ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Вінокуров (1989) / Вірші

 Така-от байка про Карвокатуру
Зійшли сніги, пригріло сонце
І стало чути вже Весну.
Без криги шибок всі віконця
Озер і рік. Природі конче
Пора прокинутись від сну.

Тож, поспішаючи без тями,
Летять небесними стежками
Провісники кінця Зими.
Щоби під їхніми піснями,
Мелодіями та трелями
Розквітнули ліси й лани.

О тій порі стара Ворона
Сиділа на стрункій сосні.
До того зимувала вдома,
У ріднім лісі, та персона.
Її морили голод, втома
Й думки про страви їстівні.

Тож міркувала так: "Якби-то
В достатку й ситості прожити
Весь вік, та ще й байдикувать!..
Як змусити усіх робити
Запаси корму і носити
Їх до великого корита,
Де я могла б їх споживать?"

Довгенько думала-гадала,
Облізлу голову гойдала
І, врешті, вигадала план.
А щоб задумане здійснити
Та ще й на ділі закріпити,
Попрямувала на майдан.

У тому Лісі, слід сказати,
Були всі звірі демократи
І по закону всі жили.
Старалися голосувати
І лиш достойних обирати.
Проте, в парламентські палати
Одні щури чомусь пройшли.

До тих щурів в Дібровну Раду
Стара Ворона і прийшла.
Не зазіхаючи на владу,
Залишила поріг позаду
І до трибуни підійшла:

"Вельмишановні депутати,
Поважні, мудрі делегати,
Низький Вам б'ю усім уклін!
Я тут від імені громади
Вам щиро хочу розказати,
Який наш Ліс тривожить сплін!

Ледь-но Весна прийшла до хати,
Як з вирію давай злітати
Ватага різного птаства.
Як почали вони кричати,
Цвірінькати, репетувати,
Кувати, тьохкати, тріщати!..
Аж загуділа голова!

І кожен птах нахабність має,
Всяк на свій лад собі співає.
Порядку в тім у нас нема!
Як в Ліс потрапиш на світанку,
Позбудеш глузду до останку,
Бо,знайте, із самого ранку
Там какофонія одна!

Якби ж та й Ваша світла воля
Проблему вирішити вмить!
Тоді всміхнеться всім нам доля,
Коли із гір, і з лісу, й з поля
Одна лиш пісня зазвучить!"

Отак Ворона ляпотіла,
Брехати-бо гарненько вміла,
Навчалась цьому триста літ!
Її ж дослухавши, мовчали
Щури й не дуже виявляли
Бажання дати їй отвіт.

Аж раптом з-поміж тої зграї
Найгладший висунувсь пацюк
І мовив: "В нашім Ліснім краї
Проблем пеньок лишень не знає,
І ми їх вирішить всі маєм,
Не вистачає ж стільки рук!

А спів пташиний... Що до того?
Не вартий він яйця пустого!
До нього діла нам нема!"
Впівголоса, по тій же темі
Додав: "Що нам оті проблеми?
Запропонуй реальні "схеми"
Й ми сторону твою прийма."

Ворона каркнула: "Вклонюся
І з Вами, рідні, поділюся.
Всяк матиме собі "відкат".
Та треба, щоби Рада взяла
І правила нові прийняла,
Гарненько всі їх прописала
У певний нормативний акт.

І не в закон, що дишлом дише,
А в Конституцію впишіть!
Як Рада зміни всі пропише,
То вкраєте суттєво більше!..
Тільки, рідненькі, поспішіть!"

Завзяття більшого немає
Ніж в того, хто напевно знає,
Як рученьки свої нагріть.
Схопилися щури за пера
І за годину вже з папера
Всі зміни взялись ухвалить.

І ось дібровами літають
Сороки і всіх закликають
Птахів лісних на Перший З'їзд.
А що за З'їзд? Хто не спитає,
Толком ніхто того не знає.
Говорять лиш, зібратись має
Увсенький наш пташиний рід.

Ну що робить? Як викликають,
То значить, щось сказати мають,
А отже слід погостювать.
Тому з усіх кінців Діброви
Злетілись жайворонки й сови,
Зозулі, горобці... Ой, мови
Не стане всіх гостей назвать.

Коли ж зібрались всі пернаті,
У розцяцькованім халаті
Ворона мову повела:
"Мої кохані та рідненькі!
Вам щастя більшого, ніж в неньки
Сьогодні всім я принесла!

В Дібровній золотій палаті
Подумали про вас, дзьобаті,
І врядування увели.
Тепер усі ми самостійні
І незалежні, професійні,
Одної сіточки вузли!

Асоціацію зберемо,
Тоді-то ой як заживемо,
Згуртуємо крилом крило!
Один за одного стояти
Свободи ревно захищати
Ми будемо врагам на зло!

Та тільки щоб до лав вступити,
Посвідчення щоб получити,
Потрібно дещо та й зробить:
Підтвердіть рівень професійний
Та іспит кваліфікаційний
На членство в наш союз складіть.

А доступ щоби мать на дату
Отого іспиту, ви плату
Повинні будете внести:
Мішок горіхів, жменю рису,
Гороху, проса, каші мису,
Шмат м'яса і відро кумису
Мені завчасно принести".

Птахи сполохались: "Якого
Це дива ми до твого столу
Повинні харч отой зносить?
Набіса нам отеє членство,
Коли ж ми попри це блазенство
Нормально й далі можем жить?"

Ворона каркнула: "Не треба
Гнівить обуреннями неба.
На все у нас тепер закон!
Ви Конституцію читайте:
Не має права! Так і знайте.
Це пройдений вже Рубікон!

А ще ви майте на увазі,
Аби співать пташині фрази
Потрібно стажуватися.
Шість місяців ходіть, просіться
І в мене мудрості навчіться
Як пісні тре співатися.

За стажування, діло ясне,
Ви принесете сало масне,
І ягід свіжих лісових.
Полишите ж як щебетати
І "Каррр!" як зможете кричати,
То прав отримаєте тих

По-новому Весну стрічати
І спільним звуком прославляти
Її живильне прибуття!"
Тут не стерпів хули такої
І речі підлої лихої
Наш Соловейко: "Небуття

Чекатиме ліси й діброви
Коли повідбирають мови
І голоси наших птахів!
Навіщо нам все плюндрувати
І на колінах плазувати,
Не маючи в собі гріхів?

Я навчений співать і знаю,
Як трель вести в вечірнім Гаю!
Своїм я голосом стискаю
У грудях струни всіх сердець!
Принижуватись я не буду.
Нізащо в світі не забуду
Те "тьох", якому вчив отець!

Нехай хоч поведуть до страти
Мерзенні кляті супостати,
Я не боюся батогів!
І не вжену себе в союзи
Й асоціації. Тож, друзі,
Рідних не лишу берегів!"

"Воно-то так, - Ворона каже,
- То ж демократія у нас.
На трон насильно не помаже
І до гілляки не прив'яже
Ніхто тебе. Свободи час

Настав у нашім славнім Лісі!
Вперед, злітай у неба висі
Чи падай каменем униз!
Тож рішення тобі приймати.
Не хочеш ти до нас вступати
В асоціацію? Дивись,

Ти своє "завтра" визначаєш.
Залиш усе, як є, як знаєш,
Будь, птахо, й далі собі князь!
Але врахуй: без стажування,
Без іспиту на мудрі знання,
Без вступу в наше об'єднання
Співати в Лісі тобі - зась!"

З тих пір життя Ворони - казка.
У неї кожен день як Пасха,
До неї - черги на поклін.
Щоб вчить гаркаву партитуру,
Вступити щоб в Карвокатуру,
Не шкода більшості колін.

"Туди хтось хоче?" - хтось спитає.
А більшість очі потупляє
І тихо так відповідає:
"Такий закон у нас у всіх".
Ті ж, хто своєї пісні знає,
Й бажання каркати не має,
Тепер подібні до німих.

У кожній байці є мораль,
Читайте, хто шукає:
Якщо Закон несе печаль,
Він Право попирає.

24.06.2017




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2017-06-24 15:20:10
Переглядів сторінки твору 378
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.02.26 13:48
Автор у цю хвилину відсутній