Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.15
23:58
Знайомі скрипалі —
квартет —
мелодію заграли:
була глибінь, а потім — злет,
сум з радістю в спіралі,
лелечий голос з-під небес,
русалчин тихий з моря.
В любові вмер хтось і воскрес,
квартет —
мелодію заграли:
була глибінь, а потім — злет,
сум з радістю в спіралі,
лелечий голос з-під небес,
русалчин тихий з моря.
В любові вмер хтось і воскрес,
2026.09.15
22:44
твої стосунки із пеклом
нічим вони не інакші
ніж у віршарів типових
нехай собі гумористів
якщо не хочеться кави
нормально попити чаю
простої води лигнути
чому би не з водогону
нічим вони не інакші
ніж у віршарів типових
нехай собі гумористів
якщо не хочеться кави
нормально попити чаю
простої води лигнути
чому би не з водогону
2026.09.15
17:57
Чоловік пішов до лісу
Грибів позбирати,
Аж на нього стриб – гадюка
Й ну його кусати.
Душу й тіло змордувала,
До серця дістала,
Нижче пояса вкусила
Грибів позбирати,
Аж на нього стриб – гадюка
Й ну його кусати.
Душу й тіло змордувала,
До серця дістала,
Нижче пояса вкусила
2026.09.15
17:53
Новітній сніг пішов для нас неждано,
Укривши сподівання на весну.
Новітній сніг, як істина жадана,
Яка покрила душу вогняну.
Літопис тиші пише ця негода,
Хорали душ, поеми небуття.
Романи вічності здобули гордість
Укривши сподівання на весну.
Новітній сніг, як істина жадана,
Яка покрила душу вогняну.
Літопис тиші пише ця негода,
Хорали душ, поеми небуття.
Романи вічності здобули гордість
2026.09.15
09:45
Прохолода вечорова,
Шурхіт підошов, -
То спалахує розмова,
То тьмяніє знов.
Мов троянда червонієш
Поруч юна ти, -
Радість, смуток і надію -
Все пізнати встиг.
Шурхіт підошов, -
То спалахує розмова,
То тьмяніє знов.
Мов троянда червонієш
Поруч юна ти, -
Радість, смуток і надію -
Все пізнати встиг.
2026.09.15
08:33
Від брам солоних і строкатих
І Ромоданівського тракту
Тікаю, ніби справжній Гудвін*, —
Раптово серцем ставши в п’ятах.
Корній тримається коріння,
Місцина місячна — вологи,
Щур — гарбузового насіння,
І Ромоданівського тракту
Тікаю, ніби справжній Гудвін*, —
Раптово серцем ставши в п’ятах.
Корній тримається коріння,
Місцина місячна — вологи,
Щур — гарбузового насіння,
2026.09.14
23:49
комусь цікаві теми
глобальні
та космічні
логічні піруети
на фоні чорних дір
хтось
обирає розпач
межуючий із відчаєм
глобальні
та космічні
логічні піруети
на фоні чорних дір
хтось
обирає розпач
межуючий із відчаєм
2026.09.14
13:54
Безсоння випалює розум.
Пустеля, якою йде Ромул.
Побачимо розуму розмах.
Небачена сила і розмір.
Пізнаю глибокі закони
Свідомості без перепони.
Не знають шляхи заборони,
Долаючи всі забобони.
Пустеля, якою йде Ромул.
Побачимо розуму розмах.
Небачена сила і розмір.
Пізнаю глибокі закони
Свідомості без перепони.
Не знають шляхи заборони,
Долаючи всі забобони.
2026.09.14
12:13
Сірий дощик кропить — буде бабі клопіт:
Осінь через тиждень знов зайде в село.
Дід на дворі босий смалить папіросу,
Мокра чорна кішка моститься в відро.
А сусідка Мотря варить юшку вкотре,
І не тільки юшку — ще й густий куліш.
До вдовиці Мотрі в т
Осінь через тиждень знов зайде в село.
Дід на дворі босий смалить папіросу,
Мокра чорна кішка моститься в відро.
А сусідка Мотря варить юшку вкотре,
І не тільки юшку — ще й густий куліш.
До вдовиці Мотрі в т
2026.09.14
09:55
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)
Каска сяє у сонячній ласці,
на всі боки проміння ллючи;
у тій мідній начищеній касці
ходить милий мій на каланчі.
Він пожежник украй діловитий,
Каска сяє у сонячній ласці,
на всі боки проміння ллючи;
у тій мідній начищеній касці
ходить милий мій на каланчі.
Він пожежник украй діловитий,
2026.09.14
07:16
З-під вій - блакить небесна,
З-під вій - волошок синь, -
З-під вій принада весен
І магія краси.
З-під вій - жаги ознаки
І поклики з-під вій
Роздмухують всілякі
Жариночки надій.
З-під вій - волошок синь, -
З-під вій принада весен
І магія краси.
З-під вій - жаги ознаки
І поклики з-під вій
Роздмухують всілякі
Жариночки надій.
2026.09.13
23:01
Погожа розкрилена днина
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.
Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.
Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,
2026.09.13
22:17
при цім гармидері сучаснім
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет
2026.09.13
19:43
Вже вечір жде, як бузьок, на одній нозі.
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.
Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.
Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,
2026.09.13
19:22
Між вікон холодних людиномашин,
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.
Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.
Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла
2026.09.13
19:01
У час луни й штукарства,
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Проза
Про лето
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про лето
Люблю лето.
И всегда любил, и полюбил еще крепче, когда понял, за что.
Это ведь единственная пора, с течением которой я полностью гармоничен. Всякий другой сезон заставляет меня почувствовать разницу между «внутри» и «снаружи». Нелетом нечто, которое движется внутри и создает ощущение времени или даже жизни, никогда не совпадает с тем, что происходит снаружи. То опережает внешнее движение, и тогда наступает мучительное «ничего не происходит»; то отстает от него, впадая в болезненное «ничего не успеваю».
А летом все иначе. С летним миром я живу ноздря в ноздрю, ухо к уху, вровень. Эта гармония физически ощутима; словно цветок какой-нибудь груши, вовремя опыленный рачительной пчелой, я следую всем движениям лета. К первым числам июня превращаюсь в бодрую, вопреки гравитации торчащую к небу зеленую кегельку; за какую-то неделю-две, пока у черешен покраснеет один бочок, кегелька утяжеляется и повисает на ветке вниз головой. Да так она и висит, наливаясь соками, меняя цвет и форму, оттягивая родную ветвь к земле, пока не придет пора и лету, и груше свалиться в пожелтевшую траву…
Тут нечему происходить, и нечего успевать; происходит жизнь как таковая, я успеваю жизнь как таковую.
Если уж быть честным до конца, то за 40+ лет я научился гармонизировать скорость своего личного времени или даже жизни с движением «снаружи» любого сезона. Правда, это не так уж просто, и приходится постараться. Еще лучше я умею похищать у себя лето и превращать его в то самое «ничего не происходит» и «ничего не успеваю». Но для того, чтобы так испортить себе жизнь, тоже нужны какие-то старания.
И только для упоительного существования ноздря в ноздрю, ухо к уху, вровень с летом никаких усилий не требуется.
Люблю лето.
2017
И всегда любил, и полюбил еще крепче, когда понял, за что.
Это ведь единственная пора, с течением которой я полностью гармоничен. Всякий другой сезон заставляет меня почувствовать разницу между «внутри» и «снаружи». Нелетом нечто, которое движется внутри и создает ощущение времени или даже жизни, никогда не совпадает с тем, что происходит снаружи. То опережает внешнее движение, и тогда наступает мучительное «ничего не происходит»; то отстает от него, впадая в болезненное «ничего не успеваю».
А летом все иначе. С летним миром я живу ноздря в ноздрю, ухо к уху, вровень. Эта гармония физически ощутима; словно цветок какой-нибудь груши, вовремя опыленный рачительной пчелой, я следую всем движениям лета. К первым числам июня превращаюсь в бодрую, вопреки гравитации торчащую к небу зеленую кегельку; за какую-то неделю-две, пока у черешен покраснеет один бочок, кегелька утяжеляется и повисает на ветке вниз головой. Да так она и висит, наливаясь соками, меняя цвет и форму, оттягивая родную ветвь к земле, пока не придет пора и лету, и груше свалиться в пожелтевшую траву…
Тут нечему происходить, и нечего успевать; происходит жизнь как таковая, я успеваю жизнь как таковую.
Если уж быть честным до конца, то за 40+ лет я научился гармонизировать скорость своего личного времени или даже жизни с движением «снаружи» любого сезона. Правда, это не так уж просто, и приходится постараться. Еще лучше я умею похищать у себя лето и превращать его в то самое «ничего не происходит» и «ничего не успеваю». Но для того, чтобы так испортить себе жизнь, тоже нужны какие-то старания.
И только для упоительного существования ноздря в ноздрю, ухо к уху, вровень с летом никаких усилий не требуется.
Люблю лето.
2017
ранкові сторінки - додайте таку "рубрику" )
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
