Болять слова фантомами думок,
Як ті підбиті кулею підранки.
Все важче брати душу на замок,
Свідомо їй обравши долю бранки.
Не докричатись знизу до небес -
Багато слів у порожнечу ляже.
Там кожен свій плекає інтерес,
І тільки час цю істину докаже.
Не вір вустам, що меду додають
І не ведись на їх лукаве слово.
Гіркою правду всі зазвичай п'ють,
Та відділяють зерна від полови.
Не бійся вже признатися собі,
Що ти стаєш нарівні з цілим світом.
А те що кров, то це ж у боротьбі -
Само собою треба розуміти.
І - не проси! Ніколи не проси
З чужого краю блага, чи пощади.
Ти власну гідність з честю пронеси,
Щоб мати змогу з гідністю прощати.
Я знаю,- важко! Важко через край,
Щоб через кров свою переступити.
У тебе вибір. Отже, вибирай!
Ти маєш слово ділом підкріпити.
Тоді лиш вражі пута розірвеш
І спраглу душу випустиш на волю,
Коли збагнеш, - для кого ти живеш.
А ще - кому довіриш власну долю...
18.01.16р.