Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.06
06:05
Ранкове затишшя... Півсонні тумани
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро
2026.03.06
00:43
Дарую щедро крижані октави
І білосніжні радісні свята.
Вдягну, мов для красивої вистави,
У білі шуби села та міста.
Різдвяна зірка сяє вам ласкаво,
А хуртовина смуток заміта.
Неначе режисер, почую "браво",
І білосніжні радісні свята.
Вдягну, мов для красивої вистави,
У білі шуби села та міста.
Різдвяна зірка сяє вам ласкаво,
А хуртовина смуток заміта.
Неначе режисер, почую "браво",
2026.03.06
00:21
Мовою ворога шукають друзів серед ворогів.
Між політиками і повіями існують взаємоповага і взаємозамінність.
Вічний диктатор – «вічний двигун» московської влади.
Той, хто голосніше кричить, створює ефект чисельної переваги.
Злочинам сприяють б
2026.03.05
19:21
Підгаєцький міф у правдивих живих світлинах
Дійові особи
Голос поза світлинами
Ярослав Саландяк
Іван Банах
Степан Колодницький
Володимир Федорчук
Дійові особи
Голос поза світлинами
Ярослав Саландяк
Іван Банах
Степан Колодницький
Володимир Федорчук
2026.03.05
17:59
Бува, дорветься хтось до влади і вважа,
Що він величніший з правителів усіх.
Що усі люди – то комашки біля ніг,
Він оком кине й всі виконувать біжать.
Що знає він, як всі народи мають жить
І має право шлях указувати їм.
Що за життя ще має стати він
Що він величніший з правителів усіх.
Що усі люди – то комашки біля ніг,
Він оком кине й всі виконувать біжать.
Що знає він, як всі народи мають жить
І має право шлях указувати їм.
Що за життя ще має стати він
2026.03.05
15:16
І
І живу, й виживаю окремо
від юрби, що заковтує сир
мишоловки. Лякає дилема –
чи герой, чи фальшивий кумир,
чи дрімуче, чи дуже зелене
Україну веде у ясир?
І стає, навіть дуже, помітно,
І живу, й виживаю окремо
від юрби, що заковтує сир
мишоловки. Лякає дилема –
чи герой, чи фальшивий кумир,
чи дрімуче, чи дуже зелене
Україну веде у ясир?
І стає, навіть дуже, помітно,
2026.03.05
11:31
Весна. Нарешті. Цього року тебе чекала особливо.
Хоча зима, морозна й сніжна, була вражаюче красива.
Ходила в білому й шапками поснулі віти прикрашала.
І дихала на перехожих сліпучо-мерехливим жаром.
Але тепла не вистачало. А без тепла краси замало.
Хоча зима, морозна й сніжна, була вражаюче красива.
Ходила в білому й шапками поснулі віти прикрашала.
І дихала на перехожих сліпучо-мерехливим жаром.
Але тепла не вистачало. А без тепла краси замало.
2026.03.05
11:30
Скарай мене, Поезіє, дорогою.
Я стільки не добрав на ній думок.
Дорогою і людською тривогою,
Карай! Карай, щоб голос мій не мовк.
2
Отак би йшов і йшов
До скону підошов,
Я стільки не добрав на ній думок.
Дорогою і людською тривогою,
Карай! Карай, щоб голос мій не мовк.
2
Отак би йшов і йшов
До скону підошов,
2026.03.05
11:24
Закутий дощами в оселі тісній,
Не можеш ти вийти нікуди навколо,
Немовби закутий в темниці німій.
Стоїть чатовим незворушливий Молох.
Закутий дощами в кайданах тяжких,
Не можеш ти рушити птахом на волю.
Закутий дощами в тенетах сумних,
Не можеш ти вийти нікуди навколо,
Немовби закутий в темниці німій.
Стоїть чатовим незворушливий Молох.
Закутий дощами в кайданах тяжких,
Не можеш ти рушити птахом на волю.
Закутий дощами в тенетах сумних,
2026.03.05
10:09
Вже кілька сот в душі поранень
І безліч стомлених думок.
Чи хтось, чи щось до себе манить.
Не відгадати, не пророк…
І біль розмножився у болі…
Дійшло, і раптом зрозумів,
Що поруч шастає недоля,
І безліч стомлених думок.
Чи хтось, чи щось до себе манить.
Не відгадати, не пророк…
І біль розмножився у болі…
Дійшло, і раптом зрозумів,
Що поруч шастає недоля,
2026.03.05
07:00
Уплелась неминучість у долі
Непокірним і вільним "люблю"!
Я ту ніжність, що зріла поволі
Безкінечно з тобою ділю.
І, вростаючи словом навічно
У твій Всесвіт у кожному дні,
Відчуваю мотиви зустрічні
Непокірним і вільним "люблю"!
Я ту ніжність, що зріла поволі
Безкінечно з тобою ділю.
І, вростаючи словом навічно
У твій Всесвіт у кожному дні,
Відчуваю мотиви зустрічні
2026.03.04
19:34
Хто збирав металобрухт
і макулатуру
у того кремезний дух,
здатен зрушить фуру.
Комсомольці, піонери
в наші сімдесяті,
ніби справжні мародери
і макулатуру
у того кремезний дух,
здатен зрушить фуру.
Комсомольці, піонери
в наші сімдесяті,
ніби справжні мародери
2026.03.04
17:03
В небе на Дерибасовской
белая чайка кружит.
Эта весна начинается
от ланжероновских плит.
Солнце искрит в отражениях
серых досужливых луж.
Март начинает движение
белая чайка кружит.
Эта весна начинается
от ланжероновских плит.
Солнце искрит в отражениях
серых досужливых луж.
Март начинает движение
2026.03.04
16:41
І
На Україну зазіхає світ
і майже вся орда її вважає
своєю територією від
правобережжя Дону до Дунаю.
ІІ
Ми сіяли історію одні,
На Україну зазіхає світ
і майже вся орда її вважає
своєю територією від
правобережжя Дону до Дунаю.
ІІ
Ми сіяли історію одні,
2026.03.04
11:29
Ти – вінець сотворіння
Ти – вінець сотворіння
Але уже нікуди йти
Онде стабільність, якої ви прагнули
У єдиний гарантований спосіб
Серед артефактів лишених від нас
Ти – вінець сотворіння
Але уже нікуди йти
Онде стабільність, якої ви прагнули
У єдиний гарантований спосіб
Серед артефактів лишених від нас
2026.03.04
10:39
Російські окупанти офіційно стверджують, що б'ють лише по військових об'єктах…
Унаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула 12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.
Знов військові об'єкти — діти!
Витягують з-під завалу
юну зо
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Унаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула 12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.
Знов військові об'єкти — діти!
Витягують з-під завалу
юну зо
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Проза
Про лето
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про лето
Люблю лето.
И всегда любил, и полюбил еще крепче, когда понял, за что.
Это ведь единственная пора, с течением которой я полностью гармоничен. Всякий другой сезон заставляет меня почувствовать разницу между «внутри» и «снаружи». Нелетом нечто, которое движется внутри и создает ощущение времени или даже жизни, никогда не совпадает с тем, что происходит снаружи. То опережает внешнее движение, и тогда наступает мучительное «ничего не происходит»; то отстает от него, впадая в болезненное «ничего не успеваю».
А летом все иначе. С летним миром я живу ноздря в ноздрю, ухо к уху, вровень. Эта гармония физически ощутима; словно цветок какой-нибудь груши, вовремя опыленный рачительной пчелой, я следую всем движениям лета. К первым числам июня превращаюсь в бодрую, вопреки гравитации торчащую к небу зеленую кегельку; за какую-то неделю-две, пока у черешен покраснеет один бочок, кегелька утяжеляется и повисает на ветке вниз головой. Да так она и висит, наливаясь соками, меняя цвет и форму, оттягивая родную ветвь к земле, пока не придет пора и лету, и груше свалиться в пожелтевшую траву…
Тут нечему происходить, и нечего успевать; происходит жизнь как таковая, я успеваю жизнь как таковую.
Если уж быть честным до конца, то за 40+ лет я научился гармонизировать скорость своего личного времени или даже жизни с движением «снаружи» любого сезона. Правда, это не так уж просто, и приходится постараться. Еще лучше я умею похищать у себя лето и превращать его в то самое «ничего не происходит» и «ничего не успеваю». Но для того, чтобы так испортить себе жизнь, тоже нужны какие-то старания.
И только для упоительного существования ноздря в ноздрю, ухо к уху, вровень с летом никаких усилий не требуется.
Люблю лето.
2017
И всегда любил, и полюбил еще крепче, когда понял, за что.
Это ведь единственная пора, с течением которой я полностью гармоничен. Всякий другой сезон заставляет меня почувствовать разницу между «внутри» и «снаружи». Нелетом нечто, которое движется внутри и создает ощущение времени или даже жизни, никогда не совпадает с тем, что происходит снаружи. То опережает внешнее движение, и тогда наступает мучительное «ничего не происходит»; то отстает от него, впадая в болезненное «ничего не успеваю».
А летом все иначе. С летним миром я живу ноздря в ноздрю, ухо к уху, вровень. Эта гармония физически ощутима; словно цветок какой-нибудь груши, вовремя опыленный рачительной пчелой, я следую всем движениям лета. К первым числам июня превращаюсь в бодрую, вопреки гравитации торчащую к небу зеленую кегельку; за какую-то неделю-две, пока у черешен покраснеет один бочок, кегелька утяжеляется и повисает на ветке вниз головой. Да так она и висит, наливаясь соками, меняя цвет и форму, оттягивая родную ветвь к земле, пока не придет пора и лету, и груше свалиться в пожелтевшую траву…
Тут нечему происходить, и нечего успевать; происходит жизнь как таковая, я успеваю жизнь как таковую.
Если уж быть честным до конца, то за 40+ лет я научился гармонизировать скорость своего личного времени или даже жизни с движением «снаружи» любого сезона. Правда, это не так уж просто, и приходится постараться. Еще лучше я умею похищать у себя лето и превращать его в то самое «ничего не происходит» и «ничего не успеваю». Но для того, чтобы так испортить себе жизнь, тоже нужны какие-то старания.
И только для упоительного существования ноздря в ноздрю, ухо к уху, вровень с летом никаких усилий не требуется.
Люблю лето.
2017
ранкові сторінки - додайте таку "рубрику" )
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
