Если у счастья надежда.
Скажешь ли ты мне, зима,
Долго ли буду сама.
2004
Веточки весенние кулачки разжали:
- Невидимка - ветер, с нами поиграй!
Трепетные листики изумрудной дали
Солнечный лучик целует невзначай.
Светлые нотки ландыш напевает,
Исчезает образ в сиреневой дымке.
Радостно, нежно май приласкает
И расплескает запахов крынку.
06.05.2004
Есть своя кириллица у родственных душ
Золотая ниточка тянется в сторону.
Любовь коварная не делится поровну.
Яблочко зеленое сорвалось, упало.
Сердечко девчёночки тоской изнывало.
Вышла на околицу - стелется дорога.
Любовь безответная - знамо безнадёга.
Села на пригорочке, причитает слёзно.
Горю безутешному помогите, звёзды !
Легкий ветер-мотылёк высуши слезинки.
Приглуши трава печаль девочки-росинки.
Поведайте тайну - свет: волшебство рядом!
Породнятся души, прикоснутся взглядом.
Светло и спокойно счастью на ресницах.
Потерпи, хорошая. Засветится душа - птица.
2004
Грусть
Капает, капает дождь за окном.
Если бы вместе мы были вдвоём...
Длинная, длинная ночь декабря.
Лёгкая, лёгкая грусть у меня.
Длинная длинная ночь.
Капает капает дождь.
Плачет и плачет декабрь,
Словно судьбе он не рад.
Знаю, что грусть моя скоро пройдёт.
Близится время - идёт Новый год.
Я с ней прощаюсь и, кажется, жаль -
Сладкой и светлой стала печаль.
Лёгкая грусть безмятежна,
Если у счастья надежда.
Скажешь ли ты мне, зима,
Долго ли буду сама.
2004
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
